У середині ХV століття із залишків Золотої Орди було засновано Кримське ханство. Протягом тривалого часу Московія, Польща і Литва платили йому данину. Кримська держава мала унікальну культуру співжиття кочового та осілого населення. У гірській її частині, на березі Чорного моря, розташовувалися небагаточисельні міста: Бахчисарай, Бельбек, Мангуп, Чуфут-Кале, Кьозлев та інші. А от орди, які займалися переважно скотарством, кочували у Степовому Північному Криму і в неосяжних просторах Одещини і Молдови на Заході та Кубані на сході. Ханство припинило своє існування після чергової російсько-турецької війни в 1783 році, коли Крим захопила Російська імперія.
Сьогодні у нас залишилася чудова архітектура і міста, які існували ще в часи Кримського ханства. У Бахчисараї збереглася перлина архітектури ханства — палац правлячої династії Ґераїв. В Криму, в Україні, незважаючи на перипетії історії, і досі живуть кримські татари.
У всіх цих проблемах ключовою фігурою для дитини виступає дорослий, а саме хтось із батьків. Дитині потрібно опиратися на батьків, щоб гармонійно пізнавати світ і проживати складні емоції. Завдяки підтримці значимого дорослого дитина може проживати безпечно і корисно навіть горювання, розпач і злість. Розгляньмо кожну з проблем.
Чому воно було неспокійним? Через неспокійного учня? Навряд. Імовірніше, через те, що неспокійний учень не вписувався в загальний характер навчання, коли треба було рівно сидіти над книжкою, не відволікаючись. Є загальні правила поведінки у різних місцях: ми не створюємо галасу у бібліотеці чи музеї, не штовхаємося у черзі, не бігаємо голяка у магазині, а в школі зосереджуємо увагу на навчанні і засвоєнні знань. Але у будь-якому разі, навіть якщо нам складно опановувати якісь правила, це ніколи не має бути приводом для пригнічення особистості і знущання! Особливо, якщо це йде від дорослого.
Під час читання скажіть своїй дитині, що наставник Омера неправий у тому, що дозволяє іншим глузувати з хлопчика і виділяє його сварками і кпинами серед учнів класу. Вчитель не розібрався у причинах, а його докори стимулюють учнів і собі пригнічувати однокласника. Це називається булінг. Якщо вашу дитину ображають у дитячому колективі — розпитайте детально, як це відбувається і за що зазвичай вона ображається. Не поспішайте карати винних, спершу треба розібратися з вихователем/кою чи вчителем/кою. Обговоріть разом стратегію дій, яка допоможе дитині влитися в групу, незважаючи на свої особливості чи відмінності. Під час прочитання запевніть свого юного читача/ку, що ви завжди підтримаєте його/її. І навіть якщо сама дитина буде причиною конфлікту — ви допоможете його вирішити і засвоїти цінний урок. Ми не лише захисники наших дітей, а й вчителі. Тому кожного разу запитуйте себе: «Чого я вчу свою дитину, коли вчиняю чи реагую так чи інакше?»
А ще запевність дитину, що кожен/а має право у цьому світі бути таким, яким його/її наділила природа: хтось спокійний/а і розважливий/а, а хтось жвавий/а і непосидючий/а; у когось карі очі, а в когось блакитні; є люди зі світлою шкірою, а є з темною; комусь легше дається математика, а комусь написання віршів. У кожного і кожної з нас свої таланти і особливі якості. І наше завдання — пізнати їх, розвинути і реалізувати на радість собі і світові!
Усі ми хоч раз у житті плакали, і не дарма: сльози допомагають нам пережити складні ситуації, змиритися з ними, відгорювати. Коли ми плачемо, то ніби скидаємо зі сльозами частину гіркого вантажу.
А ще у складні ситуації нам можуть допомагати різні магічні ритуали: комусь стає легше після прочитання молитви, як-от нашому герою.
А хтось відчуває захист через слова-замовляння (афірмації), наприклад: «Зі мною все буде добре» чи «Я хороший/а, мене люблять».
Для когось важливо доторкнутися до оберега чи талісмана, згадати рідних і відчути їхню підтримку.
