Коментар для підлітків 11+
Розповідь про пригоди Стефи на Півдні України знайомить нас не лише з цікавим, навіть трохи детективним сюжетом, а й звертає увагу на важливі з психологічної точки зору поняття.
Особисті кордони
Це те, що дозволяє нам відчувати, як із нами можна поводитися, а як не варто, що подобається нам, а що ні. Відчуття особистих кордонів дозволяє не ставати жертвою обставин, турбуватися про свій емоційний і фізичний стан, не допускати до себе знецінювального ставлення. Однак це не означає, що наші потреби стають пріоритетнішими за потреби інших. В інших так само є свої вподобання й особисті кордони. Але ми маємо право відстоювати себе, якщо відчуваємо, що наші межі порушують або посягають на щось, що нам цінне. Так, наприклад, Стефа відчула, що має право захищати Асканію від нападу бандитів чи зазіхань на заповідник Труфанова. Вона також могла постояти за себе перед Пашком і навіть незнайомими людьми. Цьому сприяли її доволі чіткі ціннісні орієнтири: чесність, добропорядність, справедливість, турбота про тварин, відчуття безпеки, яке є базовим для будь-якої людини.
Захищаючи особисті кордони ми можемо вдаватися до двох різних стратегій, які на перший погляд можуть здатися схожими:
- відстоювати себе (свої цінності, свою власність, свою гідність тощо);
Із початку спілкування Стефи з Пашком дівчинка використовувала до хлопця саме другу стратегію, керуючись своїми упередженнями щодо того, що він конокрад. Це тривалий час не дозволяло їй налагодити з ним дружні стосунки. Ба більше: друга стратегія зазвичай частіше призводить до конфліктів, бо якщо чуєш у свій бік звинувачення, хочеться або виправдатися, або звинуватити навзаєм і опонента. Отак супротив і напруга й наростають.
- ставити інших на місце — доводити, чому інша сторона не має рації.
Стратегія ж відстоювання себе дозволяє говорити «Мені це не подобається», «Я так не хочу», проте порівняйте ці фрази з такими: «Ти неправий», «Що ти робиш, хіба не розумієш?!», «Я не хочу мати з тобою справу!». Останні фрази «ставлять на місце» і навпаки розбурхують конфлікт у пошуках винних.
Розуміння особистих кордонів можна поглибити завдяки таким питанням:
- Як я завжди буду вчиняти, інакше це буду не я?
- Як я ніколи не вчиню,інакше це буду не я?
- Що я завжди буду цінувати відносно мене?
- Що я ніколи не стерплю відносно мене?
Повага до себе і своїх цінностей сприяє тому, що й інші починають нас поважати. Проте це також означає і повагу до інших, їхніх цінностей та особистих кордонів. Ми можемо домовлятися і мирно вирішувати конфлікти, якщо готові про них говорити, приймаючи аргументи один доного.
Вихід із зони комфорту.
Зона комфорту— відчуття, коли нам усе довкола знайоме, зрозуміле й комфортне. Наприклад, для Стефи зоною комфорту був її Київ, затишний будинок, щоденні звичні справи, якими їй було легко й цікаво займатися.
Виходом із зони комфорту для Стефи стала сама поїздка на Південь, де в неї не було знайомих, де потрібно було пристосовуватися, а ще й якось давати раду в небезпечних ситуаціях, адже суспільні та політичні обставини зовсім не сприяли відчуттю комфорту.Але насправді вихід із зони комфорту й означає розвиток. Часто коли ми змінюємо звичний розпорядок чи пробуємо щось нове, то отримуємо нові враження і нові можливості. Степ, який спочатку сприйняала ворожим і негостинним, став для Стефи осередком нових знайомств, друзів і пригод. Вона із задоволенням вчилася і пізнавала нове в нових умовах, а її вада слуху перестала бути помітною, адже в степу було більше простору і люди розмовляли голосніше. Так вихід із зони комфорту дозволив Стефі отримати новий досвід і актуальні знання про світ.
Зрозуміти, де на тебе чекає розвиток, можна спитавши себе: які мої дії найбільше мене жахають, яких вчинків я уникаю? Можливо, страшно піти на нові курси, але якраз там можна зустріти нових друзів. Буває складно змусити себе підійти познайомитися першим, але навіть із найближчими друзями ми колись були незнайомі. Тому знайомство — це, безперечно, вихід із зони комфорту, але він дозволяє так само розширити поле своїх контактів. Опанувавши страх сцени, можна відкрити для себе можливість виступати перед багатьма людьми й почуватися абсолютно вільно, та головне — отримувати задоволення саме від контакту з глядачами, а не виключно заради схвальних відгуків. А змотивувавши себе до систематичних фізичних вправ незважаючи на лінощі, через деякий час відчуємо себе більш сильними, витривалими і підтягнутими. Тому розвиваймося, виходьмо періодично із зони свого комфорту!
Критичне мислення.
Воно дозволяє аналізувати ситуацію та приймати виважені рішення. А це особливо важливо в непрості часи, повні невизначеності та небезпеки. Як-от ті, у яких відбуваються події розповіді «Асканія». Довкола неї було чимало людей, що думали по-різному, представляли правду з певного боку, а нерідко і спотворювали її. Критичне мислення важливе для того, щоб розібратися, що має сенс, а в чому правди немає. Так Стефа, тепло розмовляючи із панною — дружиною донського козака — проникається до неї довірою і відчуває також симпатію й силу і в самих донських козаках. Після чого батько звертає її увагу на інші факти, над якими Стефа спершу й не задумувалась: не всі козаки визволяли дівчат (що не відповідає козацьким звичаям), та й сама панна надто легко розповідала про полон, що не дуже властиво дівчатам, яких викрадали. «Більше схоже на пропаганду», — допустив батько Стефи. Таке припущення він зробив якраз завдяки критичному мисленню. Надалі критичне мислення дозволило Стефі поступово довіритися Пашкові, побачити у Труфанові зрадника і врятувати Асканію від облоги комуністів, провернувши трюк із буйволами.
Сьогодення, у якому ми живемо, — теж неоднозначні та суперечливі часи. Довкола багато різної інформації (навіть її надлишок), різні люди з різними думками та переконаннями щодо політичної чи суспільної ситуацій. Одна лишень пандемія підняла безліч питань, на які немає однозначної відповіді. А щоб зробити правильний вибір, важливо розвивати в собі критичне мислення.
Що для цього можна робити:
- навчайтеся — навчання розвиває наш мозок, до того ж ми оволодіваємо більшим об’ємом знань, що може допомогти нам у сумнівних питаннях;
- ставте запитання та уточнюйте, беріть під сумнів інформацію, щоб перевірити її на істинність, шукайте відповіді;
- читайте різні джерела інформації, щоб зіставити факти і побачити закономірності;
- прогнозуйте різні наслідки — як власних дій, так і загальних процесів;
- пробуйте продумати ситуацію на 5 кроків уперед, запитуючи себе «а далі що? а після того? а тоді?».
Формулюйте свою позицію, але залишайтеся гнучкими та відкритими до нової інформації!
