У 1603 році до влади в Японії прийшов самурайський уряд на чолі сьогунів з родини Токугава. З цього моменту до 1868 року в країні тривав новий історичний період — Едо (за назвою міста, яке стало резиденцією і адміністративним центром Японії). Період до перейменування Едо у «східну столицю» Токіо характеризувався стабільним розвитком традиційної культури, мирним життям і водночас забороною контактувати з «іншим» — Західним — світом. Серед самураїв найпопулярнішим вченням була течія конфуціанства — чжусіанство. Воно пропагувало покірно й вірно служити владі, а влада мала чесно й віддано служити своїм підданим. Під впливом конфуціанства кристалізувався кодекс честі самураїв — бусідо.
Традиційні сади, в яких японці проводили своє дозвілля, споглядаючи за природою, повністю відповідали їхньому переконанню, що «краса природи — це одна з форм пізнання істини». У цей час в економіці теж відбувалися зрушення, які спричинили появу аналогу так званої «мозаїчної економіки». Її суть полягала в тому, що кожен феодальний маєток був самодостатнім і фактично незалежним від національної торгової мережі.
Незважаючи на закритість від Західного світу, рівень науки Японії зовсім не поступався провідним європейським країнам. А дослідження і винаходи японців періоду Едо мали значний вплив на подальший розвиток усієї країни. У тогочасній Японії майже все виробництво базувалося на ручній праці і стало еталоном найвищої якості продукції. Високий рівень відповідальності, скрупульозності та філософії ремісників щодо виготовлення своєї продукції, формували міцний особистісний контакт між виробником і покупцем. Ці контакти переростали в міцні міжродові відносини, коли родина виробника могла обслуговувати виготовлену річ і в нащадків покупця.
Практика споглядання за природою навчила японців бачити красу у функціональності і кристалізувала естетичні смаки, що відобразились у мінімалізмі, лаконізмі й відкритому просторі. Окрім філософії, на традиційний дизайн мали вплив і доступність сировини, і мінімальні ресурсні затрати на виробництво. Географічні умови Японії не передбачали можливості отримання надлишку сировини та ресурсу. І саме це стало стимулом до повторної переробки й використання матеріалів і лягло в основу сучасних екотрендів (ресайклінг).
Саме в період Едо острівна країна Японія консолідувала населення, сформувала спільне культурне й мовне поле з різноманіттям регіональних культурних осередків. Вже після 1868 року почалася фаза формування японської національної держави, що зумовило, зокрема, й уніфікування культури.
Чудова книжка про Японію розповідає три історії про японських дітей, але їхній зміст буде близьким і для маленьких українських читачів. Книжка допомагає пізнавати інший світогляд і водночас знаходити відповіді на свої важливі питання.
Ми пропонуємо зробити невеличкий екскурс у кожну історію, пошукати, які сенси у них закладено.
Тут буде цікаво подосліджувати з дитиною японський світогляд: як живуть і думають японці? Що вони цінують? Головний герой дізнається від сусіда-дідуся Ісао, як можна з цікавістю проводити час через споглядання природи, спостереження за її чіткими ритмами й законами.
Японський погляд на речі — це:
Спробуйте погратися з дитиною і «пожити» трішки по-японськи:
Ця історія про красу. І знову по-японськи тонко, глибоко й просто історія розповідає про красу зовні і красу зсередини. Діти починають пізнавати красу через споглядання за довколишнім світом і спостереженням за собою, запитуючи «Мамо, я гарна/ий?». Як відповідати на це запитання? Акцентуйте увагу на ваших особистих уподобаннях і почуттях. Звісно, для батьків дитина може бути найгарнішою, найрозумнішою, найчарівнішою. Ваша відверта відповідь вдовольнить потребу у любові та визнанні, але водночас дасть змогу відчути, що краса відносна. «Для мене ти найгарніша/ий! Я люблю тебе. А що краса для тебе?»
Поговоріть про те, що може дитині подобатися, а що — ні. Зверніть її увагу на те, що людям можуть подобатися різні речі, але водночас вони можуть залишатися близькими та дружніми. Хтось може любити полуничне морозиво, а хтось взагалі не отримує задоволення від морозива. Так само й кожна людина — може бути для когось гарною, а для когось — просто звичайною. Але є ще краса і всередині, вона виражена у якостях, вчинках, намірах, а також в унікальності кожної людини.
І це привід поставити дитині ще кілька запитань на самопізнання:
Так само можна намалювати себе у вигляді чашки: «Якою чашкою я був/ла б?». Окрім розповіді, можна про це скласти казку, зліпити чашку з пластиліну, солоного тіста, склеїти з паперу. Головне — візуалізувати унікальний образ дитини, щоб утвердити думку: «Ти — прекрасний/а та унікальний/а!».
І знову невеличка оповідь легко й майстерно порушує серйозні життєві теми: реакція на втрату, надія, прагнення вчитися, відносність часу та цінність зустрічі, дружба…
Читаючи, спостерігайте, які емоції і коли проявляє ваша дитина? Будь-який такий момент — цінний привід поговорити й осмислити певну тему. Сумує? Запитайте, що засмутило і поділіться своїми способами, як ви долаєте сум.
Цікавий момент із паном Окумурою у цій історії: він теж сумує. Чому він відчуває такий стан? Бо втратив дорогих для себе людей. Як поводиться людина, яка втрачає? Перестає посміхатися, не спілкується із людьми, виявляє непривітність до інших тощо. Запитайте у дитини, якщо він/вона не в настрої, як це проявляється? А що може цей настрій поліпшити? Які моменти?
Чійо розповідає головному героєві, що кожна хвилина, кожна зустріч — унікальна, неповторна і саме такої вже більше не буде. Не тому, що люди більше ніколи не зустрінуться, а тому, що наступна зустріч буде зовсім-зовсім новою, несхожою, і цим теж прекрасна. Згадайте разом, які зустрічі у ваших життях запам’яталися найбільше? Що вони принесли? Чи можна їх намалювати? Які моменти життя були найдивовижнішими?
Тут також може бути корисною вправа описувати 5 моментів тижня чи сьогоднішнього дня. Так дитина буде тренуватися виділяти ключові ситуації, а до того ж вчитися рефлексувати — тобто дивитися зі сторони на свої вчинки, почуття, стани. Ділитися цікавими зустрічами й моментами, що були за день — корисна сімейна традиція. Ну і можна просто влаштувати чайну церемонію, під час якої і ділитися цікавинками, відчувати момент, закарбовувати його в пам’яті. Приємного чаювання!
Наші менеджери обов’язково повідомлять Вам, коли дана книга знову надійде в продаж.
Продовжити покупкиУвійти до особистого кабінету
