Історичний контекст. Пічка

Відколи первісні люди приборкали вогонь, вони готували їжу та грілися за допомогою великих вогнищ, які постійно горіли в житлах. Пізніше для цього придумали печі, найдавніші з яких з’явилися приблизно 5 тисяч років тому. Це були ями всередині жител, призначені для запікання й смаження їжі. На території сучасної України печі в житлах відомі з поселень давніх слов’ян. Традиційні українські печі для приготування їжі відомі з часів Київської Русі.
Сюжет книжки ґрунтовано на історичних матеріалах про Корюківську трагедію під час Другої світової війни. 1–2 березня 1943 року нацисти вчинили масове вбивство жителів села Корюківка на Чернігівщині — у відповідь на діяльність радянських партизанів. Унаслідок каральної операції загинуло понад 6 700 людей. Із 1 300 будівель у селі вціліли лише 10. Радянські партизани базувалися недалеко від села, однак не втрутилися в події.

Операцію здійснювали військовослужбовці 105-ї легкої дивізії у складі Східної окупаційної групи. Наказ дав командувач групи генерал-лейтенант Алдя-Папа Золтан Йоган. Починаючи з ранку 1 березня, загін угорських військових оточив селище. Під приводом перевірки документів селян зганяли в церкву, ресторан, клуб, а там розстрілювали групами по 50–100 людей. Після цього нацисти підпалили селище. Вулиці патрулювали каральні загони, які вишукували живих людей і кидали їх в охоплені полум’ям хати.
Частина людей врятувалася, утікши до лісу. За кілька днів вони прийшли назад у село. Однак 9 березня каральні загони повернулися й убили тих мешканців, яких знайшли.
Часом історія повторюється. Образ печі, що єдина залишається від зруйнованої вщент хати — і довкола якої цю хату відбудовують наново, — українці знову побачили під час нинішньої російсько-української війни. Наприклад, на фотографії, знятій навесні 2022 року, жінка з деокупованого українського села пече паски в такій одинокій печі посеред воєнної пустки.

Психологічний супровід. Пічка

Пічка як серце дому виконує багато функцій і відіграє важливі ролі в житті сім’ї:
● піч-годувальниця;
● піч-цілителька;
● піч-обігрівачка;
● піч-казкарка;
● піч-віщунка;
● піч-захисниця;
● піч-берегиня.
Подумайте з дитиною, як проявлялася кожна з ролей пічки? У чому користь кожної з них? Хто чи що в сучасному світі виконує відповідну функцію для вашої дитини?

Ще одна тема, яку можна розвинути після прочитання тексту: а що є серцем вашого дому? ? Запропонуйте дитині вибрати таке місце. А для себе відзначте, що ваша донька чи син може відчувати назване місце як певний ресурс, місце сили. Подумайте, чому?
Нехай обране серце дому буде прихистком для членів вашої сім’ї, коли потрібно набратися сили, прожити складні емоції чи просто поміркувати. Уявіть: ваша дитина приходить засмученою з прогулянки або зі зламаною іграшкою — і крокує до ресурсного місця, щоб отримати наснагу. Це чудова навичка самопідтримки й самопомочі! До того ж вона закладає основи емоційного інтелекту, тому що спонукає визначати свої почуття, розуміти почуття інших та давати їм право бути. Якщо у ваших дітей є окрема кімната, було б добре знайти серце у ній. Коли діти відчувають, що в домі є ресурсне місце, вони більш мотивовані прибирати в цьому домі, зберігати в ньому чистоту й затишок.
У книжці порушено складні теми: війна, втрати, знищення. А пічка — український аналог легенди про птаха-фенікса, який відроджується з попелу. Хай що трапиться, вона вистоїть, чекатиме і відродиться. Існування чогось стійкого, непорушного, ніби вічного, закладає в дитини відчуття опори. Це й те, що допомагає впоратися зі страхом смерті та зникнення.
Обговоріть із дитиною, що може бути такою опорою для неї? Що ніколи не зникне й буде підживлювати навіть після руйнівного вогню? Можливо, це батьківська любов, або чуйна душа дитини, віра в добро, зоряне небо чи лагідне сонце. Ці скарби зберігаються в найнадійнішому місці — у серці. Ваша донька чи син завжди у вашому серці, а ви — у серці своєї дитини.

Ці міркування можна закріпити спільною творчою роботою: виріжте серця з кольорового картону, нехай вони будуть великими й позначатимуть серця кожного з членів сім’ї. У серце можна помістити — тобто домалювати, вклеїти вирізки з журналів чи фотографій — усе, що підживлює ваше життя, гріє, годує й оберігає, як пічка. Витвори можна розмістити в ресурсному місці — серці дому. А можна — поруч із дитячим ліжком. Ще дитина може носити в кишені щось, що символізує вашу любов.
Світ довкола змінюється, щось зникає в часі, щось забувається — однак наше серце, як пічка, продовжує зберігати те, що нам цінне й дороге. А найприємніше — що ніхто не зможе це в нас відібрати.

Запитання для обговорення. Пічка

1. Наскільки важливою була піч у житті людей? Яке місце займала піч у хаті?
2. Хто такий домовик?
3. Як люди використовують піч?
4. Що в сучасному будинку є відповідником печі? Можливо, це не один пристрій, а декілька?
5. Як доглядали за пічкою?
6. Які частини є в печі?
7. Що таке мотанки?
8. Що означає «заклямкувати»?
9. Чому не можна відчиняти двері хати, коли печеться хліб?
10. Як тісто може «любити тишу»?11. Чи помічав/ла ти, щоб люди ставилися до предметів (не іграшок), ніби до живих істот, — говорили з ними, називали на імена? Як ти думаєш, чому люди так роблять?
12. Чому не варто сваритися біля печі?
13. Як пічка допомогла мамі одужати? А як лікують тебе, коли застуджуєшся?
14. Які народні прикмети ти знаєш? Чи є в тебе якісь особисті прикмети? Як вони з’являються?
15. У яких випадках вогонь допомагає людині, а в яких — шкодить? Наведи приклади.
16. Чому пічки залишилися, коли село згоріло?
17. Як ти думаєш, що відчувала родина, коли повернулася в село й побачила, що від нього залишилося? Які почуття були спочатку, а які — трохи згодом?
18. Чому люди відбудували хату на старому місці, а не знайшли нову?
19. Чи доводилося тобі починати все спочатку? Наприклад, коли якась справа не вдалась або щось зламалось? Як ти вирішував/ла почати це наново? Це легко чи складно? Чому?

Історичний контекст. Скриня

Історія скрині нараховує багато століть. Точний час її появи визначити важко тому що, по суті, скриня — це ящик для зберігання речей. Відомо, що вона існувала з XVII століття. В українській традиції скриню прийнято прикрашати візерунками. У кожному регіоні України свої особливості прикрашання: в Наддніпрянщині скрині переважно мальовані, в Галичині та на Закарпатті — прикрашені різьбленими візерунками. У скринях дівчата зберігали придане і свої багатства. Це могли бути гроші, прикраси, рушники, одяг чи сувої полотна. Скриню використовували і як меблі — стіл чи лаву.
У 1917–1921 роках в Україні відбувалася Національно-визвольна війна. Радянська влада спиралася на робітників, тобто пролетарів та матросів, загалом — на бідних людей, без своєї власності. А в Україні жило багато аграріїв. Через сукупність цих факторів українське село загалом і верства заможних українських селян (кулаків) зокрема виявилось у прицілі радянської репресивної машини. Тому протягом 1932–1933 років Україна потерпала від штучно організованого голоду (офіційна назва — Голодомор).

Психологічний супровід. Скриня

Голодомор — це сумна і страшна сторінка нашої історії. Часто такі травматичні події стираються з пам’яті, адже забування виступає захисною реакцією. Але поки травма не проговорена, ми не можемо її позбутися.
Розкажіть своїй дитині, що багато років тому український народ вимушений був голодувати, бо лихі люди забирали в українських селян їжу. У той час нелегке життя було в прабабусь і прадідусів дитини. Їх часто переконували, що вони не мають права бути, вселяли навіть страх виборювати своє право на життя. Але окрім смутку і жаху, закцентуйте увагу на почутті вдячності, адже наші прабатьки змогли вижити, знайти способи продовжити існувати, щоб врешті-решт з’явилася на світ і ваша дитина. Ми — нащадки тих, хто вижив. Але вони пам’ятають про той страшний голод, тому досі шанобливо поводяться із хлібом. Крім того, щоразу намагаються нагодувати нас досита, бо це для них велика цінність і радість. Тепер можна зрозуміти бабусь і дідусів, які просять все доїдати. Зрозуміти, простити і подякувати за турботу й силу життя, яку вони подарували нам. Хоча це і не означає, що ми маємо себе силувати споживати більше, ніж хочеться.

Можна написати бабусям і дідусям листа чи зробити листівку, в яких висловити вдячність за своє життя і за те, що вони вижили заради наступних поколінь.
Цінно буде розповісти дитині про те, що на нашій планеті і зараз, на жаль, є місця, в яких люди голодують. 4 млн людей помирають щороку від голоду, водночас у розвинутих країнах у смітник викидається до 30 % їжі. Такий дисбаланс планетарного масштабу і досі не має дієвих стратегій вирішення. Але на знак пошани до наших предків, які вижили у скрутні часи, і до людей, які сьогодні недоїдають, дитина може уважніше й шанобливіше почати ставитися до їжі. У цьому контексті можна завести якусь нову сімейну традицію або правило: наприклад, не кидатися їжею, або готувати із залишків смачну страву (до речі, саме так колись придумали піцу 😉

Утім, ця книжка напрочуд життєствердна, а скриня — багатозначний символ у ній. Поговоріть із дитиною про те, що означав цей предмет для головної героїні.
Скриня — це місце, куди складають скарби і все дороге й цінне для нас. Що може бути скринею для дитини? Найпрекраснішою скринькою, схованкою, до якої ніхто не вдереться, може бути наше серце. Адже саме в ньому зберігаються наші світлі спогади і добрі почуття: вдячність, любов, радість, щирість, щедрість, доброта. Пограйте у гру «Скриня у серці»: називайте по черзі, що ви візьмете у скриньку свого серця. Це може бути спогад якоїсь радісної події, посмішка або улюблена страва, іграшка або мамина любов. Усе, що насичує нас оптимізмом, життям і силою, може поміститися у нашій серцевій скриньці і бути ресурсом. А найкраще те, що місця у такій скрині вистачить для всього! Ця легка й душевна гра залишить відчуття наповненості та багатства і у вас, і у вашої дитини. У скрутні моменти згадка про скриньку, яка завжди із собою, допоможе вашій дитині впоратися й відчувати опору.

Запитання для обговорення. Скриня

1. Як ти думаєш, чому в багатьох культурах дерево — це символ життя?
2. Що на дереві життя є корінням, що стовбуром, а що гілками і листям?
3. Для чого використовували скриню? Що є сучасним відповідником скрині?
4. Що забирали у людей?
5. Чому люди дозволили забрати у них найпотрібніше? В яких обставинах таке могло статися?
6. Як ти розумієш вислів «Лихі люди немудрі»?
7. Як страх стирає пам’ять?
8. Як поводиться людина, коли боїться? Як почувається за цих обставин?
9. Чи доводилося тобі дуже зголодніти? Про що ти думав/ла в цей час? Чи вдавалося думати про щось інше?
10. Які можливості знайшли люди, щоб відродитися? Де шукали їжу і насіння?
11. Як люди ставилися до їжі після голоду? Можливо, ти знаєш якісь історії про це?
12. Чи важливо пам’ятати про важкі часи? Чому?

Додаткові ресурси

Історичний контекст

Різдво є найважливішою подією в історії людства. Чому? Бо ми розуміємо свій час і еру як час після Різдва Христового. Ми живемо в період християнства. Половину нашої ери ми пережили в час, коли християнство було моноконфесійним. У 1054 році стався розкол церкви на православну (східний обряд) та католицьку (західний обряд). Християнством керували тепер із двох столиць: Константинополю підпорядковувалась його східна частина, а Риму — західна.

Друге тисячоліття після Різдва Христового також не минуло без поділів. У ХVI столітті німецький священник Мартін Лютер проголосив програму реформування католицтва, яка спричинила формування нового напряму християнства — протестантизму. Це дуже вплинуло на духовне, суспільне і політичне життя багатьох європейських країн. Фактичного з того часу почалось різноманіття християнства.

Східна та західна церкви розкололися через трактування сутності християнського вчення, обряду та навіть літочислення. У багатьох країнах православного світу до ХХ століття люди користувалися юліанським календарем. Він був розроблений ще за Римської імперії та названий на честь Юлія Цезаря. А від кінця ХVI століття католицький світ перейшов на новий григоріанський календар (названий на честь Папи Римського Григорія ХІІІ). Різниця між календарями полягала в тому, що григоріанський календар ліквідовував невелику числову похибку — 10 астрономічних днів на момент кінця ХVI століття. Коли Україна починала користуватися григоріанським календарем, у 1918 році, ця погрішність становила вже 13 днів. Таким чином у сучасній українській культурі виникло свято Старий Новий рік.

