Психологічний супровід. Скриня
Голодомор — це сумна і страшна сторінка нашої історії. Часто такі травматичні події стираються з пам’яті, адже забування виступає захисною реакцією. Але поки травма не проговорена, ми не можемо її позбутися.
Розкажіть своїй дитині, що багато років тому український народ вимушений був голодувати, бо лихі люди забирали в українських селян їжу. У той час нелегке життя було в прабабусь і прадідусів дитини. Їх часто переконували, що вони не мають права бути, вселяли навіть страх виборювати своє право на життя. Але окрім смутку і жаху, закцентуйте увагу на почутті вдячності, адже наші прабатьки змогли вижити, знайти способи продовжити існувати, щоб врешті-решт з’явилася на світ і ваша дитина. Ми — нащадки тих, хто вижив. Але вони пам’ятають про той страшний голод, тому досі шанобливо поводяться із хлібом. Крім того, щоразу намагаються нагодувати нас досита, бо це для них велика цінність і радість. Тепер можна зрозуміти бабусь і дідусів, які просять все доїдати. Зрозуміти, простити і подякувати за турботу й силу життя, яку вони подарували нам. Хоча це і не означає, що ми маємо себе силувати споживати більше, ніж хочеться.
Можна написати бабусям і дідусям листа чи зробити листівку, в яких висловити вдячність за своє життя і за те, що вони вижили заради наступних поколінь.
Цінно буде розповісти дитині про те, що на нашій планеті і зараз, на жаль, є місця, в яких люди голодують. 4 млн людей помирають щороку від голоду, водночас у розвинутих країнах у смітник викидається до 30 % їжі. Такий дисбаланс планетарного масштабу і досі не має дієвих стратегій вирішення. Але на знак пошани до наших предків, які вижили у скрутні часи, і до людей, які сьогодні недоїдають, дитина може уважніше й шанобливіше почати ставитися до їжі. У цьому контексті можна завести якусь нову сімейну традицію або правило: наприклад, не кидатися їжею, або готувати із залишків смачну страву (до речі, саме так колись придумали піцу 😉
Утім, ця книжка напрочуд життєствердна, а скриня — багатозначний символ у ній. Поговоріть із дитиною про те, що означав цей предмет для головної героїні.
Скриня — це місце, куди складають скарби і все дороге й цінне для нас. Що може бути скринею для дитини? Найпрекраснішою скринькою, схованкою, до якої ніхто не вдереться, може бути наше серце. Адже саме в ньому зберігаються наші світлі спогади і добрі почуття: вдячність, любов, радість, щирість, щедрість, доброта. Пограйте у гру «Скриня у серці»: називайте по черзі, що ви візьмете у скриньку свого серця. Це може бути спогад якоїсь радісної події, посмішка або улюблена страва, іграшка або мамина любов. Усе, що насичує нас оптимізмом, життям і силою, може поміститися у нашій серцевій скриньці і бути ресурсом. А найкраще те, що місця у такій скрині вистачить для всього! Ця легка й душевна гра залишить відчуття наповненості та багатства і у вас, і у вашої дитини. У скрутні моменти згадка про скриньку, яка завжди із собою, допоможе вашій дитині впоратися й відчувати опору.
