Чи вмієш ти дивитися на вишню. Історії з Японії

Про книгу

Ця книжка — передовсім про відчуття прекрасного, гармонійне співіснування зі світом і пошук внутрішніх цінностей. Про особливу атмосферу Японії та світогляд її жителів на яскравому історичному тлі. Як споглядати дерево, що поволі змінює барви? Яке горнятко гарніше — рівненьке й блискуче чи зліплене власноруч? Як почати цінувати кожну зустріч, адже другої такої може не бути?
Переглянути в магазині

Історичний контекст

У 1603 році до влади в Японії прийшов самурайський уряд на чолі сьогунів з родини Токугава. З цього моменту до 1868 року в країні тривав новий історичний період — Едо (за назвою міста, яке стало резиденцією і адміністративним центром Японії). Період до перейменування Едо у «східну столицю» Токіо характеризувався стабільним розвитком традиційної культури, мирним життям і водночас забороною контактувати з «іншим» — Західним — світом. Серед самураїв найпопулярнішим вченням була течія конфуціанства — чжусіанство. Воно пропагувало покірно й вірно служити владі, а влада мала чесно й віддано служити своїм підданим. Під впливом конфуціанства кристалізувався кодекс честі самураїв — бусідо.

Традиційні сади, в яких японці проводили своє дозвілля, споглядаючи за природою, повністю відповідали їхньому переконанню, що «краса природи — це одна з форм пізнання істини». У цей час в економіці теж відбувалися зрушення, які спричинили появу аналогу так званої «мозаїчної економіки». Її суть полягала в тому, що кожен феодальний маєток був самодостатнім і фактично незалежним від національної торгової мережі.

Незважаючи на закритість від Західного світу, рівень науки Японії зовсім не поступався провідним європейським країнам. А дослідження і винаходи японців періоду Едо мали значний вплив на подальший розвиток усієї країни. У тогочасній Японії майже все виробництво базувалося на ручній праці і стало еталоном найвищої якості продукції. Високий рівень відповідальності, скрупульозності та філософії ремісників щодо виготовлення своєї продукції, формували міцний особистісний контакт між виробником і покупцем. Ці контакти переростали в міцні міжродові відносини, коли родина виробника могла обслуговувати виготовлену річ і в нащадків покупця.

Практика споглядання за природою навчила японців бачити красу у функціональності і кристалізувала естетичні смаки, що відобразились у мінімалізмі, лаконізмі й відкритому просторі. Окрім філософії, на традиційний дизайн мали вплив і доступність сировини, і мінімальні ресурсні затрати на виробництво. Географічні умови Японії не передбачали можливості отримання надлишку сировини та ресурсу. І саме це стало стимулом до повторної переробки й використання матеріалів і лягло в основу сучасних екотрендів (ресайклінг).

Саме в період Едо острівна країна Японія консолідувала населення, сформувала спільне культурне й мовне поле з різноманіттям регіональних культурних осередків. Вже після 1868 року почалася фаза формування японської національної держави, що зумовило, зокрема, й уніфікування культури.

Психологічний супровід

Чудова книжка про Японію розповідає три історії про японських дітей, але їхній зміст буде близьким і для маленьких українських читачів. Книжка допомагає пізнавати інший світогляд і водночас знаходити відповіді на свої важливі питання.

Ми пропонуємо зробити невеличкий екскурс у кожну історію, пошукати, які сенси у них закладено.

Історія перша. «Чи вмієш ти дивитися на вишню?»

Тут буде цікаво подосліджувати з дитиною японський світогляд: як живуть і думають японці? Що вони цінують? Головний герой дізнається від сусіда-дідуся Ісао, як можна з цікавістю проводити час через споглядання природи, спостереження за її чіткими ритмами й законами.

Японський погляд на речі — це:

  • спостереження
  • пошук балансу – знаходження краси в будь-якій речі і події
  • проживання моменту «тут і зараз» – використання усіх органів чуття для спостереження за моментом
  • неспішність, помірність – це знову ж таки потрібно, щоб встигати побачити красу в навколишньому середовищі

Спробуйте погратися з дитиною і «пожити» трішки по-японськи:

  1. розглядайте речі довкола, придумуючи для кожної її особливу цінність і красу;
  2. поспостерігайте за природою через вікно;
  3. зверніть увагу на свої органи чуття — що бачите, чуєте, нюхаєте, смакуєте і як відчуваєте своє тіло.

Історія друга. «Найкрасивіша глиняна чашка»

Ця історія про красу. І знову по-японськи тонко, глибоко й просто історія розповідає про красу зовні і красу зсередини. Діти починають пізнавати красу через споглядання за довколишнім світом і спостереженням за собою, запитуючи «Мамо, я гарна/ий?». Як відповідати на це запитання? Акцентуйте увагу на ваших особистих уподобаннях і почуттях. Звісно, для батьків дитина може бути найгарнішою, найрозумнішою, найчарівнішою. Ваша відверта відповідь вдовольнить потребу у любові та визнанні, але водночас дасть змогу відчути, що краса відносна. «Для мене ти найгарніша/ий! Я люблю тебе. А що краса для тебе?»

