Україна розташована на кордоні християнського та ісламського світів. Цей межовий стан був особливо відчутний у ХV–XVIII століттях, в часи існування Кримського ханства. Саме тоді на кордоні смуги осілості та кочового Дикого поля, за дніпровими порогами, почали засновувати січі.
Січ — козацьке укріплення, військовий та адміністративний центр низового козацтва. Протягом історії Запорозькі (бо «за порогами Дніпра») Січі змінювали не лише своє положення, а й назви загалом. Нам відомі такі: Хортицька, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Нова, Задунайська та інші.
Першу Запорозьку Січ побудували у 1566 році на острові Мала Хортиця за наказом Дмитра (Байди) Вишневецького. Січ виконувала роль козацької фортеці: її зводили на острові й обгороджували високими валами з частоколом і зрубами. Козаки жили в хатах-куренях, а в центрі Січі будували церкву. На Січі жили виключно чоловіки.
Козаки боролися з татарами та турками-османами. Але чи не основним їхнім опонентом на політичній арені були поляки. З часом козацтво стає двигуном формування своєрідного державного утворення — Гетьманщини, яка відігравала значну роль на геополітичній карті Євразії.
Козацька еліта займалася благодійністю, внаслідок чого спорудила безліч храмів і освітніх закладів. Перлиною козацької архітектури є церкви, побудовані без жодного цвяха (єдина така збереглась у м. Новомосковську Дніпропетровської області). Козаки є неодмінними персонажами українського фольклору. В добу романтизму темою козацтва надихалися і європейські митці (Дж. Байрон, А. Міцкевич та інші).
Однією з найлегендарніших постатей української історії є Іван Сірко. Це кошовий отаман Війська Запорозького, кальницький полковник, шляхтич. Він жив у ХVII столітті, коли явище козацтва перебувало у стані своєї кульмінації. Мав надзвичайно високий авторитет серед запорозького козацтва (чи не найбільше разів обирався кошовим). Очолював морські походи, у яких звільняли православних бранців. Був одним із найближчих соратників Богдана Хмельницького.
Окрім цікавого і вдалого опису Запорозької Січі, побуту козаків і їхньої культури, «Викрадений перстень» може стати гарною засадою для навчання і розвитку вашої дитини. У чому цінність книги?
У тексті згадуються різні тварини, страви і назви людей. По-перше, вік 3+ — сензитивний (тобто сприятливий) період для засвоєння нових категорій знань: тварин, рослин, професій тощо. По-друге, вправи на категоризацію розвивають низку інших функцій мислення: узагальнювальну, аналітичну і порівняльну. Крім того, покращують уяву, пам’ять, наочно-образне мислення — все те, що потрібне людині для успішного навчання.
Можна придумати кілька ігор на основі книги:
ви називаєте певне поняття, а дитина відповідає, до якої категорії воно відноситься. Запропонуйте варіанти з тексту: тварини — крук, кінь, коза, тетерук, тарпан, заєць, ховрах, бджола, вовк; рід занять — козак, джура, чернець, женці, вартовий, курінний отаман, кошовий отаман, бандурист; їжа — полуниця, мед, вареники, щерба, соломаха, тетеря; зброя — шабля, пістоль, гармата.
називайте предмети однієї категорії, поки вони не вичерпаються за взаємною згодою. Наприклад, посуд: тарілка, ложка, чашка, ополоник, каструля, овочечистка та інші. Можна так само вибрати категорії із книги і пригадати їхні додаткові види. Чим далі грати — там цікавіші і незвичніші предмети можна згадати.
можна знову обирати категорію (наприклад, тварини) і кидати м’ячика дитині, називаючи різні слова. Якщо називаєте тваринку — гравці ловлять і тримають м’яч, а якщо щось з іншої категорії, то відбивають його.
це буде розвивати уяву і наочно-образне мислення. Нехай дитина пофантазує і зобразить на малюнку, який вигляд може мати щерба, пістоль чи тетерук. Потім можна проглянути ілюстрації до цих слів в інтернеті і порівняти з малюнком. Нічого, якщо картинки не збігатимуться! Головне — політ фантазії і азарт вгадування!
У тексті описано шлях, який веде до зрілості — ви можете поговорити про це з дитиною. Чи подорослішав Микола за час оповіді? Як ми старшаємо? За якими ознаками?
А ще дорослі відповідають не лише за себе, але і піклуються про інших: батько разом із побратимами захищає свою державу від нападників, мама турбується про дітей, а вчитель-чернець стежить, щоб усі уважно вчилися.
Розкажіть своїй дитині, у чому вона/він вже ведуть себе як дорослі (важливо назвати хоч один прояв, щоб у дітей з’явилося уявлення про цю якість і збільшилася мотивація). Якщо хочете, щоб у певних ситуаціях ваша дитина вела себе більш зріло, підкажіть, як це можна зробити. Акцент не на тому, що неправильно, а не тому, як буде правильно!
Браві козаки із книги — наші історичні предки. Саме у часи козаччини зародилася наша національна українська самобутність і цінність волі. І якийсь прапрапрапрадідусь вашої дитини міг бути козацьким джурою, курінним або навіть кошовим отаманом! В будь-якому разі в тексті про викрадений перстень чітко звучить лейтмотив «свій-чужий». Як розпізнати «свого»? Миколі на допомогу приходить пісня, почута рідною мовою. А завдяки батьковій оповіді про тарпанів він впізнає у них своїх, а не чужинських, коней. Подорожній козак гукає вартових кодовою примовкою-знаком «Я свій». Навіть зображений козацький одяг — ознака, за якою можна розрізнити братчиків. А як можна розпізнати, хто свій, а хто чужий у сучасному житті? Кого можна пускати додому, а кого ні? Хто несе нам добро, а хто може заподіяти шкоду? Це привід поговорити з дитиною на важливу тему власної безпеки й особистісних кордонів, про які йтиметься далі.