Окрім розколів, була спроба й об’єднання конфесій. Так, наприкінці XVI століття в Речі Посполитій (об’єднаній польсько-литовській державі) була затверджена Берестейська унія. Мета цієї унії — об’єднати православ’я та католицтво в єдиній конфесії. З тих пір існує греко-католицька церква (УГКЦ).

Біблійний текст укладався з ХІІІ століття до Р. Х. до ІІ століття після Р. Х. У ІІІ столітті від Р. Х. 70 тлумачів переклали Старий Завіт давньогрецькою мовою. У 364 році Новий Завіт був канонізований на Лаодикійському соборі. На цьому соборі визнали канонічними 26 книг Нового Завіту, а згодом, в 692 році, прийняли Одкровення Іоанна Богослова (Апокаліпсис). Загалом до канону увійшли не всі ранньохристиянські тексти.

Усього існувало близько 30 Євангелій і десятки Апокаліпсисів. Проте до канону увійшло лише 4 Євангелія і 1 Апокаліпсис. Латинський переклад Біблії, прийнятий католицькою церквою на Триденському соборі в 1546 році, і досі є канонічним. А тексти на біблійні сюжети, які не увійшли в канон, називаються апокрифами (з давньогрец. — «таємний»). Наприклад, існує апокрифічне Євангеліє від Фоми, в якому оповідається про дитинство Ісуса Христа.

Коментар для читачів 11+

У процесі пізнання світу людина шукає відповіді на безліч запитань, які умовно можна об’єднати в 4 групи:

• Як бути із собою: хто я, який/а я, чому я такий/а?
• Як бути із іншими: хто такі «інші», як і чому вони відрізняються, як з ними взаємодіяти?
• Як бути зі світом: як влаштований світ, які у ньому закони, як у ньому ставати успішним/ою?
• Як бути з тим, що залишається за межами розуміння: що йде після життя, чи існує бог, як жити з ним або без нього?

Людині властиво бути допитливою, тому пошуки цих відповідей супроводжуються ентузіазмом, цілеспрямованістю і завзятістю. Так народжуються цілі теорії, концепції і вчення, які підсилюють чи спростовують одні одних.

Намагаючись відповісти на четверте запитання, людство веде численні дискусії довкола релігійних тем. У них можна брати участь чи ігнорувати, проте варто пам’ятати, що переважна частина українців живе в християнській культурі. А отже, її знання і розуміння дає змогу знайти відповіді і на друге й третє запитання.

Різдво сьогодні — не лише релігійне свято, а й культурний феномен. Він охоплює участь у різдвяних традиціях, відтворення у святкових виставах народження Христа, урочисті приготування до різдвяної ночі тощо. До цих процесів долучаються не лише ті, хто сповідує християнство або вірить у Бога — свято набуло популярності у світському житті. Різдвяні ярмарки відкриваються задовго до події, святкові аромати та передчуття дива повсюди змішуються з радісною метушнею і пакуванням подарунків.

Чому ж Різдво, незважаючи на невисоку популярність релігійного способу життя сьогодні, знаходить відгук у сучасних людях? В усі часи люди відчувають схожі потреби, і свято Христового народження несе в собі їх задоволення:

• Віра у диво.  Непорочне зачаття, народження серед овечок і корів, поява зірки, що вказує шлях, — усе це створює відчуття дива. Недарма люди так полюбляють придумувати бажання у ніч Різдва і вірять у чудесні властивості цієї пори.

• Ода життю і його щедрості. Саме народження — життєствердне явище, а народження Сина Божого — ще й надія на вічне життя. У різдвяні свята ми зазвичай відкладаємо справи, насолоджуємося відпочинком, смачними стравами, приємними подарунками. Повсюди звучать колядки, і люди радісно одне одного вітають. Усе довкола ніби говорить: «Життя прекрасне, Алілуя!».
• Можливість «обнулитися». Різдво Христове — рубіж між давнім і сучасним, поділ на межі епох. А різдвяні свята спонукають завершувати справи, віддавати борги, підсумовувати старий рік і планувати та мріяти про новий. Різдво (а з ним у нашій культурі — і Новий рік) дарує надію, що всі негаразди залишаться в минулому, а попереду на нас чекає щастя, успіх і любов.
• Потреба у любові і близькості. Бог є любов, говориться у Біблії, і Христос у Євангеліях теж несе мир і любов. Сьогодні Різдво — це можливість зібратися у сімейному колі і проявити свою любов до близьких у добрих побажаннях, подарунках чи обіймах.
• Потреба у турботі. За Євангеліями Ісус Христос народився, щоб врятувати людство й потурбуватися про людей. А сьогодні в різдвяні свята люди намагаються приділити увагу тим, хто цього потребує, і проводять багато благодійних акцій. Та і Святий Миколай (Санта Клаус, Дід Мороз) — персонажі, що асоціюються із турботою і прихистком.

Найімовірніше, дискусії між віруючими, атеїстами й агностиками продовжуватимуться і в наступні століття. Проте ми маємо визнати: навіть якщо, з погляду атеїстів, Христос ніколи і не народжувався, він все одно існує у нашій культурі — святах, піснях, легендах, людських потребах, масовій свідомості. Джон Толкін вважав, що через цей наратив Христос впливає на нас і нині.

Коментар для батьків

Пошуки відповідей на екзистенційні запитання — один з важливих процесів становлення зрілої особистості. У цей час молоді люди стикаються із сумнівами, непорозумінням, пригніченням, проявляють категоричність та імпульсивність, можуть часто змінювати свою думку. Складні питання, на кшталт «Чи є Бог?» і «Що таке Бог?», можуть мати різні відповіді впродовж життя. А запеклі дискусії на цю тему починаються саме у період з 14–17 років.

Підлітки можуть аргументувати свою думку дуже емоційно й однозначно, знецінювати твердження співрозмовника, якщо вони не співпадають із власним світоглядом. Для тінейджерів нормально сумніватися в наявних принципах моралі і провокувати бесіди на гострі теми. Саме так вони намагаються привернути увагу до своєї особистості і незвичайного способу мислення. Тому нерідко у дискусіях на тему віри й релігії підлітки можуть позиціонувати себе як агностиків, атеїстів, а то й сатаністів чи прихильників різних релігійних течій.

Батькам важливо запастися терпінням і пам’ятати декілька цінних принципів:

Важливість бесід

Говорити необхідно навіть на ті теми, у яких немає згоди. У бесіді підлітки можуть краще зрозуміти свою думку, усвідомити, що для них є важливим, подумати про співрозмовника, приміряючи на собі його аргументи. Тому навіть якщо вам здається, що бесіда не принесе конкретного результату — краще говорити, ніж не говорити. Бо розмови — шлях до різнобічного світогляду.

Дослідницька стратегія

У бесіді з підлітками на складні теми приймайте позицію дослідників замість проповідників. Ваша ціль — не переконати, а спонукати мислити. Ставте більше запитань, цікавтеся, чому ваша дитина думає так, а не інакше, уточнюйте, провокуйте на мислення. Роль «читача моралі» загрожує ще й тим, що підлітки можуть зайняти оборонну позицію і чинити спротив. У цей момент мислення вимикається, а на авансцену виходять впертість, імпульсивність і маніпуляції. Тоді бесіда перетворюється на ринг, де завдання учасників — нокаутувати супротивника. Тут точно не народиться ні істина, ні прозріння.

Повага до кожної думки

Уважно і з повагою ставтеся до думок підлітків, з якими ведете бесіду. Пам’ятайте: ця думка наразі є вершиною умовиводів, але процес мислення триває, навіть якщо воно здається примітивним. Ми всі через це проходили, наш світогляд ускладнювався і набував більшої неоднозначності у процесі накопичення досвіду. Дайте відчути, що думка вашого співрозмовника для вас цінна й цікава. Тоді наступного разу вам можуть розповісти про нові осяяння з більшою охотою.

Право на власну думку

Ви завжди можете її висловити. Але не подавайте її як догматичну чи виключно істинну. Озвучте свої думки і почуття, акцентуючи, що це лише ваша думка. Пам’ятайте, що співрозмовник може її не прийняти. Але він точно її почує (якщо не «змушувати» підлітка чути. Адже ви вже знаєте, що натиск провокує спротив. Щоб обійти категоричність, пропонуйте свій погляд на тему, але не наполягайте на ньому. Через певний час ваші слова, як пазли, можуть «стати на свої місця» у свідомості підлітка і допоможуть зрозуміти щось важливе.

