Психологічний супровід
Історія про Фаті з племені сарматів — це історія про характер, світогляд, дружбу, втрати і знахідки. З книги можна дізнатися, як жили племена сарматів багато років тому. Але водночас описані переживання дівчинки знайомі для нас і так само актуальні.
Як починається дружба? Можна простежити її драматургію на прикладі дружби Фаті з конем. Спочатку — перша зустріч, зацікавлення одне одним. Далі — перебування поруч, проведення часу разом, спільні ігри, у яких кожен із друзів ніби доповнює одне одного. Кульмінація — коли дружба проживає непростий момент, можливо, грозу, а можливо, якийсь конфлікт. Це лякає і засмучує. Але гроза минається, а друзі можуть залишитися разом, і це важлива підтримка.
Важливі аспекти книги, на які варто звернути увагу:
- Переживання розлуки з батьками.
- Способи підтримки.
- Ініціація.
Переживання розлуки з батьками
Головний герой книги проживає відчуття туги та суму від розлуки з батьком. Батько Мстислава пішов на Велику війну — небезпечну та далеку. Хлопчик сумує за татом і в цих переживаннях намагається зберегти із ним зв’язок: помічає схожі риси у лицарі Іванку, цікавиться обладунками, з трепетом розпитує дядька Василя про замок Любарта та лицарські турніри. Така поведінка дитини досить характерна у цій ситуації — за збиранням «зачіпок» криється бажання відновити цілісність батькового образу, зробити його ще більш реальним та близьким. Апогей переживань — викрадення Мстиславом прапора, який нагадував йому про батька. У цьому вчинку немає злого наміру: хлопчик одразу зізнається у скоєному і щиро про це жалкує.
До певного віку діти сприймають розлуку з батьками дуже травматично та непросто. Із моменту народження формується особливий батьківсько-дитячий зв’язок і прив’язаність. Маленькі діти сприймають самотність і відсутність мами чи тата як загрозу життю, адже саме батьки дають базове відчуття безпеки. Тому коли вони фізично відсутні, дитина ще не здатна покладатися на власний внутрішній ресурс, і відповідно, почувається незахищеною. У процесі дорослішання діти природно стають більш самостійними і вчаться знаходити опору в собі, а батьки можуть допомогти їм впоратись.
Розлука — це різке розірвання зв’язку, травматичне обрубування, яке психологічно є складним переживанням навіть для дорослого. А от сепарація — це м’яке розтягування контакту. У процесі сепарації зберігаються точки дотику і відчуття підтримки. Обговоріть з дитиною, що для неї є символом дому, батьківської любові та безпеки. Це можуть бути якісь дрібнички, запахи, смаки, відчуття — те, що допоможе дитині не втрачати зв’язок і зберігати відчуття захищеності та безпеки.
Спробуйте разом сплести браслети, купити парні брелоки для ключів, зшити маленьку м’яку іграшку-оберіг, які дитина може брати із собою у садочок чи самостійні поїздки. Це полегшить проживання суму за домом та рідними. У такі моменти важливо частіше телефонувати, обговорювати приємне, а після розлуки проводити час у тісному спілкуванні: говорити, гратись, обійматись — дати зрозуміти, що навіть на відстані любов батьків залишається такою ж сильною.
Способи підтримки
Протягом усієї історії можна спостерігати, як герої допомагають одне одному проживати складні почуття. Це стосується не лише Мстислава, а й лицяря Іванка, який повертається з війни, де ледь не загинув, та мами Мстислава, яка чекає чоловіка і самостійно піклується про сина. У складні моменти в книзі з’являються персонажі, які допомагають героям впоратись. З дітьми можна обговорити, як розпізнавати почуття інших людей і як можна проявляти підтримку.
Боярин Внучек дозволив лицарю Іванку залишитись у його гостині на шляху до дому. Анничка стала на захист Мстислава і пояснила, чому хлопець вкрав прапор. Дядько Василь приходить в гості до сестри, мами Мстислава, щоб допомогти їй виховувати сина. Мстислав турботливо дає мамі відпочити від хатніх справ, коли вона втомлена. Підтримати можна по-різному, а ще важливо навчитися розпізнавати емоції та стани. Навчіть дитину ідентифікувати базові почуття: радість, сум, страх, огиду, злість — говоріть про них, введіть у звичку повідомляти інших членів родини, у якому стані перебуваєте. Можна у формі гри вгадувати емоції співбесідника або перехожих — розвиваючи так чуйність та уважність.
Обговоріть з дитиною, як ви відчуваєте любов, підтримку, увагу, які способи для вас працюють, а які навпаки, засмучують ще більше. Можна домовитися про сигнали чи «кодові слова», які будуть сигналізувати про потребу у підтримці.
Ініціація
Процес ініціації як дорослішання, прийняття своєї сили та нового соціального статусу яскраво проявлений у різних африканських племенах. Часто хлопчикам-підліткам доводиться долати перешкоди або виконувати складні завдання, щоб символічно довести свою готовність бути воїном: мужнім, зрілим, сильним. Хлопчик, який пройшов обряд ініціації, може самостійно ходити на полювання, ухвалювати рішення і нести за них відповідальність.
У сучасному світі ініціація — це радше процес дорослішання загалом, коли дитина розширює свої межі та здобуває нові навички. Ініціацією можуть бути такі ключові події (так звані «milestones»), як похід у дитячий садочок, школу, приєднання до нового колективу, перша самостійна поїздка у дитячий табір тощо.
У розділі «Як стати лицарем» дядько Василь проводить своєрідну посвяту Мстислава у лицарі — хлопчик символічно з’єднується з батьком, який пішов на Велику війну. Це важливо, бо з часом обриси батька стираються, але все одно залишаються спогади: асоціації, запахи, згадки. Через такий обряд герой відчуває зв’язок та його силу: тепер він такий же сильний, відважний та сміливий лицар, як батько.
Дядько Василь влаштовує із Мстиславом гру у лицарський турнір, своєрідні «змагання», щоб на підсвідомому рівні хлопчик зміг відчути Силу й зіштовхнутись із нею. Це — важливий етап становлення власних меж та формування внутрішнього стержня («я сильний», «я впораюсь»). Так дядько виконує батьківську функцію і фактично стає для Мстислава важливою чоловічою фігурою, на яку можна спертися за відсутності батька.
Інколи трапляється, що дитина зростає у родині без батька — це часто викликає тривогу та занепокоєння з боку матерів. Безперечно, чоловіча фігура є важливою у процесі формування власної ідентичності та гармонійного розвитку. Проте за відсутності батька цю роль на себе може взяти інший чоловік: старший брат, дядько, дідусь, друг родини, тренер, вчитель. Чоловік дає дитині внутрішнє відчуття впевненості, власних кордонів, опори та гідності. Через комунікацію, спільну діяльність, відчуття довіри та близькості можна побудувати стосунки, які можуть реалізувати ці потреби.
Бажаємо вам приємного читання!
