Євині ями
Історичний
контекст
Скіфи були кочовиками, які одні з перших (після кімерійців) почали їздити верхи на конях. Територія їхнього кочування поширювалась на Великий степ (степовий пояс Євразії — від Китаю до Угорщини).
Давній еллін Геродот написав працю «Історія», у ІV томі якої розповів про Північне Причорномор’я, а саме — про скіфів. Вони розселялися на території Азії та Східної Європи. Геродот ділив скіфів на такі категорії: царські скіфи, скотарі та землероби. На згадку про скіфів і сьогодні височіють лише їхні могили — кургани, що розкидані степом.
Археологи розкопують кургани і знаходять там золоті скіфські прикраси. Самі скіфи не робили ювелірних прикрас, а замовляли їх у сусідів-еллінів, які побудували свої міста-колонії на берегах Чорного та Азовського морів (тоді їх називали Понт Евксинський та Меотида відповідно). Найвідомішою прикрасою є золота пектораль з кургану Товста Могила. Її розкопала археологічна експедиція на чолі з Борисом Мозолевським 21 червня 1971 року. Цю та інші прикраси сьогодні можна побачити у Музеї історичних коштовностей України, що входить до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Психологічний супровід
Недарма Єва у книзі відчуває сум, коли батьки їдуть в експедицію. Розлуку з батьками дитина підсвідомо сприймає як загрозу і життєву небезпеку. Адже від народження саме близькість із батьками забезпечує дитині не лише задоволення базових потреб, але і захист від усіляких небезпек, любов і турботу. Відчуття близькості і потреба в ній називається прив’язаністю. Що старшими стають діти, то легше можуть переносити фізичну розлуку з батьками (якщо на першому етапі фізичний контакт був достатній). Це означає, що легше переноситься тривала розлука, але й один день розставання з батьками може бути випробовуванням для дитини. У 4–7 років дитині дошкільного віку важливо відчувати себе потрібною і значущою. Своїми діями вона намагається заслужити на похвалу і схвалення, щоб підтвердити для себе: «Мене цінують», «Я потрібна/ий». Тим складніше дітям у цьому віці сприймати «конкурентів»: молодших братиків чи сестричок або роботу, якій батьки приділяють багато уваги. Але не варто захищати дитину від цих переживань: важливіше донести, що, окрім неї, є ще інші важливі люди і справи — цю даність цінно прийняти. Питання в тому, як її донести. Основний принцип: дитина має відчути, що вона дійсно важлива і про неї завжди пам’ятають, навіть під час розлуки. Можна намалювати своє серце і позначити місце, яке займає у ньому ваша дитина. У серці батьків завжди є багато місця для дитини (або для всіх дітей).
Не отримуючи достатньої уваги, діти можуть почати діставати її деструктивними засобами: істериками, агресією, скигленням чи впертістю. Схоже діє і героїня книжки, риючи собі яму і вкладаючись у неї. Це певний спосіб проживання болючої розлуки і дитячого горювання. У цей момент докори та лаяння, можливо, й припинять на короткий час неприйнятні дії, але точно не притлумлять дитячу тривогу, а навіть навпаки — можуть її посилити. Мудро вчиняє дід, коли турбується про дівчинку, наливаючи їй теплу ванну та готуючи какао. Під час прочитання цього епізоду ви, можливо, помітите певну розрядку у ваших юних слухачів. Запитайте у своєї дитини, що може допомогти вийти з «ямного настрою» саме їй.
А ще можна поговорити, що незважаючи на розлуку, батьків і дитину завжди сполучають уявні ниточки — від серця до серця. Це ваша любов. Її символом можуть стати певні обереги, амулети чи артефакти, які будуть у дитини навіть під час вашої відсутності. Що можна залишити як ниточку, що сполучатиме дітей і батьків під час розлуки? Розпитайте дитину про це і підготуйте разом такий оберіг. Тут також доречно буде роздивитися картинки або фото знайдених скіфських прикрас і пофантазувати, що з них могло слугувати такою ниточкою між скіфськими батьками й дітьми?
Можливо, під час прочитання випливе і тема смерті, адже герої мають справу з давно померлими племенами, розкопують їхні рештки і давні могили. Поняття смерті діти починають осмислювати з 4–5 років. Тому цілком логічно, що вони можуть розпитувати про це з підвищеною цікавістю або з острахом. Як реагувати на це і як розповідати — окрема тема, але головне знати таке:
- -1-
- Проживання кінцевості життя, відгорювання власної безпомічності і невідворотності перед смертю, подолання жаху перед кінцем — це нормальні стадії дитячого розвитку, завдяки яким дитина осмислює життя і себе в ньому.
- -2-
- Щоб обговорити цю тему із дитиною і не посилити її страх, дуже важливо самим розібратися у своєму ставленні до смерті. Дитина відчуватиме вашу тривогу, уникання теми або її надмірне спростування. Якщо ви напружуєтеся, коли думаєте про це — почитайте відповідну літературу або скористайтеся допомогою психолога.
- -3-
- Реакції дитини на осмислення теми смерті можуть бути дуже різними, але зазвичай закономірними. Налаштуйте себе на те, що будь-які емоції після розмови про смерть ви зможете витримати. Будьте поруч з дитиною і підтримуйте, але дозвольте їй впоратися самостійно, отримавши власний цінний досвід.
Запитання для обговорення
- Як ти любиш гратися біля води (моря, річки, озера)?
- Як зазвичай ти проводиш літо?
- Хто такі скіфи?
- Який настрій Єва називає ямним, як вона його відчуває?
- Чому Єва викопала яму для себе?
- Що таке пектораль? Як її використовували?
- На що схожі кургани?
- Чим займаються археологи? Навіщо це потрібно?
- Що це за стан такий «всередині все — наче ковила»?
- Чи був/ла ти колись у поході, чи спав/ла в наметі? Знаєш, яка на смак їжа з казана?
- Як ти гадаєш, чи знайдуть Євині батьки ще одну пектораль?
- Чому раніше батьки не брали Єву в експедицію?
- А чим займаються твої батьки? Чи був/ла ти колись на їхній роботі? Щось тебе зацікавило там?
- Які ігри ти любиш? Що тобі подобається робити у вільний час?
- Чи знаєш ти якусь професію, схожу на твої улюблені ігри?
ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕМИ В КНИГАХ
«Заблукати до могнолів», «Хільбудій», «Стріла степу», «Обиральний день»,
«Ашик Омер», «Олениця, що біжить по морю», «Школознавство»,
«Лерато означає “любов”»,«Союз радянських речей», «Мезоамерика»,
«Коляда з лицарями», «Місяць над Кінбурном»
«Союз радянських речей», «Українські скарби»
«Реактори не вибухають», «Хільбудій», «Євині ями», «Українські диковиська», «Яблука війни», «Залюднена планета», «Химерний Київ», «Велика різдвяна книжка», «Археологія»,«Українські скарби»
Ігор Цеунов, Діана Житня-Кебас, Валентина Мержиєвська
Більше книжок цієї серії