Запитання для обговорення

1. Як ти гадаєш, чому Ізіс хотіла дізнатись ім’я Бога?
2. Що для єгиптян знаменувала поява зірки Сіріус? На чию честь вона названа?
3. Коли людям вдалося розшифрувати перші ієрогліфи?
4. З яким сезоном пов’язані міфи про воскресіння богів?
5. У якій міфології вперше виник міф про всесвітній потоп?
6. Що, на твою думку, впливає на те, чи вірить людина в бога чи ні?
7. Чому, на твою думку, схожі сюжети повторюються у різних міфологіях?
8. Як ти думаєш, чому в юдо-християнській міфології Слово відіграє важливу роль у створенні світу? Які ти ще знаєш версії походження світу?
9. Як ти вважаєш, чи потрібно нехристиянам розуміти християнські сюжети?
10. Чому свідчення, викладені у різних Євангеліях, мають розбіжності?
11. Чи збігаються спогади різних людей про спільно пережиті події? Чому так відбувається?
12. Чому у Радянському Союзі була заборонена релігія?
13. Що таке Євангеліє? Чому їх тільки чотири?
14. Хто був цільовою аудиторією Євангелія від Матвія?
15. Що характерно для синоптичних текстів?
    – присвячені прогнозу погоди;
    – перегукуються між собою;
    – містять стислий виклад великого твору;
    – описують будову нейронів головного мозку.
16. Які особливості усної традиції, як порівняти з письмом?
17. Чи є зараз щось, що зберігається лише в усній традиції? Можливо, щось таке є у твоєму житті?
18. Люди домовилися розпочинати сучасне літочислення з Різдва Христового. Нехристияни називають цей час «наша ера», хоча все одно послуговуються тією ж часовою відміткою. Саме тому існують записи «до н.е.» — до нашої ери, і «до Р. Х.» — до Різдва Христового (хоча йдеться про один момент в історії). В якому році за сучасним календарем народився Ісус Христос?
19. Коли християни почали святкувати Різдво?
20. Що таке непорочне зачаття?
21. Чому ранні християни не святкували свої дні народження?
22. Як ставились у Римській імперії до перших християн?
23. Яке місто назване на честь імператора, який легалізував християнство?
24. У різних християнських традиціях є дві дати святкування різдва — 25 грудня і
25. 7 січня. Чому так сталося?
26. Чи потрібно, на твою думку, узгодити дати святкування Різдва і вибрати одну з них? Чому?
27. Хто коронує королів?
28. Як християнство взаємодіяло з віруваннями тих земель, на які поширювалось?
29.  Звідки походить слово «календар»?
30. У яку християнську традицію перевтілився кельтський звичай прикрашати дерево на свято Йоль? Яке дерево назване на честь цього свята?
31. З якою метою християни нашаровували свої свята на свята інших культів?
32. Що означає слово «синкретичний»?
33. Хто такі волхви?
34. Чому, на твою думку, раніше люди надавали великого значення знаменням? А зараз?
35. Чому в легендах поступово з’являються подробиці, яких не було в першій версії?
36. Що таке міф? Які значення цього слова є?
37. Чому Геродота називають «батьком історії»?
38. Що символізує золото, миро і ладан, які принесли волхви в дар новонародженому Ісусу?
39. Який астроном висловив припущення щодо появи вифлеємської зірки?
40. Яке астрономічне явище сучасні астрономи співставляють з вифлеємською зіркою?
41. Чи знайомі тобі відчуття <em>осяяння / одкровення / інсайту / відкриття / самадхі</em>? Наприклад, коли довго міркуєш над чимось або хвилюєшся, а тоді несподівано приходить розуміння і рішення. Опиши це відчуття.
42. Що означає слово і явище «адвент»?
43. В якій країні передріздвяна мода найбільш розвинена?
44. Чи є в твоїй родині традиція міряти зріст дітей — зазначати його на одвірку? Як ти думаєш, навіщо люди це роблять? Що ти відчуваєш, коли помічаєш, наскільки підріс/ла?
45. Яким може бути очікування чогось? Що ти відчуваєш, коли очікуєш щось не дуже приємне? А коли навпаки — очікуєш щось дуже радісне?
46. Які існують традиції очікування Різдва? Як ці традиції впливають на настрій?
47. Які переживання підсилює різдвяний піст?
48. Чи важлива музика в твоєму житті? Чи траплялося, що від музики по шкірі «бігли мурашки»? Або одна пісня сподобалась настільки, що щойно завершивши її слухати, хотілося переслуховувати знову?
49. Як виникли різдвяні пісні?
50. Щедрівки й колядки — це одне й те саме? Чим вони відрізняється, якщо ні?
51. Які емоції виникають у тебе, коли ти чуєш різдвяні пісні?
52. Як ти думаєш, що відчував Йосип до Ісуса, якого він ростив?
53. Чим відрізняються протестантські традиції святкування Різдва?
54. Які українські колядки є найвідомішими в світі?
55. Яка колядка є найвпізнаванішою у світі?
56. Яка пісня посприяла міжнародному визнанню Української народної республіки в часи Національно-визвольних змагань?
57. Як різноманітні твори (пісні, оповідання, легенди) про давні скрутні події можуть допомогти зі схожими подіями в сучасності?
58. Навіщо пам’ятати про страждання?
59. Що таке вертеп? Що означає це слово?
60. Які персонажі можуть траплятись у вертепах?
61. Хто і з якою метою придумав вертеп?
62. Знайди зображення вертепу від художника Бенксі. Що ти відчуваєш, розглядаючи його?
63. Як впливає на стосунки між людьми спільне вживання їжі? Чи є у вашій родині традиція спільних обідів чи вечер?
64. Як би ти сприйняв/ла чужинця, який прийшов до тебе без запрошення і знищив щось важливе для тебе (наприклад, зрубав дерево)?
65. Чому ялинка стала символом вічного життя?
66. Чому досі, коли вже скрізь поширене електричне світло, час від часу хочеться запалити свічку чи посидіти коло багаття? Чому вечеря при свічках вважається романтичною?
67. Які ти знаєш способи створення дива?
68. Як виникли поштові листівки?
69. З якого часу поширилася традиція дарувати різдвяні подарунки?
70. З чим пов’язана поява «чорної п’ятниці»?
71. Якою була перша назва Нью-Йорка?
72. На яке свято у вашій родині прийнято дарувати подарунки? На Різдво, Новий рік, а може, на обидва чи жодне з них?
73. Хто повернув Різдво в Британію?
74. Що таке «дух Різдва»?
75. Звідки виникла легенда про те, що лелеки приносять немовлят?
76. Чому, на твою думку, на Різдво віруючі виявляють шанобливе ставлення до тварин?
77. Які ти знаєш дива перетворення?
78. Завдяки яким особливостям пуансетія стала різдвяною квіткою?
79. Який твір врятував кар’єру композитора Генделя?
80. Що стало поштовхом до різдвяного перемир’я у Першу світову війну?
81. Що спільного і відмінного у святого Миколая і Санта Клауса?
82. Які ризики несе в собі рутинність, повторюваність дій? А які переваги традицій?
83. Чим Різдво не влаштовувало нацистів? Чому нацисти адаптували його святкування під арійську ідеологію, а не просто скасували?
84. Як ти розумієш фразу: «Релігія — опіум для народу»? Яка дія опіуму мається на увазі: розслаблення, знеболення, стан ейфорії?
85. З якою метою у СРСР встановлювали «шестиденку» — шестиденний робочий тиждень?
86. Як у СРСР запровадили святкування Нового року?
87. Які свободи у людини ніяк не можна забрати — ані у в’язниці, ані в таборі?
88. Що означає «жити за подвійними стандартами»? Як це відбувалось у СРСР? Які прояви цього явища ти помічаєш нині?
89. Звідки походить образ Діда Мороза? Хто втілив його в російській культурі?
90. Чому народний образ Морозка був злим духом?
91. З якими труднощами стикаються люди, які набувають популярності? Наскільки вільно вони можуть діяти і висловлюватись?
92. Чому невіруючі люди пишуть і співають різдвяні пісні?
93. Хто такі агностики?
94. Симона Вайль казала, що є три шляхи до бога: через релігійні обряди, через любов до ближнього, через красу світу. Як ти це розумієш?
95. Які заходи пропонував британський уряд у 1973 році задля економії енергії?
96. Як можна перетворити ворогів на сусідів? Що для цього необхідно зробити?
97. Назви якомога більше язичницьких символів, які були привласнені християнством і набули нового символізму?

Додаткові ресурси

Історичний контекст

У 1615 році київські міщани, члени Богоявленського братства, заснували братську школу для своїх дітей. Знатна містянка Галшка Гулевич заповіла братству свій будинок і гроші на школу — для навчання православних дітей.

У цей час єзуїти активно відкривали колегіуми з безкоштовною освітою для всіх, хто приймав католицизм. Щоб не допустити відтоку вірних із православ’я, виникла потреба засновувати православні братські школи з безкоштовним навчанням для всіх станів.

Серед благодійників школи був Петро Сагайдачний, який разом зі своїм військом вступив у Київське братство. Після загибелі під час Хотинської війни його поховали на території Богоявленського монастиря, що належав братству. Нині могила не збереглась, а на її гіпотетичному місці розміщено символічний хрест (на 1-му плацу Києво-Могилянської академії).

Спершу змістова складова освіти братської школи була значно простішою, ніж у єзуїтських колегіумах. У 1631 році новообраний митрополит Петро Могила вирішив створити нову школу за зразком навчальної програми єзуїтів. Так виникла Лаврська школа. А за рік братську та лаврську школи об’єднали й утворили Києво-Могилянський колегіум (у 1632 році).

У колегіумі значна увага приділялася вивченню мов (латина, грека) і мистецтвам (поетиці, риториці). За Гадяцькою угодою (1658 року) колегіум отримав статус академії нарівні з Ягеллонським університетом у Кракові.

У барокові часи (XVII–XVIII століття) Києво-Могилянська академія була провідним навчальним закладом. Випускниками академії були гетьмани Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович; філософ Григорій Сковорода; брати Григоровичі-Барські (архітектор Іван та мандрівник Василь).

Одним із предметів в академії була поетика. Протягом навчального року учні разом із професором писали п’єсу і на завершення курсу ставили її на сцені. Серед глядачів бували почесні гості: митрополити, гетьмани, імператори.

Благодійником академії був гетьман Іван Мазепа. Саме за його фінансування збудували так званий Староакадемічний корпус, що зберігся і до сьогодні.

Житлом для спудеїв академії була бурса, що розташована на березі Дніпра (на місці сучасної вулиці Набережно-Хрещатицької).

У 1819 році царський уряд реорганізував Києво-Могилянську академію в Київську духовну семінарію, а за рік — в академію, де навчали духовенство. Це було пов’язано з тим, що російська влада прагнула уніфікувати систему освіти по всій країні, а Києво-Могилянська академія надто виділялась на цьому тлі. У радянські часи в стінах Могилянки розміщувалося військово-морське училище. Свідченням цьому є мозаїка на фронтоні третього корпусу.

У 1991 році заклад був відновлений у Києво-Могилянську академію у її сучасному вигляді.

Психологічний супровід

Вся книга про Києво-Могилянську академію схожа на квест, в якому головна героїня разом із друзями — фантастичними героями — знайомиться з історичними подіями та постатями і намагається вирішити історичні загадки. Це яскравий приклад освітньої подорожі, у якій навчальний матеріал подається через ігрову форму з урахуванням вікових особливостей мотивації і засвоєння інформації.

Книга може стати приводом для інтерактивного читання, під час якого відбувається не лише знайомство з історією, але й розширюється кругозір та знання про себе. Ось декілька ідей від нас, як можна скористатися книгою для розвитку і тренування мислення, уяви, пам’яті та комунікативних навичок.

Тренування мислення, розвиток допитливості та навички аргументації

У ІІ розділі згадується про диспути, що влаштовувалися від час навчання, в яких брали участь як студенти, так і викладачі. Що було раніше: курка чи яйце? Візьміть для обговорення цю тему, і нехай кожен/а придумає по три докази на свою теорію. Можна вибрати будь-які теми для диспуту, а краще, якщо їх буде пропонувати дитина. Самі диспути можуть тривати довго, ставитися на паузу і знову продовжуватися, доки учасники не вирішать, що питання себе вичерпало.

Що корисніше: фрукти чи овочі? Чи варто дослухатися до думки оточення? Які плюси й мінуси турботи про домашніх тварин? Де краще жити, у якій країні? Мінідиспути дають змогу не лише покращити мисленнєві функції, а й розширюють дитячу картину світу, сприяють формуванню власної думки на різні питання. Але важливо домовитися про правила диспуту. Адже це не просто суперечка, а спільний пошук істини — як це закладалося багато століть тому під час навчання у Могилянці.

Правила можуть бути такі:

1. Повага до думки іншого/ої: «Я можу не погоджуватися зі співрозмовником/цею, але він/вона має право висловити свої погляди». Будь-які негативні вислови в сторону співрозмовника/ці забороняються.
2. Пошук істини: ми думаємо над питанням, а не змагаємося у власній правоті. Якщо твоя думка виявилася хибною, вмій це визнати.
3. Вміння слухати: не перебивати; не кричати; говорити спокійно й переконливо.

Терпляче та послідовно допоможіть своїй дитині освоїти мистецтво диспуту.

Тренування абстрактного мислення та уяви

У ІІ розділі також згадується про написання віршів-лабіринтів і віршів-раків. Це цікаві головоломки, що розвивають уміння працювати зі словами, текстами, абстрактністю. Але можна пограти і в простіші формати:

• Рими (можна усно). Є два слова, що римуються. Потрібно придумати зв’язний віршик, використавши їх.
• СловА зі слОва. Подано велике слово (галактика, республіка, овочесховище тощо). Потрібно скласти якомога більше менших слів, використовуючи літери великого.
• Балда. Подано одне слово у квадратному ігровому полі. У свій хід потрібно скласти нове слово у певному напрямі, використовуючи наявні літери і додаючи одну нову.
• Анаграми. Потрібно відшуковувати слова, які через переставлення літер можуть давати нові слова: тіло-літо, школа-лошак, сир-рис, лавка-Клава. Ви можете вишукувати слова по черзі, і ця гра може тривати протягом багатьох днів

Вивчення історії, розвиток пам’яті

У книзі героїня Ліза подорожує часом. Це привід пофантазувати, куди б хотілося податися вашій дитині? Якби була можливість, який історичний період він/вона вибере для подорожі? І чому саме цей часовий проміжок? Ким ваша дитина була б у цьому часі? Який одяг був би на ній/ньому? Ставте запитання, щоб максимально деталізувати подорож і обережно виправляйте, якщо є якісь історичні неточності. Можна також починати день із запитання: «Яка історична постать я сьогодні?» — щоб визначити плани, бажання чи наміри.

Розвиток стратегічного й абстрактного мислення

У розділі ІІІ згадується настільна гра, в яку любили бавитися спудеї давньої Могилянки — «млинок». До речі, сьогодні в цю гру так само успішно грають: вона розвиває стратегічне та абстрактне мислення, як і шахи. А які настільні ігри до вподоби вашому юному читачеві/чці? Нехай спробує пояснити, що саме ці ігри розвивають.

Знаходьте час, щоб розділяти гру з дитиною. Будь-яка настільна гра — словесна, складна стратегічна чи рольова — допомагають тренувати мозок, збагачують словниковий запас і розвивають соціальний інтелект.

Загалом книга буде цікава і батькам — поностальгувати за роками навчання у вищій школі. А випускники, власне, Могилянки віднайдуть своєрідні «пасхалки» про альма-матер (згадки та примітки для втаємничених).

Але крім цього, сама книга — привід поговорити про те, що чекає поза школою. Навіть якщо до кінця шкільного навчання ще багато років, така бесіда — це перший крок на шляху самовизначення. Воно починається із самопізнання — через бесіди, запитання, диспути. Які професії чи сфери діяльності цікавлять зараз? Про чию роботу хочеться дізнатися більше? Чим хотілося б зайнятися у житті і чому? Яке навчання було б комфортним? А яке — корисним? Це лише частина запитань для розмови про самовизначення. Їх можна торкнутися, обговорюючи вищі школи на прикладі Могилянки та пригод у ній.

