«Скриня. Пічка / The Hope Chest. The Oven»

Про книгу

Скриня і піч — це те, без чого не можна уявити традиційної української хати. У печі пекли хліб і на ній лікувалися; у скрині зберігали найцінніші речі та складали цілюще зілля. Навіть коли приходили війни й голод, скриня й пічка залишалися осердям хати, із якого відроджувалося й розквітало життя.

The chest and the oven are the heart of a traditional Ukrainian home. Bread was baked in the oven, and its warmth brought healing; the chest kept the most precious belongings and stored healing herbs. Even through wars and famine, chest and oven remained the home’s core, the cradle from which life returned and blossomed anew.
Переглянути в магазині

Історичний контекст. Пічка

Відколи первісні люди приборкали вогонь, вони готували їжу та грілися за допомогою великих вогнищ, які постійно горіли в житлах. Пізніше для цього придумали печі, найдавніші з яких з’явилися приблизно 5 тисяч років тому. Це були ями всередині жител, призначені для запікання й смаження їжі. На території сучасної України печі в житлах відомі з поселень давніх слов’ян. Традиційні українські печі для приготування їжі відомі з часів Київської Русі.
Сюжет книжки ґрунтовано на історичних матеріалах про Корюківську трагедію під час Другої світової війни. 1–2 березня 1943 року нацисти вчинили масове вбивство жителів села Корюківка на Чернігівщині — у відповідь на діяльність радянських партизанів. Унаслідок каральної операції загинуло понад 6 700 людей. Із 1 300 будівель у селі вціліли лише 10. Радянські партизани базувалися недалеко від села, однак не втрутилися в події.

Операцію здійснювали військовослужбовці 105-ї легкої дивізії у складі Східної окупаційної групи. Наказ дав командувач групи генерал-лейтенант Алдя-Папа Золтан Йоган. Починаючи з ранку 1 березня, загін угорських військових оточив селище. Під приводом перевірки документів селян зганяли в церкву, ресторан, клуб, а там розстрілювали групами по 50–100 людей. Після цього нацисти підпалили селище. Вулиці патрулювали каральні загони, які вишукували живих людей і кидали їх в охоплені полум’ям хати.
Частина людей врятувалася, утікши до лісу. За кілька днів вони прийшли назад у село. Однак 9 березня каральні загони повернулися й убили тих мешканців, яких знайшли.
Часом історія повторюється. Образ печі, що єдина залишається від зруйнованої вщент хати — і довкола якої цю хату відбудовують наново, — українці знову побачили під час нинішньої російсько-української війни. Наприклад, на фотографії, знятій навесні 2022 року, жінка з деокупованого українського села пече паски в такій одинокій печі посеред воєнної пустки.

Психологічний супровід. Пічка

Пічка як серце дому виконує багато функцій і відіграє важливі ролі в житті сім’ї:
● піч-годувальниця;
● піч-цілителька;
● піч-обігрівачка;
● піч-казкарка;
● піч-віщунка;
● піч-захисниця;
● піч-берегиня.
Подумайте з дитиною, як проявлялася кожна з ролей пічки? У чому користь кожної з них? Хто чи що в сучасному світі виконує відповідну функцію для вашої дитини?

Ще одна тема, яку можна розвинути після прочитання тексту: а що є серцем вашого дому? ? Запропонуйте дитині вибрати таке місце. А для себе відзначте, що ваша донька чи син може відчувати назване місце як певний ресурс, місце сили. Подумайте, чому?
Нехай обране серце дому буде прихистком для членів вашої сім’ї, коли потрібно набратися сили, прожити складні емоції чи просто поміркувати. Уявіть: ваша дитина приходить засмученою з прогулянки або зі зламаною іграшкою — і крокує до ресурсного місця, щоб отримати наснагу. Це чудова навичка самопідтримки й самопомочі! До того ж вона закладає основи емоційного інтелекту, тому що спонукає визначати свої почуття, розуміти почуття інших та давати їм право бути. Якщо у ваших дітей є окрема кімната, було б добре знайти серце у ній. Коли діти відчувають, що в домі є ресурсне місце, вони більш мотивовані прибирати в цьому домі, зберігати в ньому чистоту й затишок.
У книжці порушено складні теми: війна, втрати, знищення. А пічка — український аналог легенди про птаха-фенікса, який відроджується з попелу. Хай що трапиться, вона вистоїть, чекатиме і відродиться. Існування чогось стійкого, непорушного, ніби вічного, закладає в дитини відчуття опори. Це й те, що допомагає впоратися зі страхом смерті та зникнення.
Обговоріть із дитиною, що може бути такою опорою для неї? Що ніколи не зникне й буде підживлювати навіть після руйнівного вогню? Можливо, це батьківська любов, або чуйна душа дитини, віра в добро, зоряне небо чи лагідне сонце. Ці скарби зберігаються в найнадійнішому місці — у серці. Ваша донька чи син завжди у вашому серці, а ви — у серці своєї дитини.