Поговоріть про те, що може дитині подобатися, а що — ні. Зверніть її увагу на те, що людям можуть подобатися різні речі, але водночас вони можуть залишатися близькими та дружніми. Хтось може любити полуничне морозиво, а хтось взагалі не отримує задоволення від морозива. Так само й кожна людина — може бути для когось гарною, а для когось — просто звичайною. Але є ще краса і всередині, вона виражена у якостях, вчинках, намірах, а також в унікальності кожної людини.

І це привід поставити дитині ще кілька запитань на самопізнання:

  • Що тобі подобається у людях?
  • Які вчинки ти вважаєш приємними для себе?
  • Що означає бути красивим зсередини?
  • Які твої якості ти вважаєш гарними?
  • Які твої вчинки комусь принесли радість?
  • Чи буває так, що наміри були гарними, а результати — поганими?
  • Які унікальні риси є в тобі?

Так само можна намалювати себе у вигляді чашки: «Якою чашкою я був/ла б?». Окрім розповіді, можна про це скласти казку, зліпити чашку з пластиліну, солоного тіста, склеїти з паперу. Головне — візуалізувати унікальний образ дитини, щоб утвердити думку: «Ти — прекрасний/а та унікальний/а!».

Історія третя. «Намалюй нашу зустріч»

І знову невеличка оповідь легко й майстерно порушує серйозні життєві теми: реакція на втрату, надія, прагнення вчитися, відносність часу та цінність зустрічі, дружба…

Читаючи, спостерігайте, які емоції і коли проявляє ваша дитина? Будь-який такий момент — цінний привід поговорити й осмислити певну тему. Сумує? Запитайте, що засмутило і поділіться своїми способами, як ви долаєте сум.

Цікавий момент із паном Окумурою у цій історії: він теж сумує. Чому він відчуває такий стан? Бо втратив дорогих для себе людей. Як поводиться людина, яка втрачає? Перестає посміхатися, не спілкується із людьми, виявляє непривітність до інших тощо. Запитайте у дитини, якщо він/вона не в настрої, як це проявляється? А що може цей настрій поліпшити? Які моменти?

Чійо розповідає головному героєві, що кожна хвилина, кожна зустріч — унікальна, неповторна і саме такої вже більше не буде. Не тому, що люди більше ніколи не зустрінуться, а тому, що наступна зустріч буде зовсім-зовсім новою, несхожою, і цим теж прекрасна. Згадайте разом, які зустрічі у ваших життях запам’яталися найбільше? Що вони принесли? Чи можна їх намалювати? Які моменти життя були найдивовижнішими?

Тут також може бути корисною вправа описувати 5 моментів тижня чи сьогоднішнього дня. Так дитина буде тренуватися виділяти ключові ситуації, а до того ж вчитися рефлексувати — тобто дивитися зі сторони на свої вчинки, почуття, стани. Ділитися цікавими зустрічами й моментами, що були за день — корисна сімейна традиція. Ну і можна просто влаштувати чайну церемонію, під час якої і ділитися цікавинками, відчувати момент, закарбовувати його в пам’яті. Приємного чаювання!

Запитання для обговорення

Історія перша

  1. Де розташована Японія?
  2. Завдяки чому культура Японії дуже відрізняється від інших?
  3. Чи є в тебе улюблена пора року?
  4. Чому дідусю Ісао подобалося дивитися на дерево?
  5. Чи вдавалося тобі помічати, як листя з дерев може облетіти за одну ніч? Після чого таке зазвичай відбувається?
  6. Які переваги в тому, щоб ходити повільно?
  7. Для чого потрібні сім осінніх трав?
  8. Які сезони ти знаєш?
  9. Які вічнозелені дерева ростуть у наших краях? Чи змінюються вони в різні пори року?
  10. Які свої «сезони» проживає людина впродовж життя?
  11. Чому в той рік для хлопчика Акі зима пролетіла непомітно?
  12. Придумай свої сім весняних трав, які можна, наприклад, вирощувати на підвіконні
  13. Спробуй уважно поспостерігати за природою і скласти свій календар сезонів — можливо, хтось із рідних захоче тобі в цьому допомогти

Історія друга

  1. Чому, на твою думку, в нас гарними вважають білі зуби, а в Японії — чорні?
  2. Чи всі твої улюблені речі ідеальні?
  3. Чому той напій, який п’ють японці на церемонії, і той, що звикли заварювати ми, так відрізняються — але водночас обидва називаються чаєм?
  4. Чи знаєш ти красивих стареньких людей, як от бабуся Акіто?
  5. Чим відрізняється краса жінки в чорному кімоно і мами Секіко?
  6. Що таке краса?
  7. Чому красу не можна просто намалювати, а треба пережити і відчути?

Історія третя

  1. Що більше властиво тобі — спілкуватися з багатьма людьми чи мовчки спостерігати?
  2. Навіщо потрібна чайна церемонія? Невже не можна просто випити чаю?
  3. Чому пан Окумура міг перестати малювати людей?
  4. Як можна намалювати зустріч?
  5. Якщо кожну зустріч з людиною сприймати як першу й останню, як це вплине на поведінку під час зустрічі?
Бажаєте отримувати інформацію про новинки, знижки та івенти Порталу?