Запитання для обговорення

1. Про який навчальний заклад йдеться у книзі? Що тобі вже доводилося чути про нього?
2. Завдяки яким ознакам можна назвати сир на честь родича куниці?
3. Який житловий будинок на Подолі є найстарішим?
4. Назви якомога більше варіантів імені Єлизавета.
5. Чому, на твою думку, в давнину жінкам не дозволяли здобувати освіту? Чому це змінилось?
6. Чим годинник відрізняється від метронома?
7. Страх — це добре чи погано? Що в ньому негативного, а що позитивного?
8. Чому мова кози видалася Лізі дивною?
9. У яких випадках істоти чи предмети не відкидають тіні?
10. Чи доводилося тобі спізнюватись? А чекати того/ту, хто спізнюється? Що ти відчував/ла в цих випадках? Які традиції щодо запізнення є зараз, а які були раніше?
11. Навіщо пташкам лапи?
12. Чи потрібен, на твою думку, урок складання віршів?
13. Де може знадобитися мистецтво суперечки?
14. Якою була послідовність опанування мистецтв в академії?
15. Що виникло першим: курка чи яйце?
16. Хто визначав час у годиннику магістрата?
17. Якою мовою у давнину спілкувались науковці?
18. На що схожа старослов’янська літера ?
19. Навіщо учням шапки з ослячими вухами?
20. Що головне в лабіринті?
21. Як ти розумієш вислів: «Нерівна всім рівність»? Чи погоджуєшся з цим твердженням?
22. Що означає «крізь терни до зірок»?
23. Як називаються фрази, які однаково читаються в обидва боки: зліва направо і справа наліво?
24. Які назви оцінок бувають? Які є найбільш зрозумілими?
25. Що таке бурса?
26. Які інші ігри нагадує «млинок»?
27. Навіщо студентам город?
28. Що таке магдебурзьке право?
29. Що таке магдебурзьке право?
30. Чи доводилося тобі їхати велосипедом і натрапити на собак? Що робили собаки, а що ти? Які є способи захисту від собак?
31. Як ти розумієш слова Полузегарка: «Писані не можуть чинити неписане»?
32. Що таке цимбали?
33. Чи був у козацькому підводному човні перископ?
34. Хто такий скриптор?
35. Як скриптор допоміг виписати ключ?
36. Що відмикав ключ-темник?
37. Що може статись, якщо виграти у шахи в адмірала?

Додаткові ресурси

Історичний контекст

Османська імперія із самого часу зародження козацтва намагалась обмежити потрапляння козаків до Чорного моря. Із цією метою зводилися фортеці на Дніпрі.

У гирлі Дніпра, на Кінбурнській косі, протягом ХV – середини ХІХ століття існувала Кінбурнська фортеця під турецьким прапором. Вона мала перешкоджати потраплянню козацького флоту до Чорного моря. Адже пропустивши козаків у Чорне море, турки наражали на небезпеку свої міста на південному березі, зокрема Стамбул.

Тому Кінбурнська фортеця була вкрай важливим стратегічним об’єктом для турків та козаків. В історичних джерелах фіксуються численні набіги козаків на Кінбурн.

У 1635 році турки-османи додатково заклали Кодацьку фортецю, вже по течії самого Дніпра (трохи південніше сучасного міста Дніпра). Низове запорозьке козацтво найбільше прагнуло захопити саме ці фортеці. Похід на Кодак на чолі з Іваном Сулимою став легендарною сторінкою у козацькій історії.

Кінбурнська фортеця вдало виконувала свої функції до 1736 року, доки російські війська не захопили та не зруйнували її. Османи відбудували фортецю, але вже в 1774 році, за Кючук-Кайнарджийським мирним договором (після чергової російсько-турецької війни), вона перейшла до Російської імперії. Після захоплення Кримського ханства в 1783 році фортеця остаточно втратила своє колишнє значення.

Під час Кримської війни, у жовтні 1855 року, Кінбурнську фортецю значно пошкодила англійська та французька артилерія. За умовами Паризького мирного договору (після закінчення Кримської війни) фортецю розібрали та з її матеріалів насипали штучний острів біля входу до Дніпро-Бузького лиману, який отримав назву Батарейний. Сьогодні цей острів називається Первомайський.

Психологічний супровід

Між Орханом та Петрусем багато спільного: хлопчики — однолітки, які люблять свою батьківщину, цінують зв’язок зі своїми близькими, мріють і прагнуть зрозуміти світ. Дорослі втягнули їх у свій конфлікт — протистояння козаків і турків-османів. Діти намагаються знайти цьому пояснення і сформувати своє ставлення. Але стратегії реагування на складну ситуацію в Орхана та Петруся відрізняються.

Ця книга може стати приводом до обговорення конфліктів, почуттів і емпатії. У період 3–7 років у дітей активно розвивається емоційний інтелект. Тому роздуми про долю двох таких схожих і водночас різних хлопчиків спонукають задуматися над тим, як наші дії можуть впливати на інших людей. А ще історія про Кінбурнську фортецю вчить милосердю та прийняттю, адже шлях помсти і насильства народжує лише обра́зи, ворожість та недовіру до світу.

Війни — це шлях насильства та смутку. В історії України було багато протистоянь, які мали трагічні наслідки. Людське життя має беззаперечну цінність, а тому ніхто не має права обмежувати нашу свободу: завдавати шкоди, причиняти біль, ображати, калічити чи продавати в рабство. Козаки припливли на чайках, щоб визволити своїх побратимів, яких турки взяли в полон. Турки ж захищали своє місто від нападників, які палили їхні галери та забирали життя їхніх воїнів. Складно сказати, яка зі сторін зашкодила іншій першою, але їхнє протистояння перетворилось у замкнене коло помсти та насильства.

У будь-яких конфліктних ситуаціях важливу роль грають наші емоції, готовність чути іншу людину і вміння розуміти себе. Запитайте в дітей, чи доводилося їм колись сваритись із кимось чи конфліктувати? Як вирішити суперечку? Зазвичай конфлікти виникають, коли сторони не можуть отримати бажане. Скажімо, двоє друзів хочуть одночасно грати однією іграшкою, тому їхні потреби складно задовольнити.

Шляхи для вирішення проблеми:

Суперництво (конкуренція)

Стратегія, за якої ми хочемо задовольнити свої інтереси, нашкодивши іншій людині. У такому випадку хтось забирає іграшку собі, відштовхуючи «конкурента» і зловтішаючись з його розпачу. У історії про Кінбурн схоже діють дорослі козаки і Петрусь, які прагнуть відомстити туркам. У реальному житті така стратегія не завжди виграшна, бо руйнує стосунки між людьми: образа та зневага перешкоджають дружбі. Але інколи її доречно застосовувати, якщо від дій залежить наша безпека. Скажімо, хтось хоче взяти іграшку, щоб пошкодити.

Уникнення

Протилежна реакція до суперництва. Коли ми ухиляємося від конфліктів, то ігноруємо свої потреби та кордони. Діти, які не навчилися заявляти про свої бажання та відстоювати інтереси, часто не бачать у собі цінності, нівелюють таланти та досягнення. За такої стратегії у когось із друзів навіть не виникає ідеї домовлятись про іграшку, щоб не спричиняти конфлікт.

Пристосування

Стратегія, схожа на уникнення, проте передбачає жертву своїми інтересами на користь іншої сторони. Інколи така поведінка може допомогти зберегти стосунки. Проте тенденція поступатися може накопичувати негативні емоції — образи, розчарування, невдоволення, які у майбутньому можуть віддаляти. Це могло відбутись, якби один друг поступився іншому і дав гратись іграшкою, з якою і сам дуже хотів погратись.

Компроміс

Стратегія, яка насправді є проміжною ланкою перед остаточним вирішенням конфлікту. Компроміс не задовольняє інтереси чи потреби сторін повністю, проте може допомогти зрозуміти шлях оптимальної взаємодії. Якщо іграшкою гратися по черзі, передаючи її від однієї дитини до іншої кожні 5 хвилин, то всі зможуть погратися, але радості від повноцінної гри не отримають. Тому найефективнішим способом є наступний.

Співпраця

Тип поведінки, який передбачає прагнення почути обидві сторони і знайти рішення, яке задовольнить обох друзів. Щоб співпрацювати, необхідно навчитись висловлювати власні бажання та почуття, використовуючи «Я-повідомлення» («Я відчуваю….», «Мені хочеться….», «Я думаю….»), і слухати. У такому випадку друзі обговорили б усі можливі варіанти і обрали той, який повністю їх задовольнить.

Ви можете ввести цю практику у ваш побут: спробуйте протягом дня ділитись емоціями і спостереженнями, будьте уважними до своїх почуттів і почуттів дитини. Не знецінюйте сум, радість, нудьгу, злість, а дайте можливість їх прожити. Коли ми проявляємо емоції чи почуття, то допомагаємо дітям краще розуміти себе і бути чуйними до інших.

Дізнатися більше про свою стратегію реагування у конфліктах ви можете виконавши методику Кеннета Томаса: http://psychologis.com.ua/0-40.htm

Бажаємо вам порозуміння зі собою та світом!

Запитання для обговорення

1. Чим прісна вода відрізняється від солоної?
2. Чому Вернивода забрав Петруся на Січ?
3. Навіщо чайки обв’язували очеретом?
4. Навіщо були потрібні невільники?
5. У чому полягала особливість козацьких страв?
6. Як ти розумієш вислів: «Голод — найкращий у світі кухар»?
7. Чи були у козаків підстави злитися на турків? А у турків на козаків?
8. Чим турки й козаки були схожі? Чим відрізнялися?
9. Чому козаки сприймали ніч як матінку?
10. Чим відрізнялася робота невільників і наглядачів на галерах?
11. Які човни були в козаків?
    – галери;
    – чайки;
    – підводні човни;
    – вітрильники.
12. Для чого на галерах були потрібні барабани?
13. Чому невільників не лякала смерть?
14. Що таке мушкет?
15. Кружляння дервішів — це …
    – бойове мистецтво;
    – танок;
    – молитва;
    – гімнастика.
16. Чому у людини може виникати відчуття власної невразливості?
17. Як називається пристрій для визначення сторін світу? Якими іншими способами можна шукати сторони світу?
18. Чому Петрусь відмовлявся від їжі?
19. Чому Орхан звільнив Петруся?
20. Зараз ми можемо брати із собою воду, наприклад, у пластиковій чи металевій пляшечці. А чим користувалися для цього раніше?
21. Що означає прізвисько Вернивода?

Додаткові ресурси

Історичний контекст

У 1982 році в Києві провели пишне святкування його 1500-річчя. За цей час Київ бачив Русь (на честь самого Києва її часто і називають), нашестя монголів, правління великих князів литовських, магнатів Речі Посполитої, козацьких гетьманів, російських імперських урядовців, владу радянську та сучасну українську. Фактично кожен із цих періодів життя Києва залишив після себе якісь пам’ятки.

У давнину Київ був місцем, де сходилися торгові шляхи. До того ж він розташований на зручному місці — на межі лісів та лісостепу. А особливо принаджує до життя на київських пагорбах водна артерія — Дніпро.

Київ мав два періоди розквіту: руський та сучасний. За часів Русі відбудовувався дитинець (укріплена центральна частина міста) на Старокиївській горі і заселявся Поділ. Щоб зайти до Києва, потрібно було пройти чи проїхати через одні з міських величних воріт. Сьогодні в Києві можна знайти реконструйовані Золоті ворота (м. Золоті ворота) та Лядські ворота (м. Майдан Незалежності).

Кожен з руських князів роду Рюриковичів мріяв княжити в Києві. Але Русь роздирали внутрішні чвари та братовбивчі війни між князями. Вони припинилися лише в 1169 році, коли володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський захопив Київ і розорив його, не залишившись тут правити. До речі, побачити портрет цього князя можна у Володимирському соборі (зліва від входу на колоні головного нефу), автор — видатний художник Віктор Васнецов.

Так Київ десакралізувався, перестав бути столицею, княжити в якій означало мати претензію на княжіння всією Руссю. На північному сході постають нові потужні міста, в яких будуються кам’яні Кремлі. З цих міст у майбутньому постане Московія.

Після розграбування Андрієм Боголюбським Київ спалили і знищили монголо-татари у грудні 1240 року. Після цього Київ остаточно втратив свою вагу та став периферійним містечком.

Кількість населення, яка була в місті до спалення монголами, — приблизно 50 тисяч — Київ зміг відновити лише в другій половині ХІХ століття. Тоді, в 1861 році, в Україні скасували кріпацтво та люди почали масово переїжджати із села до міста. Після того на короткий час Київ перетворився з губернського центру на столицю держави — Української Народної Республіки, згодом — УНР. Після приходу до влади більшовиків Київ тимчасово втратив свій столичний статус (столицею став Харків). У 1934 році відбулося перенесення столиці з Харкова знову до Києва. З тих часів Київ був позбавлений столичного статусу лише під час німецької окупації (столицею рейхскомісаріату Україна на той час було Рівне). У 1991 році зі здобуттям Україною незалежності Київ став столицею України.