Ці міркування можна закріпити спільною творчою роботою: виріжте серця з кольорового картону, нехай вони будуть великими й позначатимуть серця кожного з членів сім’ї. У серце можна помістити — тобто домалювати, вклеїти вирізки з журналів чи фотографій — усе, що підживлює ваше життя, гріє, годує й оберігає, як пічка. Витвори можна розмістити в ресурсному місці — серці дому. А можна — поруч із дитячим ліжком. Ще дитина може носити в кишені щось, що символізує вашу любов.
Світ довкола змінюється, щось зникає в часі, щось забувається — однак наше серце, як пічка, продовжує зберігати те, що нам цінне й дороге. А найприємніше — що ніхто не зможе це в нас відібрати.

 

Запитання для обговорення. Пічка

1. Наскільки важливою була піч у житті людей? Яке місце займала піч у хаті?
2. Хто такий домовик?
3. Як люди використовують піч?
4. Що в сучасному будинку є відповідником печі? Можливо, це не один пристрій, а декілька?
5. Як доглядали за пічкою?
6. Які частини є в печі?
7. Що таке мотанки?
8. Що означає «заклямкувати»?
9. Чому не можна відчиняти двері хати, коли печеться хліб?
10. Як тісто може «любити тишу»?11. Чи помічав/ла ти, щоб люди ставилися до предметів (не іграшок), ніби до живих істот, — говорили з ними, називали на імена? Як ти думаєш, чому люди так роблять?
12. Чому не варто сваритися біля печі?
13. Як пічка допомогла мамі одужати? А як лікують тебе, коли застуджуєшся?
14. Які народні прикмети ти знаєш? Чи є в тебе якісь особисті прикмети? Як вони з’являються?
15. У яких випадках вогонь допомагає людині, а в яких — шкодить? Наведи приклади.
16. Чому пічки залишилися, коли село згоріло?
17. Як ти думаєш, що відчувала родина, коли повернулася в село й побачила, що від нього залишилося? Які почуття були спочатку, а які — трохи згодом?
18. Чому люди відбудували хату на старому місці, а не знайшли нову?
19. Чи доводилося тобі починати все спочатку? Наприклад, коли якась справа не вдалась або щось зламалось? Як ти вирішував/ла почати це наново? Це легко чи складно? Чому?

Історичний контекст. Скриня

Історія скрині нараховує багато століть. Точний час її появи визначити важко тому що, по суті, скриня — це ящик для зберігання речей. Відомо, що вона існувала з XVII століття. В українській традиції скриню прийнято прикрашати візерунками. У кожному регіоні України свої особливості прикрашання: в Наддніпрянщині скрині переважно мальовані, в Галичині та на Закарпатті — прикрашені різьбленими візерунками. У скринях дівчата зберігали придане і свої багатства. Це могли бути гроші, прикраси, рушники, одяг чи сувої полотна. Скриню використовували і як меблі — стіл чи лаву.
У 1917–1921 роках в Україні відбувалася Національно-визвольна війна. Радянська влада спиралася на робітників, тобто пролетарів та матросів, загалом — на бідних людей, без своєї власності. А в Україні жило багато аграріїв. Через сукупність цих факторів українське село загалом і верства заможних українських селян (кулаків) зокрема виявилось у прицілі радянської репресивної машини. Тому протягом 1932–1933 років Україна потерпала від штучно організованого голоду (офіційна назва — Голодомор).

