Боги маїсу і шоколаду. Історії з Мезоамерики

Про книгу

Майя, ацтеки, інки — народи давньої, самобутньої Мезоамерики. Як вони жили? Маленькі герої книжки знають, як зробити каучуковий м’яч, ласують перченим шоколадом і доглядають лам. А ще — зовсім як сучасні діти — задираються із сестрами, не хочуть йти до школи, долають страх висоти.
Переглянути в магазині

Історичний контекст

Перші знахідки людської життєдіяльності на Американському континенті налічують 14 тисяч років. Науковці вважають, що первісні люди перейшли в Америку по перешийку, який з’єднував Аляску та Чукотку (нині в цьому місці Берингова протока). Люди, які прийшли в Америку, були азіатами за расовою приналежністю. В Америці поступово сформувалась окрема індіанська раса (також її часто називають відгалуженням азіатської раси).

За чотири тисячі років після потрапляння людей в Америку закінчився льодовиковий період. Льодовик почав танути, світовий океан підвищувався — і внаслідок цього Берингія перестала бути сушею. Люди в Америці опинилися ізольованими від решти світу.

Через таку ізоляцію американська доколумбова історія стоїть осторонь від європейської. Тут сформувалася окрема система писемності, релігії і уявлення про життя.

Наприклад, жителі американського континенту придумали гру в м’яч, яка зовсім відрізнялася від усіх європейських ігор із м’ячем. На відміну від Європи, де грають руками та ногами, американці били м’яч стегнами, тому що торкатися кінцівками було заборонено. Навіть на прикладі цієї гри яскраво помітна колоритна інакшість і несхожість з європейською цивілізацією.

Америка демонструє різноманіття цивілізацій. Перші з них (ольмеки) зароджуються приблизно з 1500 року до Р. Х. Американські цивілізації — майя, чибча, тольтеки, моче, наска та багато інших — існували ще до XVI століття, часу приходу європейських конкістадорів. Проте внаслідок цієї військової експансії і європейських хвороб американські індіанці опинилися фактично в стані винищення. Нині населення Америки є полікультурним та змішаним.

Психологічний супровід

У дошкільному віці діти вже готові до знайомства з іншою культурою. Тож читаючи з ними цю книгу, зверніть увагу, як світогляд індіанців відображається в побуті. А також — що спільного та відмінного в поведінці давніх індіанців та сучасних дітей.

Дошкільнята краще сприймають нову інформацію, якщо вона накладається на вже відому і зрозумілу. Спробуйте спочатку порівняти історії з книги з досвідом дитини: чи доводилося куштувати таку їжу, яку вживають герої книги? Чи схожі стосунки у вашій родині? Який одяг носять люди сьогодні, і чи схожі українські традиційні костюми на одяг Зуми, Аапо та Іцтель? Чи доводилося колись відчувати те ж, що відчував Ейяр, коли вів ламу на гору?

Поступово через порівняння наші межі сприйняття розширюються. Тому важливо навчити дитину приймати і з повагою ставитись до інакшого: інше не означає «погане», це просто щось нове. У дітей культура здорової взаємодії з різними традиціями, національностями та звичаями розвивається, зокрема, завдяки батькам. Цьому сприяє готовність дорослих відповідати на запитання дітей, пояснювати, брати на себе роль просвітників і супроводжувати їх у контакті з інакшим.

У книзі є кілька важливих аспектів, про які можна поговорити із дітьми:

  • Стосунки у родині
  • Тема страху
  • Колорит Південної Америки

Стосунки у родині

У історії «День на базарі» близнюки Аапо та Іцтель дуже нагадують сучасних дітей, хоча жили вони зовсім в інший час. Брат не розуміє свою сестру-близнючку і вважає себе старшим, розумнішим і дорослішим. Брат Зуми з історії «Дорогою до школи» злісно пожартував над сестрою. Часто між сиблінгами (братами, сестрами) може виникати несвідома конкуренція: за батьківську увагу, ресурси чи визнання — але це природний процес, який допомагає дітям знайти своє місце в родинній системі. Завдання батьків — зменшити напругу і навчити дітей комунікувати.

Щоб стосунки між братами та сестрами були здоровими, батьки можуть:

  • проявляти свою увагу та любов до всіх дітей однаково;
  • уникати порівнянь і суперництва: мотивування однієї дитини досягненнями іншої створює тиск та дискомфорт, плекає почуття неповноцінності;
  • розвивати емпатію і емоційний інтелект: вчити розрізняти емоції, говорити про свої почуття, використовувати «Я-повідомлення» (говорити про свої почуття з позиції «Я відчуваю…», «Мені зараз…», не перекладаючи відповідальність за свій стан на іншого/у — «Через тебе…», «Ти мене…»);
  • сприяти позитивному досвіду спільного дозвілля: разом проводити час, грати, обговорювати інтереси кожного/ої, цікавитися думками та мріями тощо. Коли Аапо дізнався, що його сестра Іцтель взяла мамине намисто, щоб зробити таке ж, то його думка про сестру змінилася. Спілкування і спільна діяльність підсилює приязне ставлення, тому сімейні прогулянки чи вечори — важливий атрибут у зближенні та взаєморозумінні.

Тема страху

Ейяр, герой історії про мандрівку з ламами, боявся висоти. Тема подолання страхів для молодшого шкільного віку дуже актуальна. Зазвичай, страхи дошкільнят мають природний характер, тобто базуються на інстинктах самозбереження: страх смерті, темряви, стихій (висоти, води, вогню), тварин чи фантастичних істот тощо.