Після Другої світової війни Київ почав стрімко відбудовуватися та значно перевершив свої довоєнні розміри. Починаючи з 50-х років ХХ століття, Київ активно «перекинувся» на лівий берег. Чи помічали ви, що на лівому березі старі будинки (і то лише «сталінки») можна знайти лише в так званому районі «Стара Дарниця», а решта забудови — значно новіша? Тому старим і «химерним» Києвом сьогодні вважають його правобережну частину.

Коментар для підлітків 11+

Навіть якщо ти не киянин/ка, книжка допоможе тобі зрозуміти деякі психологічні та загальноісторичні моменти:

1. Психологія містичного
2. Химерність історії
3. Екзистенційні питання

Психологія містичного

Порозмірковуй, чому людей так приваблюють легенди та таємниці? Та навіть і ти — яку екскурсію б вибрав/ла — у краєзнавчий музей твого міста чи містичну подорож у покинуті будівлі? З давньогрецької «містика» перекладається як «таємниця». А інтерес до таємниць у живих істот на інстинктивному рівні: саме бажання пізнати і зрозуміти провокувало людей з давніх часів вчитися, знаходити відповіді і розвиватися.

На рівні мозку за нашу допитливість відповідає нейрогормон дофамін. Він «включає» у тобі центри задоволення в мозку, коли ти отримуєш завдання з викликом, от-от почуєш якийсь секрет або передчуваєш проходження нового рівня улюбленої гри. Дофамін схвалює наші дії, орієнтовані на пізнання та досягнення. От і різні таємничі місця чи загадки природи ваблять нас своїми секретами, бо нам хочеться розібратися, у чому ж там насправді «родзинка».

А ще додається адреналін, бо різні містичні місця часто переплетені з моторошними історіями чи легендами-лякачками — і коли ти перебуваєш у таких місцях, то природно відчуваєш пришвидшене серцебиття і дихання, лоскіт нервів. На такі відчуття особливо ласі підлітки та молодь, оскільки їхній поріг чутливості через загальний гормональний сплеск теж підвищується, і звичайні події вже не так вражають, як раніше. Потрібна «більша доза» — хочеться переглядати жахастики, слухати страшні історії і пориватися у містичні або небезпечні закутки міста.

Але пильнуй: цю природну особливість використовують маркетологи, продавці чи навіть шахраї, пропонуючи щось містичне і таємниче за велику (або просто невиправдану) ціну. Знаючи про те, як дофамін може активізувати нашу допитливість, а адреналін провокувати на ризиковані дії, — не піддавайся емоціям і гормонам. Є ще сила волі, і ти завжди можеш вибирати те, що буде тобі на користь.

Є й інша сторона медалі: коли лякачки чи забобони наповнюють нас емоцією страху і роблять його заручниками. Тоді свій стан стає вже важко контролювати. У той момент, коли відчуваєш, що жахливі ірраціональні думки чи почуття від почутого починають просочувати тебе всього/всю, постарайся виставити фільтри:

• Проговори про себе чи вголос: «Я не беру це у своє життя» або «Тобі твоє, мені моє». Тобто фільтруй історії, які трапилися не з тобою, не приміряй їх на себе, а відсікай. Ця фраза не блокує співчуття до інших, але дає змогу тобі не заглиблюватися в чужі історії, містичні почуття і страхи. Цей прийом, до речі, допомагає психотерапевтам, що стикаються із безліччю складних життєвих історій, залишатися в ресурсному стані, щоб допомагати іншим.
• Коли з’являється безпричинний страх, зосередься на 5 своїх реальних відчуттях і чесно відповідай: що я зараз бачу? які звуки я зараз чую? який присмак на язиці? які запахи вловлюю? що відчуває моє тіло, на чому стоять мої ноги, чого торкаються руки? Можна легенько вдарити себе долонями — по ногах, руках, тулубі, голові. Ця техніка дає змогу повернутися в реальність, змістити акцент з думок на тілесні відчуття.

Химерність історії

Київ і вся наша країна дійсно схожа на багатошарову мозаїку, у якій переплітаються дуже різні, іноді навіть протирічні історії. Наприклад, біля станції метро Арсенальна ще й сьогодні стоїть пам’ятник гарматі, з якої повсталі робітники заводу «Арсенал» стріляли по армії Центральної Ради (яка, по суті, була першою українською національною державою, проявом національної свідомості, цілі якої вдалося досягти лише у 1991 році).

А ще Олександр Довженко, відомий український режисер і письменник, що виступав у тому повстанні на боці Центральної Ради, через роки зняв фільм «Арсенал», показуючи трагедію повсталих робітників. І це ще не все: раніше на місці гармати стояв пам’ятник Іскрі та Кочубею — козацьким старшинам, які доносили Петру І про його можливу зраду Іваном Мазепою (щоб розібратися в неоднозначності цієї постаті — читай однойменну книгу нашого видавництва). Одначе, що цікаво: цей пам’ятник стояв на вулиці, яка сьогодні носить ім’я гетьмана Мазепи! І це теж невипадково: він вклав багато коштів у розбудову чи підтримання церков та інших будівель на цій вулиці.

Багато цікавих прикладів химерності історії ти знайдеш у книзі. Але не сприймай химерність як щось негативне. Переплетення різних ідеологій, подій, навіть різних правд — це ландшафт нашої історії. І водночас це дає нам перевагу: толерантність до інакшості і вміння з’єднувати протилежне в один візерунок. Згадай навіть відому пісню про вишиванку: «Два кольори мої, два кольори, червоне — то любов, а чорне — то журба». У єдності різноманітного ми можемо досягати нового рівня цілісності і балансу. Навіть Євробачення 2016 року, що проходило в Києві, взяло собі за девіз «Святкування різноманітності». А тому й ми, вшановуючи строкатий історичний досвід нашої країни і проходячи вулицями столиці, які пам’ятають різноманітні пристрасті, маємо і приймати цю строкатість, і формувати на її основі свою опору, історичну пам’ять і національне майбутнє.

Екзистенційні питання

Це різні філософські поняття: життя, смерть, свобода, вічність, сенс. Персони, які згадуються у книзі про Київ, по-різному ставилися до них. Хтось вбачав сенс у наживі, хтось — у культурній розбудові столиці, хтось робив ставку на епатаж, а комусь було важливо творити в ім’я кохання. В будь-якому разі приклади з книги — певний слід, який дійшов до нас через роки, а то й століття. Він проявляється у будівлі або кладовищі, у пісні або легенді, у містичній загадці або оптимістичній настанові.

Після прочитання книги можеш подумати і про свій слід: чим ти вже запам’ятаєшся своїй сім’ї, друзям, місту чи країні? Ми переконані: навіть якщо у твоєму житті є прикрі помилки, конфлікти, некомфортні почуття чи роздуми (це нормально) — твій внесок у красу життя на планеті вже вагомий, навіть якщо тобі здається, що він мізерний. Посміхнутися перехожому, допомогти другові, щиро поговорити з батьками, не купити зайвий раз пластикову упаковку чи таки донести її до спеціального сміттєвого баку — це все наші сліди, які разом допомагають нам жити гарніше і щасливіше.

Як читати

У книзі подано 5 тематичних розділів із кількома історіями, які читаються легко і швидко. Ось поради, як це зробити цікаво:

1. Для всіх: можна читати історію і, орієнтуючись на ілюстрації книги, одразу розглядати фотографії об’єкта в інтернеті, щоб краще уявити. А із цих фото можна переходити на статті, які детально розказують про місце.
2. Для киян або тих, хто збирається скоро відвідати столицю: корисно прочитати розділ і завітати до описаної місцини, щоб побачити все на власні очі.
3. Для запеклих дослідників: можна позначати описані місця на карті (або ставити мітки у Google Maps чи в інших застосунках карт), щоб потім легше планувати екскурсії з друзями.
4. Для юних бізнесменів: занотовувати цікавинки і їхнє розташування на карті, тренуватися у розповіді легенд — так можна збирати групу зацікавлених, щоб проводити їм непересічну екскурсію, навіть за оплату.

Коментар для батьків

Книга — ще одна ідея цікаво провести час у місті з дітьми, які вже підросли:

• дослідникам архітектури чи біографій буде цікаво побродити вздовж особняків і маєтків;
• поціновувачі історії оцінять прогулянку історичними місцинами, щоб відчути дух часу;
• любителям адреналіну і таємниць припаде до душі екскурс у чудернацькі місця або пікнік біля містичної гори.

Жителям інших міст і сіл, некиянам, можна використати книгу, щоб почати цікавитися лякачками та легендами свого краю. Всюди можна знайти цікаві місця і навіть придумати до них екскурсію.

Окрім сімейного дозвілля або ідеї туристичного підприємництва, книга пропонує підліткам ще одну важливу думку: кожне місце має свою історію. Якщо ти не знаєш її, це не означає, що її немає. Пізнавати своє місто чи село, як і пізнавати свій рід, — це, по суті, привласнювати свою історію і віднайти свою опору. А отже — підвищувати рівень усвідомлення себе як особистості, частини роду, громадянина/ки свого міста і держави.

Маршрути Києвом

Запитання для обговорення

1. Чи подобається тобі подорожувати потягами? Чи хотілося б тобі мати власну кімнатку-купе?
2. Яку «пасхалку» залишив архітектор Замку зітхань?
3. Що спонукає людину приймати виклики, які спершу видаються неможливими? Що відчуває людина, яка втілила те, що здавалося неможливим?
4. Городецький прикрасив свій особняк фігурами тварин, оскільки:
   – був учасником руху Green Peace;
   – полюбляв сафарі;
   – в дитинстві мріяв бути ветеринаром;
   – його батько був дресирувальником.
5. Який вихід знаходили гурмани до появи холодильника, щоб пити зранку каву з вершками чи ласувати морозивом?
6. Чому, на твою думку, в Будинок з химерами складно потрапити і він часто не використовується?
7. Чому люди можуть боятися привидів? Які історії про привидів ти знаєш?
8. Що створювало дивні звуки в Замку Ричарда?
9. Чому ризиковано недоплачувати майстрам, у яких замовляєш роботу?
10. Хто такі меценати? Що мотивує людину ставати меценатом/кою?
11. Як би ти оздобив/ла кожну кімнату, коли б облаштовував/ла свій маєток? В якому стилі (можеш намалювати)?
12. Чому Леонід Родзянко дослухався до порад ворожки? Чи шкодував він про це?
13. Чи траплялося тобі колись вдало зорієнтуватися і вчасно підготуватися до чогось? Як цьому можна навчитися?
14. Навіщо в будинку, де нині розташована Спілка письменників, розсувна стеля?
    – для випускання поштових голубів;
    – для спостереження за зірками;
    – для поливу рослин дощівкою;
    – для молитви;
    – для запуску ліхтариків.
15. Для чого іноді прикрашали будинки бридкими істотами? Який захисний механізм у тварин це нагадує? (Прикинутись трупом чи чимось гнилим, огидним — щоб хижак гребував їсти.)
16. Чому Андріївська церква не має дзвонів?
17. Куди Андрій Первозванний сховав море?
18. Як ти гадаєш, чому люди схильні надавати великого значення символам? Який зв’язок між взаємним розміщення меча у статуї і хреста на дзвіниці до геополітичної ситуації у світі і амбіцій державців?
19. Чому гора саме «лиса»? Чи бувають «волохаті» гори?
20. Як ти гадаєш, чому на місці одних капищ із запровадженням християнства почали будувати церкви, а місця інших вважали відьомськими, нечистими?
21. Чи є зараз в Україні смертна кара? В які часи в Києві було виконано найбільше смертних вироків?
22. На честь яких баб назвали Бабин торжок?
23. Яких слов’янських богів ти знаєш? Які природні сили вони уособлювали?
24. Чому перша кам’яна церква Русі називалась Десятинною? В якому столітті її було зруйновано?
    – X;
    – XIII;
    – XV;
    – XX.
25. Уяви, як можна було б розповісти історію від імені липи на Старокиївській горі про події останніх 400–1000 років, які розгорталися навколо цього місця? Про що могла б розповісти липа?
26. Де похований князь Олег?
27. Що таке цукати?
28. Які фортифікаційні укріплення збереглися на території Києва? (Косий капонір, Круглі башти.)
29. Зелений театр називається зеленим, бо:
    – відвідувачі мали дрес-код — вбиратись у зелене;
    – замість квитків відвідувачам на руку ставили штампик зеленкою;
    – навколо росло багато зелених дерев;
    – архітектора, який спроектував театр, звали Симеон Зелений.
30. Що зараз розташоване на тому місці, де стояв цирк Петра Крутікова?
31. Як ще використовували приміщення цирку, окрім власне циркових вистав?
32. Завдяки чому Київська фортеця збереглася майже неушкодженою?
33. Що можна було б влаштувати у підземних казематах, окрім карцерів для в’язнів? Уяви, що б там могли зробити, наприклад, митці?
34. Як могла спасти на думку ідея поселити в одному будинку представників однієї професії? Навіщо це було зроблено?
35. Про що свідчить прояв поваги до померлих? Як ставлення до смерті впливає на спосіб життя людини?
36. Яка установа має власну пожежну частину?
    – Верховна Рада;
    – Охматдит;
    – Київський телецентр;
    – Національний банк України;
    – Бібліотека імені В.І. Вернадського.
37. Що стало причиною Куренівської трагедії?
    – надмірна кількість опадів;
    – злив заводських відходів;
    – сейсмічна активність;
    – диверсії зловмисників.
38. Кого страчували в Бабиному Яру за часів Другої світової війни?
    – кримінальних злочинців;
    – євреїв;
    – кулаків (заможних селян);
    – ромів (циган);
    – українських націоналістів;
    – кримських татар;
    – радянських шпигунів.
39. Чи може нерозділене кохання не спустошувати, а наповнювати?
40. Як ти гадаєш, чому Врубель вибирав собі для моделей душевнохворих?
41. Роздивись картини Врубеля: що ти можеш сказати про їхню кольорову гаму?
42. Що на твою думку спричинило замах на Петра Столипіна?
43. Як розгорталися події в Російській імперії в наступні роки після вбивства прем’єр-міністра?
44. Кого міг уособлювати образ Змія в давніх легендах?
45. Роздивись мапу Києва і знайди на Оболоні сліди річки Почайни.
46. Що таке сап’ян?
47. Які книги могли б бути в бібліотеці Ярослава Мудрого? Які відомі книги вже були написані в світі до того часу?
48. Хто міг ховати скарби? Навіщо це робили?
49. Як ще можна пояснити знахідку чаші, окрім існування телепорту?
50. На честь чого можуть бути названі різні місцевості, звідки беруться топоніми?
51. Що зараз є околицями Києва? Як ти гадаєш, чи може з часом Київ «поглинути» і ці місця?
52. Чому дерева, в які поцілила блискавка, називали перуновими?
53. Навіщо монахи шукали усамітнення?
54. Що таке просфори?
55. Чи вдалося Досифею зберегти свою таємницю?
56. Що означає слово «китай»? Як ти гадаєш, чому так назвали азійську країну?
57. Чи доводилося тобі чути історії про самовільну появу образів святих на стінах? Навіщо людям потрібні дива?
58. Що мотивує одних людей допомагати іншим?
59. Що дає людям відчуття небесного покровителя? А захисника міста чи особистого янгола-охоронця?
60. Чому Михайлівський собор назвали Золотоверхим?
61. Що таке фініфть?
62. Чому радянська влада руйнувала храми?
63. В якому році відновили Михайлівський собор?
64. В яких випадках дзвонять у дзвони?
65. Звідки походить назва Лядських воріт?
66. Чим запам’яталася тобі княгиня Ольга? Хто такі Кирило і Мефодій?
67. Чому сонячні годинники з різних сторін альтанки Самсона мають інший вигляд?
68. Який міф зображує фонтан на Контрактовій площі?
69. Що таке лавра?
70. Що таке літопис? Чим літопис відрізняється від підручника з історії? Що в сучасному світі нагадує літопис?
71. Вважається, що у Києво-Печерській лаврі є мощі одного з легендарних богатирів. Про кого йдеться?
72. Про що можна домовитися з покійником?
73. Що в Києві збереглося без змін від часів Київської Русі?
    – Золоті Ворота;
    – Кирилівська церква;
    – Михайлівський Золотоверхий монастир;
    – Софія Київська;
    – Десятинна церква.
74. Чим старовинні графіті відрізняються від сучасних?

