У археологів немає єдиного чіткого погляду на те, чим вони займаються. Одні вважають, що вивчають історію людства (переважно давню) за речами та є істориками. Цей підхід популярний в Україні та пострадянських країнах. Інші ж археологи вважають що вони не історики, а культурні антропологи, і їхнє завдання — вивчати не історію, а культурну мінливість людства. Такої позиції дотримуються переважно американські археологи. Єдиним для всіх археологів є спільний метод — археологічний. Власне, розкопування залишків життя людей з минулого і визначають археолога й відрізняють його від інших науковців.
Перші цілеспрямовані археологічні розкопки античних Помпеїв відбулись в 1763 році. З того часу по світу почалися розкопки слідів життєдіяльності людини.
Традиційно давню історію людства ділять за археологічною періодизацією. Приблизно 200 років тому була виведена система «трьох віків», якою користуються археологи і понині. Згідно з цією системою вся історія людства ділиться на три послідовні доби: кам’яну, бронзову та залізну. З часом археологи значно ускладнили поділ давньої історії — ввели мідний вік (а деякі його називають «халколіт» — згадайте про кіношного Халка — у перекладі з грецької його ім’я означає «мідний», а халколіт — «мідно-кам’яна доба»). А кам’яну добу фахівці поділили на палеоліт, мезоліт та неоліт, що означає «стара кам’яна доба», «середня» та «нова» (ім’я Нео, головного героя фільму «Матриця», з тієї ж грецької означає «новий», а неоліт — «новий камінь»).
Археологія цікава тим, що вона має як власний метод, так і користується висновками інших наук, а особливо природничих. Дуже важливу роль у вивченні давнього минулого відіграють методи датування (радіовуглецевий, калій-аргоновий, палеомагнітний та інші). А для дослідження більш пізніх часів археологи також долучають аналіз писемних джерел. Фактично археологи можуть вивчати давню історію від появи людства до зовсім недавніх подій. Завдяки такій широті свого предмета дослідження археологія як наука дуже різноманітна й багата і приваблює нових дослідників.
Чому ми так хочемо знати секрети минулого? Навіщо люди цікавляться, що і як робиться: як знімали фільм, у чому розгадка фокусів, як створювали прилади?
Людська природа змушує нас досліджувати, шукати розгадки і відповіді на запитання. До речі, таке свідоме прагнення є лише у homo sapiens.
Нейропсихологія, наука про зв’язок роботи мозку та поведінки, пояснює цю особливість потребою у дофаміні — гормоні, що відповідає за мотивацію та задоволення.
Археологія — наука, що якраз і займається «розкопуванням» таємниць та встановленням зв’язків між подіями минулого. А навіщо нам взагалі його знати? Щоб відповісти на ці запитання, поміркуйте над такими темами:
Можливо, ви помічали з якою цікавістю діти (та й дорослі теж) розглядають свої старі фото? Вони часто допитуються у батьків, якими були у дитинстві, поринають у спогади про перші іграшки, курйозні ситуації чи поїздки. Усе це ми підсвідомо аналізуємо, щоб краще пізнати і зрозуміти себе.
У період первісності, як і в нашому ранньому дитинстві, почалося формування важливих принципів, інстинктів, страхів і вірувань, які досі впливають на нас. У другій частині книги описано, як у процесі розвитку від людиноподібних мавп наші пращури змінювались, яких рис та знань набували, які винаходи та знаряддя придумували. Дослідники дійшли висновку, що найпоширеніші страхи та інстинкти були закладені сотні тисяч років тому.
Наприклад, страх публічних виступів залишився нам у спадок від тих, кого у давні часи виганяли із групи з якихось причин — протиставляли усім іншим і закидали камінням. Хоча зараз під час виступу камінням ні в кого не кидають — цей страх залишається найбільш поширеним. Часто він може з’являтися без вагомих причин, але тепер, коли ти знаєш його походження, можеш його усвідомити і навчитись контролювати.
За схожим принципом діє стресовий інстинкт «бий-біжи-замри». Пригадай, як ти реагуєш, коли опиняєшся у стресовій чи складній ситуації: активно вступаєш у конфлікт, кричиш і атакуєш? Чи навпаки — тікаєш і намагаєшся оминути загрозу? А може, навіть завмираєш і «втрачаєш мову»? Усі ці типи реагування разом з емоціями, здатністю розпізнавати обличчя та розумінням мови — результат досвіду, який разом із генами передали наші давні пращури.
Якщо ми розуміємо і усвідомлюємо механізми, що були закладені давно — ми можемо моделювати майбутнє. Минуле допомагає пізнати себе, свою історію, страхи, реакції і світ таким, яким він є, щоб рухатися далі, робити вибір і рости.
Під час розкопок археологи можуть відтворити життя цілих народів, аналізуючи лише рештки посуду чи знарядь праці. Навіть найдрібніші речі — це сліди, які по собі хтось залишив. У першій частині книги ти дізнаєшся про принцип роботи археологів: вони знімають шари ґрунту, аналізують їх, розчищають уламки речей, викопують великі предмети. Для людей, які їх залишили, — ми і є майбутнє. Якими вони нас уявляли? Про що фантазували?
У різні роки було популярно закладати капсули часу — послання з побажаннями, описом побуту та життя (інколи додавали навіть фото, документи, якісь речі). Спробуй теж написати собі листа в майбутнє, де опиши, що для тебе важливо зараз, розкажи про свої мрії та плани, залиш побажання. Відкрий капсулу через рік і подивись, як ти змінився/лася. Це може бути корисно для усвідомлення плинності життя: наші інтереси, орієнтири й бажання трансформуються разом з нами, але завжди залишиться щось цінне й незмінне.
Свідоме споживання, сортування сміття, використання органічних матеріалів — це цілком реальні дії, сліди, яких ми можемо залишити у спадок нашим наступникам. Наші вчинки завжди мають якісь наслідки, проте ми можемо обирати, чи будуть вони корисними для майбутнього. Ми залишаємо корисні сліди, якщо:
У підлітковому віці діти починають цікавитися глобальними філософськими питаннями: «Чому світ такий?», «Як виникли люди?», «Хто я?».
Підтримкою та опорою на шляху до відповідей можуть стати дорослі. Батьки — місток між минулим і майбутнім, що несе мудрість і досвід роду та знання. Ця книга може ініціювати розмову про ваших предків, важливі події минулого і мрії про майбутнє. Для дитини такі розповіді — джерело знань про себе, адже вона теж частинка сімейної системи.
У коментарі для підлітків ми писали про походження інстинктів, страхів та реакцій — поділіться тим, як це відбувається у вас, якими ви були у дитинстві, які знакові події пережили. Це допоможе підліткам чіткіше сформувати уявлення про себе: «Який/яка я?», «Яке моє коріння?», «Куди я можу рухатись?».
Буде цінно, якщо ви розкажете про свій слід: що ви залишите для нащадків і у чому вбачаєте сенс свого життя.
Бажаємо вам приємного читання та теплих бесід!
Наші менеджери обов’язково повідомлять Вам, коли дана книга знову надійде в продаж.
Продовжити покупкиУвійти до особистого кабінету
