Школа як навчальний заклад з’явилася на території сучасної України за часів Київської Русі. На стінах Софії Київської, побудованої в ХІ столітті, є графіті, авторство яких приписують учням. Але варто відзначити, що школи були поодинокі і більшість людей не вміла навіть писати і читати, а ті, хто вміли — вчились вдома або при монастирях.
Популярними були «освітні тури» по багатьох навчальних закладах Західної Європи.
За козацьких часів з’явилися школи, які утримувалися на кошти містян. Там могли навчатися діти незалежно від соціального стану та рівня доходів батьків. А католицькі монахи-єзуїти створили цілу мережу своїх шкіл в Україні.
Пізніше, у ХІХ столітті, наймасовішими були «дяківські» церковно-приходські школи, де навчалися сільські діти. Натомість у містах були гімназії. У другій половині ХІХ століття вперше з’явилися школи для дівчат
З приходом радянської влади в Україні до школи пішли навіть дорослі, адже було оголошено кампанію боротьби з неписьменністю. А для дітей навчальні програми дуже змінились. Раніше школярі вивчали Закон Божий і мертві мови (латину, давньогрецьку) та читали античних авторів. Проте в 20-х роках ХХ століття обов’язковим елементом шкільної освіти стало впровадження політичної інформації. У школі обговорювали поточні політичні події та передові статті в газетах. Діти обов’язково спочатку мали ставати жовтенятами (названими так на честь Великої Соціалістичної Жовтневої революції), а згодом — піонерами та комсомольцями. Із незалежністю України ця система перестала існувати.
Сучасна освіта дуже різноманітна — усі можуть вибрати її за власним смаком.
Завжди корисно змістити фокус уваги з близького на далекий, щоб побачити сьогодення у перспективі всього розвитку — від минулого до майбутнього. Так само корисно школярам дізнатися про історію шкіл та формування шкільної освіти — щоб глибше зрозуміти суть сучасного навчання.
Книга допомагає розвивати такі важливі функції мислення:
Звісно, багато школярів запитує: «Навіщо потрібна школа?» І це абсолютно нормальне запитання, ба більше — навіть потрібне, щоб сформувати власну позицію щодо навчання (яка буде відлунювати протягом усього життя). А тому, коли дитина з кривлянням поскаржиться, що «навчатися — це дарма витрачати час», не поспішайте доводити свою думку, а поцікавтеся, чому вона так гадає? Які є аргументи? В книзі можна знайти багато таких приводів для аргументів. А найголовніше для дослідження цього питання — зробити це у масштабі, «зумуючи» свою увагу до широкого осмислення.
Через пошук спільного і відмінного діти вчаться ідентифікувати унікальність кожного нового явища. Щоб зрозуміти суть сьогоднішнього навчання, корисно подумати, що із сучасної школи було раніше, а що з’явилося нещодавно? Якою школа була у різні часи і коли була найбільш схожою до теперішньої? Найпростіша форма порівняння — рухатися від зворотного, через частку НЕ. На що точно НЕ схожа сучасна школа? Чим вона НЕ є зараз? Чого зараз у сучасній школі НЕмає з того, що було раніше? А от питання, добре це чи погано — це вже розвиток наступної мисленнєвої функції.
Аналітичні здібності допомагають дитині прийняти рішення, правильно розуміти і виконувати завдання, тлумачити дії та реакції інших людей. Найпростішою формою аналізу можна назвати одвічне запитання «Що добре, а що погано?». Розпочніть з дитиною обговорювати, що у навчанні кожної епохи було добрим, а що поганим, на вашу думку? Що допомагало, а що заважало? Візьміть за правило, що в усьому можна побачити щось хороше — це сприятиме меншій категоричності і більшій гнучкості у формуванні світогляду (а отже, і легкій адаптації до швидких змін у світі).
Допомагає розвивати корисну навичку — знаходити щось загальне і спільне навіть для різних з першого погляду явищ. Незважаючи на різноманітність форм, у різні часи закладами освіти були саме школи. А от чому всі вони названі одним словом — гарне запитання для «прокачування» функції узагальнення. Також можна запитати, що об’єднує учнів усіх часів.
Про ці навички говорять менше, адже вони за своєю природою неконкретні і закладають основи саме абстрактного мислення. Синтез дозволяє повчитися бачити цілісність, єдність різноманітностей, одну мозаїку, складену з різних клаптиків. Абстрагування допомагає утримувати в голові уявні речі і умовиводи, які неможливо виразити матеріально, та осмислювати явища і поняття. Після прочитання і обговорення можна запитати дитину, що таке, на її думку, школа? Яке своє тлумачення він чи вона може запропонувати? Навіщо люди вчаться? Для чого людству потрібна школа? А якщо школа зникне, чи буде щось замість неї, і якщо так, то що?
Це надважлива функція мислення для дітей. Вона допомагає розуміти свої відчуття і стани, сформувати ставлення до різних питань. На цьому рівні закладаються і емпатія, і емоційний інтелект, і самовираження. А тому будь-які запитання, що стосуватимуться суб’єктивної оцінки читача/ки (наприклад, «Як ти ставишся…?», «Як тобі цей момент…?», «Що ти відчуваєш, коли читаєш тут…?»), дають змогу змістити фокус уваги із зовнішнього світу на внутрішній, до своїх почуттів, думок та власних запитань. А звідси й буде виокремлюватися власний погляд, у якому є право на висловлення своїх вражень «тут і зараз», без оцінки та виправлення.
Наші менеджери обов’язково повідомлять Вам, коли дана книга знову надійде в продаж.
Продовжити покупкиУвійти до особистого кабінету