Додаткові ресурси

Історичний контекст

У 1603 році до влади в Японії прийшов самурайський уряд на чолі сьогунів з родини Токугава. З цього моменту до 1868 року в країні тривав новий історичний період — Едо (за назвою міста, яке стало резиденцією і адміністративним центром Японії). Період до перейменування Едо у «східну столицю» Токіо характеризувався стабільним розвитком традиційної культури, мирним життям і водночас забороною контактувати з «іншим» — Західним — світом. Серед самураїв найпопулярнішим вченням була течія конфуціанства — чжусіанство. Воно пропагувало покірно й вірно служити владі, а влада мала чесно й віддано служити своїм підданим. Під впливом конфуціанства кристалізувався кодекс честі самураїв — бусідо.

Традиційні сади, в яких японці проводили своє дозвілля, споглядаючи за природою, повністю відповідали їхньому переконанню, що «краса природи — це одна з форм пізнання істини». У цей час в економіці теж відбувалися зрушення, які спричинили появу аналогу так званої «мозаїчної економіки». Її суть полягала в тому, що кожен феодальний маєток був самодостатнім і фактично незалежним від національної торгової мережі.

Незважаючи на закритість від Західного світу, рівень науки Японії зовсім не поступався провідним європейським країнам. А дослідження і винаходи японців періоду Едо мали значний вплив на подальший розвиток усієї країни. У тогочасній Японії майже все виробництво базувалося на ручній праці і стало еталоном найвищої якості продукції. Високий рівень відповідальності, скрупульозності та філософії ремісників щодо виготовлення своєї продукції, формували міцний особистісний контакт між виробником і покупцем. Ці контакти переростали в міцні міжродові відносини, коли родина виробника могла обслуговувати виготовлену річ і в нащадків покупця.

Практика споглядання за природою навчила японців бачити красу у функціональності і кристалізувала естетичні смаки, що відобразились у мінімалізмі, лаконізмі й відкритому просторі. Окрім філософії, на традиційний дизайн мали вплив і доступність сировини, і мінімальні ресурсні затрати на виробництво. Географічні умови Японії не передбачали можливості отримання надлишку сировини та ресурсу. І саме це стало стимулом до повторної переробки й використання матеріалів і лягло в основу сучасних екотрендів (ресайклінг).

Саме в період Едо острівна країна Японія консолідувала населення, сформувала спільне культурне й мовне поле з різноманіттям регіональних культурних осередків. Вже після 1868 року почалася фаза формування японської національної держави, що зумовило, зокрема, й уніфікування культури.

Психологічний супровід

Чудова книжка про Японію розповідає три історії про японських дітей, але їхній зміст буде близьким і для маленьких українських читачів. Книжка допомагає пізнавати інший світогляд і водночас знаходити відповіді на свої важливі питання.

Ми пропонуємо зробити невеличкий екскурс у кожну історію, пошукати, які сенси у них закладено.

Історія перша. «Чи вмієш ти дивитися на вишню?»

Тут буде цікаво подосліджувати з дитиною японський світогляд: як живуть і думають японці? Що вони цінують? Головний герой дізнається від сусіда-дідуся Ісао, як можна з цікавістю проводити час через споглядання природи, спостереження за її чіткими ритмами й законами.

Японський погляд на речі — це:

• спостереження
• пошук балансу – знаходження краси в будь-якій речі і події
• проживання моменту «тут і зараз» – використання усіх органів чуття для спостереження за моментом
• неспішність, помірність – це знову ж таки потрібно, щоб встигати побачити красу в навколишньому середовищі

Спробуйте погратися з дитиною і «пожити» трішки по-японськи:

1. розглядайте речі довкола, придумуючи для кожної її особливу цінність і красу;
2. поспостерігайте за природою через вікно;
3. зверніть увагу на свої органи чуття — що бачите, чуєте, нюхаєте, смакуєте і як відчуваєте своє тіло.

Історія друга. «Найкрасивіша глиняна чашка»

Ця історія про красу. І знову по-японськи тонко, глибоко й просто історія розповідає про красу зовні і красу зсередини. Діти починають пізнавати красу через споглядання за довколишнім світом і спостереженням за собою, запитуючи «Мамо, я гарна/ий?». Як відповідати на це запитання? Акцентуйте увагу на ваших особистих уподобаннях і почуттях. Звісно, для батьків дитина може бути найгарнішою, найрозумнішою, найчарівнішою. Ваша відверта відповідь вдовольнить потребу у любові та визнанні, але водночас дасть змогу відчути, що краса відносна. «Для мене ти найгарніша/ий! Я люблю тебе. А що краса для тебе?»

Поговоріть про те, що може дитині подобатися, а що — ні. Зверніть її увагу на те, що людям можуть подобатися різні речі, але водночас вони можуть залишатися близькими та дружніми. Хтось може любити полуничне морозиво, а хтось взагалі не отримує задоволення від морозива. Так само й кожна людина — може бути для когось гарною, а для когось — просто звичайною. Але є ще краса і всередині, вона виражена у якостях, вчинках, намірах, а також в унікальності кожної людини.

І це привід поставити дитині ще кілька запитань на самопізнання:

• Що тобі подобається у людях?
• Які вчинки ти вважаєш приємними для себе?
• Що означає бути красивим зсередини?
• Які твої якості ти вважаєш гарними?
• Які твої вчинки комусь принесли радість?
• Чи буває так, що наміри були гарними, а результати — поганими?
• Які унікальні риси є в тобі?

Так само можна намалювати себе у вигляді чашки: «Якою чашкою я був/ла б?». Окрім розповіді, можна про це скласти казку, зліпити чашку з пластиліну, солоного тіста, склеїти з паперу. Головне — візуалізувати унікальний образ дитини, щоб утвердити думку: «Ти — прекрасний/а та унікальний/а!».

Історія третя. «Намалюй нашу зустріч»

І знову невеличка оповідь легко й майстерно порушує серйозні життєві теми: реакція на втрату, надія, прагнення вчитися, відносність часу та цінність зустрічі, дружба…

Читаючи, спостерігайте, які емоції і коли проявляє ваша дитина? Будь-який такий момент — цінний привід поговорити й осмислити певну тему. Сумує? Запитайте, що засмутило і поділіться своїми способами, як ви долаєте сум.

Цікавий момент із паном Окумурою у цій історії: він теж сумує. Чому він відчуває такий стан? Бо втратив дорогих для себе людей. Як поводиться людина, яка втрачає? Перестає посміхатися, не спілкується із людьми, виявляє непривітність до інших тощо. Запитайте у дитини, якщо він/вона не в настрої, як це проявляється? А що може цей настрій поліпшити? Які моменти?

Чійо розповідає головному героєві, що кожна хвилина, кожна зустріч — унікальна, неповторна і саме такої вже більше не буде. Не тому, що люди більше ніколи не зустрінуться, а тому, що наступна зустріч буде зовсім-зовсім новою, несхожою, і цим теж прекрасна. Згадайте разом, які зустрічі у ваших життях запам’яталися найбільше? Що вони принесли? Чи можна їх намалювати? Які моменти життя були найдивовижнішими?

Тут також може бути корисною вправа описувати 5 моментів тижня чи сьогоднішнього дня. Так дитина буде тренуватися виділяти ключові ситуації, а до того ж вчитися рефлексувати — тобто дивитися зі сторони на свої вчинки, почуття, стани. Ділитися цікавими зустрічами й моментами, що були за день — корисна сімейна традиція. Ну і можна просто влаштувати чайну церемонію, під час якої і ділитися цікавинками, відчувати момент, закарбовувати його в пам’яті. Приємного чаювання!

Запитання для обговорення

Історія перша

1. Де розташована Японія?
2. Завдяки чому культура Японії дуже відрізняється від інших?
3. Чи є в тебе улюблена пора року?
4. Чому дідусю Ісао подобалося дивитися на дерево?
5. Чи вдавалося тобі помічати, як листя з дерев може облетіти за одну ніч? Після чого таке зазвичай відбувається?
6. Які переваги в тому, щоб ходити повільно?
7. Для чого потрібні сім осінніх трав?
8. Які сезони ти знаєш?
9. Які вічнозелені дерева ростуть у наших краях? Чи змінюються вони в різні пори року?
10. Які свої «сезони» проживає людина впродовж життя?
11. Чому в той рік для хлопчика Акі зима пролетіла непомітно?
12. Придумай свої сім весняних трав, які можна, наприклад, вирощувати на підвіконні
13. Спробуй уважно поспостерігати за природою і скласти свій календар сезонів — можливо, хтось із рідних захоче тобі в цьому допомогти

Історія друга

1. Чому, на твою думку, в нас гарними вважають білі зуби, а в Японії — чорні?
2. Чи всі твої улюблені речі ідеальні?
3. Чому той напій, який п’ють японці на церемонії, і той, що звикли заварювати ми, так відрізняються — але водночас обидва називаються чаєм?
4. Чи знаєш ти красивих стареньких людей, як от бабуся Акіто?
5. Чим відрізняється краса жінки в чорному кімоно і мами Секіко?
6. Що таке краса?
7. Чому красу не можна просто намалювати, а треба пережити і відчути?