Психологічний супровід. Скриня

Голодомор — це сумна і страшна сторінка нашої історії. Часто такі травматичні події стираються з пам’яті, адже забування виступає захисною реакцією. Але поки травма не проговорена, ми не можемо її позбутися.
Розкажіть своїй дитині, що багато років тому український народ вимушений був голодувати, бо лихі люди забирали в українських селян їжу. У той час нелегке життя було в прабабусь і прадідусів дитини. Їх часто переконували, що вони не мають права бути, вселяли навіть страх виборювати своє право на життя. Але окрім смутку і жаху, закцентуйте увагу на почутті вдячності, адже наші прабатьки змогли вижити, знайти способи продовжити існувати, щоб врешті-решт з’явилася на світ і ваша дитина. Ми — нащадки тих, хто вижив. Але вони пам’ятають про той страшний голод, тому досі шанобливо поводяться із хлібом. Крім того, щоразу намагаються нагодувати нас досита, бо це для них велика цінність і радість. Тепер можна зрозуміти бабусь і дідусів, які просять все доїдати. Зрозуміти, простити і подякувати за турботу й силу життя, яку вони подарували нам. Хоча це і не означає, що ми маємо себе силувати споживати більше, ніж хочеться.

Можна написати бабусям і дідусям листа чи зробити листівку, в яких висловити вдячність за своє життя і за те, що вони вижили заради наступних поколінь.
Цінно буде розповісти дитині про те, що на нашій планеті і зараз, на жаль, є місця, в яких люди голодують. 4 млн людей помирають щороку від голоду, водночас у розвинутих країнах у смітник викидається до 30 % їжі. Такий дисбаланс планетарного масштабу і досі не має дієвих стратегій вирішення. Але на знак пошани до наших предків, які вижили у скрутні часи, і до людей, які сьогодні недоїдають, дитина може уважніше й шанобливіше почати ставитися до їжі. У цьому контексті можна завести якусь нову сімейну традицію або правило: наприклад, не кидатися їжею, або готувати із залишків смачну страву (до речі, саме так колись придумали піцу 😉

Утім, ця книжка напрочуд життєствердна, а скриня — багатозначний символ у ній. Поговоріть із дитиною про те, що означав цей предмет для головної героїні.
Скриня — це місце, куди складають скарби і все дороге й цінне для нас. Що може бути скринею для дитини? Найпрекраснішою скринькою, схованкою, до якої ніхто не вдереться, може бути наше серце. Адже саме в ньому зберігаються наші світлі спогади і добрі почуття: вдячність, любов, радість, щирість, щедрість, доброта. Пограйте у гру «Скриня у серці»: називайте по черзі, що ви візьмете у скриньку свого серця. Це може бути спогад якоїсь радісної події, посмішка або улюблена страва, іграшка або мамина любов. Усе, що насичує нас оптимізмом, життям і силою, може поміститися у нашій серцевій скриньці і бути ресурсом. А найкраще те, що місця у такій скрині вистачить для всього! Ця легка й душевна гра залишить відчуття наповненості та багатства і у вас, і у вашої дитини. У скрутні моменти згадка про скриньку, яка завжди із собою, допоможе вашій дитині впоратися й відчувати опору.

Запитання для обговорення. Скриня

1. Як ти думаєш, чому в багатьох культурах дерево — це символ життя?
2. Що на дереві життя є корінням, що стовбуром, а що гілками і листям?
3. Для чого використовували скриню? Що є сучасним відповідником скрині?
4. Що забирали у людей?
5. Чому люди дозволили забрати у них найпотрібніше? В яких обставинах таке могло статися?
6. Як ти розумієш вислів «Лихі люди немудрі»?
7. Як страх стирає пам’ять?
8. Як поводиться людина, коли боїться? Як почувається за цих обставин?
9. Чи доводилося тобі дуже зголодніти? Про що ти думав/ла в цей час? Чи вдавалося думати про щось інше?
10. Які можливості знайшли люди, щоб відродитися? Де шукали їжу і насіння?
11. Як люди ставилися до їжі після голоду? Можливо, ти знаєш якісь історії про це?
12. Чи важливо пам’ятати про важкі часи? Чому?

Бажаєте отримувати інформацію про новинки, знижки та івенти Порталу?