Поговоріть з дитиною про те, що допомагає їй/йому долати труднощі і відроджувати у собі силу? Можна разом зробити оберіг чи амулет від неприємностей, вивчити молитву або придумати афірмації на різні випадки (вони, до речі, гарно допомагають дітям — вони вміють переконувати себе, коли згадують про такі речі).
У хлопчика одразу почало виходити навіть навчання! Все стало даватися легше, життя ніби набуло нових барв. Так завжди буває, коли ми знаходимо свій шлях і себе, розуміємо, чим ми особливі. Тоді ми стаємо впевненішими у собі і можемо дарувати радість своїми здібностями іншим людям. Саме час поговорити з дитиною і пошукати, у чому її/його особливість? Які в ній є таланти? І яку радість або користь вони приносять оточенню? Закладіть у свідомість своєї дитини відчуття власних сильних сторін, це допоможе формуванню самоцінності і стабільної самооцінки в майбутньому.
Через інше ми краще пізнаємо своє. Запитайте у дитини, чи сподобалося їй/йому місто, в якому жив Омер? Що цікавого у таких містах? Що незвичайного зображено у тій релігії? А після цього поговоріть про власну культуру, релігію і своє місто чи село. Що цікавого можна було б показати гостеві з іншої країни? Що схожого, а що відмінного із культурою Омера? Наголосіть, що у світі безліч різних людей, а тому і сила-силенна різноманітних міст, релігій і культур. Навіть коли щодня досліджувати нове місте — не вистачить і життя! І кожне вірування, традиція та країна не є хорошими чи поганими, розумними чи дурними, адже кожен/а має право вірити у те, що вважає за правильне і жити так, як вважає за потрібне. Головне — поважати це право і в інших, не заважати і не руйнувати інші культури. Завдання людства — навчитися жити разом у мирі, приймаючи все різноманіття світу.
Омер робив важкий і важливий вибір: між справою батька, до якої той його готував, і своїм покликанням. Між розумом і серцем. Що важливіше — жити правильно чи жити за покликанням? Це запитання і для дорослих, бо очевидної відповіді воно не має, а навіть породжує наступні запитання. Але мудро вчиняє батько, прийнявши рішення сина. Батьковим вчинком керує головна його істина: «Щоб ти був щасливий». Тут є привід проговорити для своєї дитини, чого ВИ бажаєте для неї/нього? Проте дозвольте вашим словам залишатися не очікуваннями і готовим сценарієм для дитини, а фантазіями і мріями. Ви, як батьки, маєте право на мрії, а кожна мати чи батько мріють про щастя для дитини. Нехай ваша дитина знає про це.
Чудово буде звернути увагу дитини на те, як налаштовує себе хлопчик перед важливим виступом. До речі, він обдумує цікавий спосіб — щиро зізнатися у тому, що хвилюється. Коли ми відкриваємося у нашій тривозі іншим, їм буде легше сприймати наші емоції і помилки через них, навіть захочеться нас підтримати. Обговоріть, як можна себе підбадьорювати у моменти хвилювання. Тут теж можуть стати у пригоді обереги, молитви і афірмації. А ще корисно буде згадати власні сильні сторони, щоб опиратися на свою силу. Є й інший чудовий метод: уявляти своїх рідних, які завжди нас приймуть, незважаючи на всі наші помилки — що вони б сказали нам у цей момент? Які підбадьорливі слова знайшли б для нас? Як мати або батько проговоріть ці слова своїй дитині. Не виключено, що під час подальших виступів перед публікою чи важливих екзаменів вона/він згадає ваші слова, і впевненості додасться.
Тут важливий епізод з монетою, яка нагадувала Омерові про рідне місто. А що може бути талісманом з батьківщини для вашої дитини? Що нагадуватиме про її/його рідне місто? Пофантазуйте разом і пошукайте такий талісман. Він також може бути символом опори і сили дитини, а це знову ж таки — укріплююча цеглинка у фундаменті здорової самооцінки.
Наші менеджери обов’язково повідомлять Вам, коли дана книга знову надійде в продаж.
Продовжити покупкиУвійти до особистого кабінету