Історія третя

1. Що більше властиво тобі — спілкуватися з багатьма людьми чи мовчки спостерігати?
2. Навіщо потрібна чайна церемонія? Невже не можна просто випити чаю?
3. Чому пан Окумура міг перестати малювати людей?
4. Як можна намалювати зустріч?
5. Якщо кожну зустріч з людиною сприймати як першу й останню, як це вплине на поведінку під час зустрічі?

Історичний контекст

Протягом усієї історії людства нас супроводжують мандри. Люди, маючи доволі скромні матеріально-технічні можливості, розселилися земною кулею, освоїли нові материки й острови.

Перше освоєння нового континенту відбулося приблизно 40–35 тисяч років тому, коли давні люди на легких човнах потрапили в Австралію. А приблизно 14–13 тисяч років тому люди перейшли Берингову протоку (яка на той момент була скута льодом) і опинилися в Америці.

Розселившись по планеті, люди почали «відкривати» інші землі в різні способи: воєнна експансія, купецька експедиція або ж елементарна цікавість. У давнину чоловік міг найнятися на купецький чи військовий корабель, щоб побачити світ. Для жінок такої можливості не було.

Починаючи з епохи Великих географічних відкриттів (XV–XVI століття), людство освоїло майже всю Землю (окрім мерзлот Антарктиди й Антарктики). У Середньовіччі (V–XV століття) одиничні мандри були переважно релігійним паломництвом. В Україні ще з часів Русі відомі паломники, які мандрували на Святу Землю. У маршрутах українських пілігримів були такі місця, як Афон, Єрусалим, Рим тощо. Багато цих мандрівників залишили свої записки, які є унікальним джерелом з історії повсякдення. Нині саме завдяки цьому можна дізнатися, що їли, пили, який одяг носили, а головне — про що думали тодішні мандрівники.

У Новий час (XVII–XIX століття), вже після Середніх віків, формується явище туризму у вигляді, близькому до сучасного. Люди починають їздити на лікування в гори, на море тощо. Із розвитком транспорту й технологій туризм набирає значних обсягів. Визначальними для туризму стали відкриття парового двигуна та зростання популярності пароплавів і потягів. Відтепер люди могли пересуватися швидше та зі значним багажем.

Із появою цивільної авіації туризм став іще більш доступним для широкого загалу. Географія подорожей значно розширилась. Щоб потрапити на інший континент, не треба витрачати тижні, а то й місяці. Тепер у будь-якій точці світу можна опинитись щонайбільше за добу.

Психологічний супровід

«Мандри давні та нещодавні» — це книга-мандрівка. Разом із головним героєм Ярославом, який разом з батьками пливе на сучасному поромі, читачі можуть дослідити зміну маршрутів, транспорту та людей протягом століть. Місто Царгород тепер зветься Стамбул, а дорога до нього триває добу замість тижнів, але досвід мандрівників минулого залишається актуальним і сьогодні.

Цю книгу доречно прочитати перед початком подорожі. Спільна мандрівка чи відпочинок інколи може не виправдати очікувань і додати клопотів. Настрій і почуття одного з членів родини можуть відображатися на інших, тому варто підготуватись і обговорити всі питання напередодні. У книзі на початку кожного маршруту можна прочитати, як подорожні збирались у дорогу. Кожен із них мандрував у різному напрямку на різних видах транспорту.

Як підготуватися до подорожі, щоб вона стала захопливою і цікавою пригодою?

1. Складіть маршрут.
2. Обговоріть правила безпеки.
3. Придумайте заняття у дорозі.
4. Ведіть щоденник вражень.

Маршрут

Завчасно обговоріть із дітьми маршрут і складіть план місць, які хочете відвідати. Доручіть сину чи доньці створити список цікавих музеїв, атракціонів, історичних пам’яток і визначних місць. Це допоможе зрозуміти бажання дитини, дасть змогу проявити відповідальність і навчить планувати дозвілля. Запропонуйте зробити для родини коротку презентацію і спільно вирішіть, що і коли відвідаєте.

Правила безпеки

По-перше, познайомте дитину з правилами роботи аеропорту, вокзалу, порту чи автомобільної станції: як зрозуміти, де потрібний літак? Чому на вході багаж потрібно класти на спеціальну рухому стрічку? Як знайти номер вагона? Подивіться відео чи документальний фільм, розгляньте схеми й карти — це зменшить хвилювання і напругу.

По-друге, обов’язково домовтеся про алгоритм дій у разі, якщо дитина загубилась. Навіть якщо не виходить зателефонувати і повідомити батькам своє розташування, дитина може звернутися по допомогу до працівників аеропорту чи вокзалу або чекати, поки її знайдуть батьки на тому місці, де вона загубилась. Домовляйтеся про місце або час зустрічі, якщо розходитесь. Це може бути стійка з інформацією, магазин із яскравою вивіскою тощо. Інструкції мають бути зрозумілими для дитини, щоб вона могла самостійно відтворити їх.

Заняття у дорозі

Далека дорога може бути складною: діти часто втомлюються, нудьгують або вередують. Щоб мандрівка пройшла максимально комфортно, запропонуйте дітям придумати заняття у дорогу. Відповідно до тривалості маршруту та виду транспорту вони можуть спланувати розваги: книги, дорожні ігри, головоломки, мультики чи кіно, малювання у блокноті — нехай виберуть і підготують усе необхідне. Також можна доручити дітям допомогти приготувати перекуси й купити смаколики в дорогу.

Щоденник вражень

Під час мандрівок ми вивчаємо світ інтенсивніше, ніж зазвичай. Інші краєвиди, культура, мова, звичаї — усе це привід для рефлексії і збагачення чуттєвого досвіду. Для дітей подорожі — це не лише емоційно насичені переживання, а й нові знання. Запропонуйте вести щоденник вражень чи мандрівний журнал. Це може бути записник, блокнот чи зошит, куди занотовують цікавинки й історичні факти, вклеюють фото, квитки, картинки, обгортки. Можна зробити такі щоденники доброю традицією, фіксуючи враження і яскраві моменти з подорожей.

Як і кілька століть тому, подорожі — це справжні пригоди, які розширюють кругозір, вчать новому та допомагають відчути себе частинкою великого світу. Зверніть увагу на висновки Василя Григоровича-Барського, який самотужки обійшов багато країн. Обговоріть з дитиною, що вони можуть означати і спробуйте сформулювати власні висновки чи настанови, які стануть корисним орієнтиром у мандрівках.

Бажаємо вам приємного читання і приємних подорожей!

Запитання для обговорення

1. Чи любиш ти подорожувати? У який спосіб найбільше?
2. Завдяки чому люди зараз долають відстані швидше, ніж у давнину?
3. Які твої улюблені смаколики? А які смаколики любили діти у Візантії?
4. Чим можна було розплатитися за лодію?
5. Звідки у стародавньому Києві з’явилися верблюди?
6. Чому в далекі мандри купці вирушали не поодинці, а цілим гуртом? Чи обов’язково в наш час для мандрівки збиратись у каравани? Чому?
7. Що таке «пороги» на річці? Як гадаєш, чому їх так назвали?
8. Як переправити човен через пороги волоком? Що для цього потрібно?
9. Чим кочівники відрізнялися від осілих народів?
10. Як поводилися купці при зустрічі з половцями?
11. Чим відрізнялися вітрила для подорожі річкою і морем? Чому саме так?
12. Як ставилися до руських купців у Царгороді?
13. Які товари русичі продавали в Царгороді, а які купляли?
14. У який бік діставатися швидше — з Русі у Візантію чи навпаки? Чому?
15. Хто такі паломники?
    – ті, в кого в руках все ламається;
    – ті, хто мандрують до святих місць;
    – ті, хто живуть під пальмами;
    – ті, хто мандрують з палками.
16. На чому прочани переважно мандрували суходолом?
17. Чому в давнину люди не визначали відстані кілометрами, а вигадували інші одиниці вимірювання?
18. Звідки мешканці давнього Єрусалиму брали воду?
19. Чому паломникам важливо відвідати різні місця, пов’язані з їхньою вірою?
20. Чому Мертве море назвали мертвим? Як ти думаєш, як воно утворилося?
21. Навіщо були придумані Хрестові походи? Хто в них ходив?
22. Чим галера відрізняється від вітрильника? Які переваги і недоліки цих видів кораблів?
23. Як мандрівники захищалися від пограбувань у подорожах?
24. Хто такі невільники?
25. Яка професія у сучасному світі найбільше схожа на чумакування?
26. Що таке мажа?
    – мито, яке мають сплатити чумаки на кордоні з Кримом;
    – чумацький віз;
    – запасне колесо до чумацького воза;
    – угода щодо доставки солі.
27. Чому, на твою думку, чумаки вибирали саме сірих волів?
28. Що враховували чумаки, коли визначали кількість волів у валці?
29. Чому чумаки дослухалися до свого отамана?
30. З чого виготовляють дьоготь?
31. Як чумаки могли розважатись у дорозі? Вигадай якомога більше варіантів.
32. Воли рухаються повільно, особливо, як порівняти із сучасними автівками. Як, на твою думку, швидкість переміщення впливає на характер тодішніх чумаків і сучасних людей?
33. Які відносини були у чумаків з козаками?
34. Хто такі харцизи?
    – мешканці Харцизька;
    – перевізники харчів;
    – розбійники;
    – збирачі податку на товари — акцизу.
35. Які відносини були у чумаків з татарами?
36. Яку роботу зазвичай виконували невільники?
37. Чому Січ називали Запорозькою?
38. Які обов’язки були у тлумача?
39. Що брали і що вбирали козаки у військовий похід?
40. Звідки ми знаємо, що козаки визволяли невільників?
41. Як може змінитися людина за 15 років?
42. Де ти хотів/ла би навчатись — удома чи в школі?
43. Чи вів/вела ти колись подорожній записничок? Якщо ні — спробуй під час наступної подорожі стисло записувати те, що трапляється на шляху, що захоплює і зацікавлює. Такі нотатки дуже цікаво перечитувати згодом.
44. Від назви якого міста походить прізвище Григоровича-Барського?
    – Барі, Італія;
    – Бар, Україна;
    – Барселона, Іспанія.
45. Чому в моряків і тих, хто довго подорожує морем, хода стає своєрідною, коли вони сходять на берег?
46. Чи погоджуєшся ти зі спостереженнями Василя Григоровича-Барського, що в різних країнах трапляються люди і добрі, і злі?
47. Чи з будь-якої ситуації можна знайти вихід?
48. Як у давнину приводили в рух перші поїзди?
49. Як ти гадаєш, чому першим потягам давали імена, а сучасним — ні?
50. Які різновиди поїздів ти знаєш?
51. Що таке конка?
    – карета, запряжена трійкою коней;
    – одна кінська сила, якою вимірюють потужність двигуна;
    – трамвай, який тягнуть коні;
    – фігурка коня на капоті автомобіля.
52. Які види транспорту, на твою думку, будуть розвиватись у найближчому майбутньому?
53. Які можливості є у хостелі, на відміну від готелю?
54. Чому за полярним колом день і ніч тривають по пів року, а не змінюються упродовж доби?
55. Яким транспортом можна подорожувати по снігу?
56. Як ти думаєш, чому люди почали будувати хмарочоси?
57. Чим рикша відрізняється від велорикші?
58. Якого кольору варто робити стіни будинків у спекотних країнах?
59. Де люди добувають харчову сіль?
    – з моря;
    – у шахтах;
    – у кар’єрах;
    – зі сліз.
60. Чи є якісь місця в Україні і світі, куди тобі хотілося б вирушити в подорож?
61. Чому, вже маючи багато різних видів транспорту, люди досі продовжують подорожувати пішки?

Додаткові ресурси

Історичний контекст

Україна розташована на кордоні християнського та ісламського світів. Цей межовий стан був особливо відчутний у ХV–XVIII століттях, в часи існування Кримського ханства. Саме тоді на кордоні смуги осілості та кочового Дикого поля, за дніпровими порогами, почали засновувати січі.

Січ — козацьке укріплення, військовий та адміністративний центр низового козацтва. Протягом історії Запорозькі (бо «за порогами Дніпра») Січі змінювали не лише своє положення, а й назви загалом. Нам відомі такі: Хортицька, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Нова, Задунайська та інші.

Першу Запорозьку Січ побудували у 1566 році на острові Мала Хортиця за наказом Дмитра (Байди) Вишневецького. Січ виконувала роль козацької фортеці: її зводили на острові й обгороджували високими валами з частоколом і зрубами. Козаки жили в хатах-куренях, а в центрі Січі будували церкву. На Січі жили виключно чоловіки.

Козаки боролися з татарами та турками-османами. Але чи не основним їхнім опонентом на політичній арені були поляки. З часом козацтво стає двигуном формування своєрідного державного утворення — Гетьманщини, яка відігравала значну роль на геополітичній карті Євразії.

