Ми використовуємо файли cookie, щоб допомогти вам ефективніше орієнтуватися та виконувати певні функції. Нижче ви знайдете детальну інформацію про всі файли cookie в кожній категорії згоди.
Файли cookie, віднесені до категорії «Необхідні», зберігаються у вашому браузері, оскільки вони необхідні для забезпечення основних функцій сайту....
Necessary cookies are required to enable the basic features of this site, such as providing secure log-in or adjusting your consent preferences. These cookies do not store any personally identifiable data.
Functional cookies help perform certain functionalities like sharing the content of the website on social media platforms, collecting feedback, and other third-party features.
Analytical cookies are used to understand how visitors interact with the website. These cookies help provide information on metrics such as the number of visitors, bounce rate, traffic source, etc.
Performance cookies are used to understand and analyze the key performance indexes of the website which helps in delivering a better user experience for the visitors.
Advertisement cookies are used to provide visitors with customized advertisements based on the pages you visited previously and to analyze the effectiveness of the ad campaigns.
Скіфи є одним із перших історичних народів України, які населяли її території в VII-IV столітті до Р. Х. Ми не знаємо, які народи в Україні жили до того — писемних згадок про це немає. Історики можуть простежити лише археологічні культури (це сукупність подібних археологічних знахідок).
Скіфи були кочовиками, які одні з перших (після кімерійців) почали їздити верхи на конях. Територія їхнього кочування поширювалась на Великий степ (степовий пояс Євразії — від Китаю до Угорщини).
Давній еллін Геродот написав працю «Історія», у ІV томі якої розповів про Північне Причорномор’я, а саме — про скіфів. Вони розселялися на території Азії та Східної Європи. Геродот ділив скіфів на такі категорії: царські скіфи, скотарі та землероби. На згадку про скіфів і сьогодні височіють лише їхні могили — кургани, що розкидані степом.
Археологи розкопують кургани і знаходять там золоті скіфські прикраси. Самі скіфи не робили ювелірних прикрас, а замовляли їх у сусідів-еллінів, які побудували свої міста-колонії на берегах Чорного та Азовського морів (тоді їх називали Понт Евксинський та Меотида відповідно). Найвідомішою прикрасою є золота пектораль з кургану Товста Могила. Її розкопала археологічна експедиція на чолі з Борисом Мозолевським 21 червня 1971 року. Цю та інші прикраси сьогодні можна побачити у Музеї історичних коштовностей України, що входить до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Недарма Єва у книзі відчуває сум, коли батьки їдуть в експедицію. Розлуку з батьками дитина підсвідомо сприймає як загрозу і життєву небезпеку. Адже від народження саме близькість із батьками забезпечує дитині не лише задоволення базових потреб, але і захист від усіляких небезпек, любов і турботу.
Відчуття близькості і потреба в ній називається прив’язаністю. Що старшими стають діти, то легше можуть переносити фізичну розлуку з батьками (якщо на першому етапі фізичний контакт був достатній). Це означає, що легше переноситься тривала розлука, але й один день розставання з батьками може бути випробовуванням для дитини.
У 4–7 років дитині дошкільного віку важливо відчувати себе потрібною і значущою. Своїми діями вона намагається заслужити на похвалу і схвалення, щоб підтвердити для себе: «Мене цінують», «Я потрібна/ий». Тим складніше дітям у цьому віці сприймати «конкурентів»: молодших братиків чи сестричок або роботу, якій батьки приділяють багато уваги. Але не варто захищати дитину від цих переживань: важливіше донести, що, окрім неї, є ще інші важливі люди і справи — цю даність цінно прийняти. Питання в тому, як її донести. Основний принцип: дитина має відчути, що вона дійсно важлива і про неї завжди пам’ятають, навіть під час розлуки. Можна намалювати своє серце і позначити місце, яке займає у ньому ваша дитина. У серці батьків завжди є багато місця для дитини (або для всіх дітей).
Не отримуючи достатньої уваги, діти можуть почати діставати її деструктивними засобами: істериками, агресією, скигленням чи впертістю. Схоже діє і героїня книжки, риючи собі яму і вкладаючись у неї. Це певний спосіб проживання болючої розлуки і дитячого горювання. У цей момент докори та лаяння, можливо, й припинять на короткий час неприйнятні дії, але точно не притлумлять дитячу тривогу, а навіть навпаки — можуть її посилити. Мудро вчиняє дід, коли турбується про дівчинку, наливаючи їй теплу ванну та готуючи какао. Під час прочитання цього епізоду ви, можливо, помітите певну розрядку у ваших юних слухачів. Запитайте у своєї дитини, що може допомогти вийти з «ямного настрою» саме їй.
А ще можна поговорити, що незважаючи на розлуку, батьків і дитину завжди сполучають уявні ниточки — від серця до серця. Це ваша любов. Її символом можуть стати певні обереги, амулети чи артефакти, які будуть у дитини навіть під час вашої відсутності. Що можна залишити як ниточку, що сполучатиме дітей і батьків під час розлуки? Розпитайте дитину про це і підготуйте разом такий оберіг. Тут також доречно буде роздивитися картинки або фото знайдених скіфських прикрас і пофантазувати, що з них могло слугувати такою ниточкою між скіфськими батьками й дітьми?
Можливо, під час прочитання випливе і тема смерті, адже герої мають справу з давно померлими племенами, розкопують їхні рештки і давні могили. Поняття смерті діти починають осмислювати з 4–5 років. Тому цілком логічно, що вони можуть розпитувати про це з підвищеною цікавістю або з острахом. Як реагувати на це і як розповідати — окрема тема, але головне знати таке:
Наші менеджери обов’язково повідомлять Вам, коли дана книга знову надійде в продаж.
Продовжити покупкиУвійти до особистого кабінету