У книзі для Ейяра поштовхом побороти свій страх стала травма тата, проте у реальному житті підтримка батьків також може допомогти опанувати себе і впоратись.

Є кілька вправ для роботи зі страхом:

  • Запропонуйте дитині намалювати свій страх. Потім разом із нею придумайте і домалюйте те, що може допомогти цей страх подолати: персонажа, пристрій, дію — це має бути емоційний образ, який повертатиме дитині почуття безпеки. Наприклад, від монстрів під ліжком може захистити улюблена іграшка. У психологині Світлани Ройз є серія наклейок «Монстрам вхід заборонено» — можете разом із дитиною за зразком намалювати таку табличку і повісити на двері кімнати.
  • Перетворіть страх на гру. Під час гри дитина приміряє на себе різні образи, розширюючи набір реакцій і стратегій взаємодії зі світом. Можна разом із дитиною спробувати грати роль якогось страху (наприклад, Баби Яги). Один гравець має намагатися налякати, а інший — сказати: «Я страшилок не боюсь, в будь-кого перетворюсь» і взяти на себе роль страшилки. Це допомагає закріпити нову поведінку і знизити рівень тривоги перед страхами. Це дуже схоже на боґґарта в «Гаррі Поттері» — істоту, яка перетворювалась у найбільший страх людини, проте побороти її можна було, обернувши свій страх на щось жартівливе.;

Колорит Південної Америки

Історії про давні народи Північної Америки дуже яскраві, але можуть сприйматися неоднозначно. Для сучасників деякі традиції видаються негуманними (хто з батьків погодиться чіпляти до чуба кульку, щоб діти були косоокими?). Однак нині здоров’я та безпека всіх дітей забезпечується спеціальними органами та Конвенцією ООН про права дитини.

До того ж, у книзі ви можете знайти багато культурних цікавинок та особливостей країн Латинської Америки: особлива флора і фауна, не звичні для українців імена, легенди, традиції і вірування. Зацікавленість дитини може стати «гачком» для подальшого дослідження: прочитайте про тварин у Чилі, приготуйте традиційну мексиканську їжу, відвідайте шоколадну фабрику, щоб на власні очі подивитись, як із какао-бобів народжується солодка плитка шоколаду.

Запитання для обговорення

  1. Знайди на карті чи глобусі Україну на континенті Євразія, а тоді інший континент — Південну Америку.
  2. Чому Південну Америку називають також Латинською?
  3. Які мови найпоширеніші в Південній Америці зараз? Чому?
  4. Чим займається організація ЮНЕСКО?
  5. Який народ зберігає свою культуру впродовж кількох тисячоліть і досі живе на землі своїх пращурів?
  6. Який народ є найчисленнішим у Мексиці?
  7. Який народ мешкав у горах Андах?
  8. Як ти вважаєш, чи завжди ознакою дорослості є вміння тяжко працювати? Коли робота не відчувається тяжкою?
  9. Що не подобалось Аапо на базарі?
  10. Чому діти спершу не хотіли йти на базар, але все ж таки пішли?
  11. Чому батьки не дозволили Аапо зробити татуювання?
  12. Які зовнішні риси здавались у племені майя привабливими?
  13. Чому батьки відмовилися скошувати дітям очі, як того вимагала мода майя? Які переваги і недоліки це мало?
  14. Яке улюблене заняття в Аапо?
  15. Як Аапо збирався роздобути собі м’яч?
  16. Майя вимірювали час піснями, а як вимірюєш його ти?
  17. Як ти гадаєш, для чого цар майя вглядався у зірки?
  18. Як Аапо ставився до Ітцель на початку оповіді? Чи змінилося його ставлення згодом? Чому?
  19. Чи всі діти майя могли навчатися?
  20. Чому для мами було важливо навчати своїх дітей?
  21. Чи є в тебе якісь справи, які вдалися не з першої спроби (читання, катання на велосипеді, плавання)? Якщо так, то що спонукало тебе продовжувати пробувати, коли не вдавалося?
  22. Чому майя називали себе маїсовими людьми?
  23. Чим хотів займатись Аапо, а чим Ітцель?
  24. Що означала для майя гра в м’яч?
  25. З яким настроєм повертався Аапо з базару?
  26. Які заняття викликали повагу серед інків?
  27. Чи любиш ти шоколад? А якби він не був солодким? Можливо, полюбляєш якісь інші ласощі?
  28. Як ти вважаєш, чи вдала ідея віддати одну дитину в рабство, щоб натомість уся родина мала досхочу шоколаду? Чи є щось таке, що вартує рабства?
  29. Що відчувала Зума, коли брат сказав їй про рабство? Чому вона повірила, а не одразу зрозуміла, що це міг бути жарт?
  30. Що інки називали «Домом страждань»? Як ти гадаєш, чому могла виникнути така назва?
  31. Чи доводилося тобі так хвилюватись, щоб перестати звертати увагу на навколишній світ?
  32. Яким би могло бути життя на Землі, якби було два сонця?
  33. Придивись до Місяця у повню — цікаво, що ти побачиш.
  34. Чи доводилося тобі помилятись? Що ти відчував/ла тоді? Що можна зробити після того, як виявиш помилку?
  35. Чи вдавалося тобі щось робити без помилок? Завдяки чому це було можливим?
Бажаєте отримувати інформацію про новинки, знижки та івенти Порталу?