Козацька еліта займалася благодійністю, внаслідок чого спорудила безліч храмів і освітніх закладів. Перлиною козацької архітектури є церкви, побудовані без жодного цвяха (єдина така збереглась у м. Новомосковську Дніпропетровської області). Козаки є неодмінними персонажами українського фольклору. В добу романтизму темою козацтва надихалися і європейські митці (Дж. Байрон, А. Міцкевич та інші).

Однією з найлегендарніших постатей української історії є Іван Сірко. Це кошовий отаман Війська Запорозького, кальницький полковник, шляхтич. Він жив у ХVII столітті, коли явище козацтва перебувало у стані своєї кульмінації. Мав надзвичайно високий авторитет серед запорозького козацтва (чи не найбільше разів обирався кошовим). Очолював морські походи, у яких звільняли православних бранців. Був одним із найближчих соратників Богдана Хмельницького.

Психологічний супровід

Окрім цікавого і вдалого опису Запорозької Січі, побуту козаків і їхньої культури, «Викрадений перстень» може стати гарною засадою для навчання і розвитку вашої дитини. У чому цінність книги?

1. Розвиток такої функції мислення, як категоризація
2. Порушення теми дорослішання
3. Початок формування національної свідомості в дитині
4. Вивчення теми особистісних кордонів

Розвиток такої функції мислення, як категоризація

У тексті згадуються різні тварини, страви і назви людей. По-перше, вік 3+ — сензитивний (тобто сприятливий) період для засвоєння нових категорій знань: тварин, рослин, професій тощо. По-друге, вправи на категоризацію розвивають низку інших функцій мислення: узагальнювальну, аналітичну і порівняльну. Крім того, покращують уяву, пам’ять, наочно-образне мислення — все те, що потрібне людині для успішного навчання.

Можна придумати кілька ігор на основі книги:

• «Яблуко- фрукт»

ви називаєте певне поняття, а дитина відповідає, до якої категорії воно відноситься. Запропонуйте варіанти з тексту: тварини — крук, кінь, коза, тетерук, тарпан, заєць, ховрах, бджола, вовк; рід занять — козак, джура, чернець, женці, вартовий, курінний отаман, кошовий отаман, бандурист; їжа — полуниця, мед, вареники, щерба, соломаха, тетеря; зброя — шабля, пістоль, гармата.

• «Тарілка-ложка-чашка»

називайте предмети однієї категорії, поки вони не вичерпаються за взаємною згодою. Наприклад, посуд: тарілка, ложка, чашка, ополоник, каструля, овочечистка та інші. Можна так само вибрати категорії із книги і пригадати їхні додаткові види. Чим далі грати — там цікавіші і незвичніші предмети можна згадати.

• Ігри типу «їстівне-неїстівне»

можна знову обирати категорію (наприклад, тварини) і кидати м’ячика дитині, називаючи різні слова. Якщо називаєте тваринку — гравці ловлять і тримають м’яч, а якщо щось з іншої категорії, то відбивають його.

• Малювання незнайомих слів із тексту

це буде розвивати уяву і наочно-образне мислення. Нехай дитина пофантазує і зобразить на малюнку, який вигляд може мати щерба, пістоль чи тетерук. Потім можна проглянути ілюстрації до цих слів в інтернеті і порівняти з малюнком. Нічого, якщо картинки не збігатимуться! Головне — політ фантазії і азарт вгадування!

Порушення теми дорослішання

У тексті описано шлях, який веде до зрілості — ви можете поговорити про це з дитиною. Чи подорослішав Микола за час оповіді? Як ми старшаємо? За якими ознаками?

• тіло: щоб стати дорослим/ою — потрібно підрости, от і Миколі сказали, що коли перстень не буде спадати з пальця (тобто тіло окріпне), тоді тато подарує справжнього коня;
• обов’язки: дорослі виконують різні справи, ще й без нагадування — миють посуд, точать шаблі, готують їсти, прибирають; ці справи нелегкі, тому іноді хочеться все кинути, але й дорослими бути не завжди легко;
• настрій: «На Січі не скиглять», — сказав Миколці подорожній козак, і хлопчакові довелося мужньо терпіти обмеження, митися у холодній річці і самому перев’язувати ранку;
• навчання: щоб опанувати дорослі справи, потрібно вчитися читати, рахувати, думати, володіти шаблею і їздити на коні; коли ми навчаємося — ми міцнішаємо і розвиваємося.

А ще дорослі відповідають не лише за себе, але і піклуються про інших: батько разом із побратимами захищає свою державу від нападників, мама турбується про дітей, а вчитель-чернець стежить, щоб усі уважно вчилися.

Розкажіть своїй дитині, у чому вона/він вже ведуть себе як дорослі (важливо назвати хоч один прояв, щоб у дітей з’явилося уявлення про цю якість і збільшилася мотивація). Якщо хочете, щоб у певних ситуаціях ваша дитина вела себе більш зріло, підкажіть, як це можна зробити. Акцент не на тому, що неправильно, а не тому, як буде правильно!

Початок формування національної свідомості в дитині

Браві козаки із книги — наші історичні предки. Саме у часи козаччини зародилася наша національна українська самобутність і цінність волі. І якийсь прапрапрапрадідусь вашої дитини міг бути козацьким джурою, курінним або навіть кошовим отаманом! В будь-якому разі в тексті про викрадений перстень чітко звучить лейтмотив «свій-чужий». Як розпізнати «свого»? Миколі на допомогу приходить пісня, почута рідною мовою. А завдяки батьковій оповіді про тарпанів він впізнає у них своїх, а не чужинських, коней. Подорожній козак гукає вартових кодовою примовкою-знаком «Я свій». Навіть зображений козацький одяг — ознака, за якою можна розрізнити братчиків. А як можна розпізнати, хто свій, а хто чужий у сучасному житті? Кого можна пускати додому, а кого ні? Хто несе нам добро, а хто може заподіяти шкоду? Це привід поговорити з дитиною на важливу тему власної безпеки й особистісних кордонів, про які йтиметься далі.

Вивчення теми особистих кордонів

Проведіть паралель: Запорозька Січ була оточена частоколом, щоб абихто не проник всередину — так само не варто будь-кого впускати до своєї оселі або в серце. Варто бути добрими, відкритими і щедрими, але у кожного/ої є свої особисті межі і своя «потаємна кімнатка», в яку не повинні заходити інші. Допоможіть своїй дитині визначити особисті кордони:

• Кордони тіла

ніхто не може нас торкатися, якщо ми не згодні з цим; а доступ до ділянок тіла під нашим одягом, особливо до «зони трусиків» можуть мати лише дитина, батьки і лікар за згодою дитини і батьків. Не соромтеся розповісти про це — ваша настанова може стати профілактикою сексуального насильства і допоможе краще відчувати мотиви людей. Зробіть з дитиною вправу: станьте на відстані і повільно наближайтеся до сина чи доньки; коли він чи вона відчує, що зближення стає некомфортним, нехай виставить руку вперед і скаже: «Стоп!». Це дасть змогу фізично відчути свої кордони, а також потренує казати «Ні» і «Стоп», якщо щось не подобається. Потім можна помінятися — і ви продемонструєте у цій же вправі свої особисті кордони. Наголосіть на тому, що ви завжди відкриті і раді своїй дитині, але іноді тіло втомлюється і хоче відпочинку. Тут можна домовитися, як краще просити вас про увагу, якщо ви не в ресурсі. Наприклад, тримати за руку замість залазити на коліна (тобто тіло окріпне), тоді тато подарує справжнього коня;

• Кордони власності

все, що належить нам (речі, житло тощо) — потрібне для певної користі. Тому ніхто не має право псувати те, що дійсно наше. Так само і нам важливо з повагою ставитися до чужих речей. Вправа: нехай дитина тримає іграшку, а ви спробуйте її забрати. Власникові/ці іграшки потрібно чинити спротив, захищати іграшку і кричати: «Це моє! Не віддам!» Гра так само вчить відстоювати себе і свої речі. Але поясність дитині, що варто це робити тоді, коли речі беруть без дозволу. Адже іноді ділитися іграшками або частунками з друзями буває навіть приємно, якщо і ми не обділені.

• Кордони гідності

ми також маємо те, чого не можна відчути руками — наше ім’я, мрії, потреби, гідність, волю, права. Важливо знати про свої права, вільно ділитися мріями і почуттями. Образливі слова або несправедливі докори за наші дії пригнічують гідність, тому не варто терпіти їх. Якщо ж є можливість — краще обмежити контакт із кривдниками, не звертаючи увагу на їхні викрики. Можлива вправа: побудьте у ролі кривдника, так і сказавши дитині: «Я зараз не мама, а хуліган». Скажіть дитині декілька образливих слів щодо її зовнішності або якостей. Завдання дитини — спокійно відповідати: «Це не я. Це не про мене. Я не звертаю жодної уваги на твої слова!» Щоб тренування проходило ефективно, ви теж старайтеся вправно відігравати роль, наскільки дозволяє дитина. Ця вправа — профілактика високої чутливості до «задирання» з боку інших дітей (а через нього проходять усі діти, можливо, саме для того, щоб і викарбувати свою гідність). Можна також розповісти, що права кожного громадянина/ки України записані у Конституції, а права дитини — ще й у Конвенції ООН. Якщо вони були суворо порушені, у справу може втрутитися навіть суд.

Звичайно, навіть після цієї бесіди у різних ситуаціях дитина може по-різному діяти: коли треба себе відстоювати — пасуватиме, а коли потрібно піти на компроміс — опиратиметься. Підтримуйте її і допомагайте у кожній ситуації зробити правильні висновки та напрацювати конструктивні моделі поведінки.

Ну і наостанок звертання до мам

Микола був на Січі тиждень, і у вас, напевне, промайнула думка про те, як у цей час почувалася мама без жодної звістки про сина! Нехай тут події подано у форматі казки, але є і метафоричний посил для матерів: на шляху дорослішання дитина «піде у світ», тому варто налаштувати себе на відпускання. У книзі пройшло лише 7 днів, але Микола повернувся додому зрілим, тому ці 7 днів можна розглядати такими ж за масштабом, як 7 днів творіння. Діти ростуть, і рано чи пізно підуть у своє життя. Якщо ваше співчуття до матері героя було дуже тривожним, почніть проговорювати про себе: «Я дозволяю своїй доньці чи синові дорослішати. Коли моя дитина виросте — я зі спокійною душею відпущу її і завжди буду радо чекати в гості». Ця афірмація у разі систематичного повторення допоможе згодом згладити надмірні емоції в цій темі і приймати поступове дорослішання сина чи доньки (а це дуже знадобиться, коли дитина ввійде у підлітковий вік). Ще один інструмент тут — гелева кулька. Якщо внутрішньо готові до вправи — візьміть гелеву кульку і вийдіть на відкритий простір. Уявіть, що кулька — ваша дитина, в ній зібране все найкраще, що ви закладали, ваш дар світові. Коли будете готові — розкрийте руку і відпустіть кульку. Можете також проговорити благословення або навіть прикріпити записку до ниточки. Але майте на увазі, що «важке» благословення тягнутиме кульку до землі, тож важливо, щоб ваше послання не було тягарем. У цей момент нормально плакати, відчувати сум і тугу. Але найприємніше те, що ваша дитина, на відміну від кульки, зможе до вас повертатися! Ваша готовність відпустити допоможе їй легко стартувати у доросле життя.

Запитання для обговорення

1. Що таке стріха?
2. Чим займалися козаки на Січі?
3. Завдяки чому козаки мали можливість взимку жити вдома з родиною?
4. Чи помічав/ла ти раніше, що ворони і круки полюбляють блискучі предмети? Як ти думаєш, чому?
5. Навіщо хлопчик побіг за круком?
6. Що хлопчик знав про диких тварин? Звідки він про це дізнався?
7. Чому хлопчик вирішив, що йому не загрожує небезпека від незнайомця? За якими ознаками він це зрозумів?
8. З якими труднощами зіткнувся хлопчик за час його втечі?
9. Чи був у хлопчика задум, куди він біжить і як буде повертатися додому?
10. Що таке курінь?
11. Чи траплявся тобі подібний устрій співжиття людей?
12. Як ти гадаєш, хто і кому розповідав легенди про характерників?
13. Чи хотів Микола працювати джурою у Сірка?
14. Чи траплялося тобі так зголодніти, що можеш з’їсти навіть те, чого не любиш?
15. Які страви їли козаки?
16. Які обов’язки були в джур?
17. За яких обставин Микола згадував про маму?
18. Чого навчився Микола, доки був на Січі?
19. Як гадаєш, що думала мама протягом часу, коли хлопця не було вдома?
20. Чи сподобалося Миколі на Січі?
21. Як ти гадаєш, чи попроситься він із татом наступного літа?
22. Як думаєш, що зробив Микола з перснем, коли отримав його від Сірка?

Додаткові ресурси