Проведіть паралель: Запорозька Січ була оточена частоколом, щоб абихто не проник всередину — так само не варто будь-кого впускати до своєї оселі або в серце. Варто бути добрими, відкритими і щедрими, але у кожного/ої є свої особисті межі і своя «потаємна кімнатка», в яку не повинні заходити інші. Допоможіть своїй дитині визначити особисті кордони:
ніхто не може нас торкатися, якщо ми не згодні з цим; а доступ до ділянок тіла під нашим одягом, особливо до «зони трусиків» можуть мати лише дитина, батьки і лікар за згодою дитини і батьків. Не соромтеся розповісти про це — ваша настанова може стати профілактикою сексуального насильства і допоможе краще відчувати мотиви людей. Зробіть з дитиною вправу: станьте на відстані і повільно наближайтеся до сина чи доньки; коли він чи вона відчує, що зближення стає некомфортним, нехай виставить руку вперед і скаже: «Стоп!». Це дасть змогу фізично відчути свої кордони, а також потренує казати «Ні» і «Стоп», якщо щось не подобається. Потім можна помінятися — і ви продемонструєте у цій же вправі свої особисті кордони. Наголосіть на тому, що ви завжди відкриті і раді своїй дитині, але іноді тіло втомлюється і хоче відпочинку. Тут можна домовитися, як краще просити вас про увагу, якщо ви не в ресурсі. Наприклад, тримати за руку замість залазити на коліна (тобто тіло окріпне), тоді тато подарує справжнього коня;
все, що належить нам (речі, житло тощо) — потрібне для певної користі. Тому ніхто не має право псувати те, що дійсно наше. Так само і нам важливо з повагою ставитися до чужих речей. Вправа: нехай дитина тримає іграшку, а ви спробуйте її забрати. Власникові/ці іграшки потрібно чинити спротив, захищати іграшку і кричати: «Це моє! Не віддам!» Гра так само вчить відстоювати себе і свої речі. Але поясність дитині, що варто це робити тоді, коли речі беруть без дозволу. Адже іноді ділитися іграшками або частунками з друзями буває навіть приємно, якщо і ми не обділені.
ми також маємо те, чого не можна відчути руками — наше ім’я, мрії, потреби, гідність, волю, права. Важливо знати про свої права, вільно ділитися мріями і почуттями. Образливі слова або несправедливі докори за наші дії пригнічують гідність, тому не варто терпіти їх. Якщо ж є можливість — краще обмежити контакт із кривдниками, не звертаючи увагу на їхні викрики. Можлива вправа: побудьте у ролі кривдника, так і сказавши дитині: «Я зараз не мама, а хуліган». Скажіть дитині декілька образливих слів щодо її зовнішності або якостей. Завдання дитини — спокійно відповідати: «Це не я. Це не про мене. Я не звертаю жодної уваги на твої слова!» Щоб тренування проходило ефективно, ви теж старайтеся вправно відігравати роль, наскільки дозволяє дитина. Ця вправа — профілактика високої чутливості до «задирання» з боку інших дітей (а через нього проходять усі діти, можливо, саме для того, щоб і викарбувати свою гідність). Можна також розповісти, що права кожного громадянина/ки України записані у Конституції, а права дитини — ще й у Конвенції ООН. Якщо вони були суворо порушені, у справу може втрутитися навіть суд.
Звичайно, навіть після цієї бесіди у різних ситуаціях дитина може по-різному діяти: коли треба себе відстоювати — пасуватиме, а коли потрібно піти на компроміс — опиратиметься. Підтримуйте її і допомагайте у кожній ситуації зробити правильні висновки та напрацювати конструктивні моделі поведінки.
Микола був на Січі тиждень, і у вас, напевне, промайнула думка про те, як у цей час почувалася мама без жодної звістки про сина! Нехай тут події подано у форматі казки, але є і метафоричний посил для матерів: на шляху дорослішання дитина «піде у світ», тому варто налаштувати себе на відпускання. У книзі пройшло лише 7 днів, але Микола повернувся додому зрілим, тому ці 7 днів можна розглядати такими ж за масштабом, як 7 днів творіння. Діти ростуть, і рано чи пізно підуть у своє життя. Якщо ваше співчуття до матері героя було дуже тривожним, почніть проговорювати про себе: «Я дозволяю своїй доньці чи синові дорослішати. Коли моя дитина виросте — я зі спокійною душею відпущу її і завжди буду радо чекати в гості». Ця афірмація у разі систематичного повторення допоможе згодом згладити надмірні емоції в цій темі і приймати поступове дорослішання сина чи доньки (а це дуже знадобиться, коли дитина ввійде у підлітковий вік). Ще один інструмент тут — гелева кулька. Якщо внутрішньо готові до вправи — візьміть гелеву кульку і вийдіть на відкритий простір. Уявіть, що кулька — ваша дитина, в ній зібране все найкраще, що ви закладали, ваш дар світові. Коли будете готові — розкрийте руку і відпустіть кульку. Можете також проговорити благословення або навіть прикріпити записку до ниточки. Але майте на увазі, що «важке» благословення тягнутиме кульку до землі, тож важливо, щоб ваше послання не було тягарем. У цей момент нормально плакати, відчувати сум і тугу. Але найприємніше те, що ваша дитина, на відміну від кульки, зможе до вас повертатися! Ваша готовність відпустити допоможе їй легко стартувати у доросле життя.
Наші менеджери обов’язково повідомлять Вам, коли дана книга знову надійде в продаж.
Продовжити покупкиУвійти до особистого кабінету
