Євині ями
Історичний
контекст
Скіфи є одним із перших історичних народів України, які населяли її території в VII-IV столітті до Р. Х. Ми не знаємо, які народи в Україні жили до того — писемних згадок про це немає. Історики можуть простежити лише археологічні культури (це сукупність подібних археологічних знахідок).

Скіфи були кочовиками, які одні з перших (після кімерійців) почали їздити верхи на конях. Територія їхнього кочування поширювалась на Великий степ (степовий пояс Євразії — від Китаю до Угорщини).
Давній еллін Геродот написав працю «Історія», у ІV томі якої розповів про Північне Причорномор'я, а саме — про скіфів. Вони розселялися на території Азії та Східної Європи. Геродот ділив скіфів на такі категорії: царські скіфи, скотарі та землероби. На згадку про скіфів і сьогодні височіють лише їхні могили — кургани, що розкидані степом.
Археологи розкопують кургани і знаходять там золоті скіфські прикраси. Самі скіфи не робили ювелірних прикрас, а замовляли їх у сусідів-еллінів, які побудували свої міста-колонії на берегах Чорного та Азовського морів (тоді їх називали Понт Евксинський та Меотида відповідно). Найвідомішою прикрасою є золота пектораль з кургану Товста Могила. Її розкопала археологічна експедиція на чолі з Борисом Мозолевським 21 червня 1971 року. Цю та інші прикраси сьогодні можна побачити у Музеї історичних коштовностей України, що входить до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Психологічний супровід
Недарма Єва у книзі відчуває сум, коли батьки їдуть в експедицію. Розлуку з батьками дитина підсвідомо сприймає як загрозу і життєву небезпеку. Адже від народження саме близькість із батьками забезпечує дитині не лише задоволення базових потреб, але і захист від усіляких небезпек, любов і турботу. Відчуття близькості і потреба в ній називається прив'язаністю. Що старшими стають діти, то легше можуть переносити фізичну розлуку з батьками (якщо на першому етапі фізичний контакт був достатній). Це означає, що легше переноситься тривала розлука, але й один день розставання з батьками може бути випробовуванням для дитини. У 4–7 років дитині дошкільного віку важливо відчувати себе потрібною і значущою. Своїми діями вона намагається заслужити на похвалу і схвалення, щоб підтвердити для себе: «Мене цінують», «Я потрібна/ий». Тим складніше дітям у цьому віці сприймати «конкурентів»: молодших братиків чи сестричок або роботу, якій батьки приділяють багато уваги. Але не варто захищати дитину від цих переживань: важливіше донести, що, окрім неї, є ще інші важливі люди і справи — цю даність цінно прийняти. Питання в тому, як її донести. Основний принцип: дитина має відчути, що вона дійсно важлива і про неї завжди пам'ятають, навіть під час розлуки. Можна намалювати своє серце і позначити місце, яке займає у ньому ваша дитина. У серці батьків завжди є багато місця для дитини (або для всіх дітей).
Не отримуючи достатньої уваги, діти можуть почати діставати її деструктивними засобами: істериками, агресією, скигленням чи впертістю. Схоже діє і героїня книжки, риючи собі яму і вкладаючись у неї. Це певний спосіб проживання болючої розлуки і дитячого горювання. У цей момент докори та лаяння, можливо, й припинять на короткий час неприйнятні дії, але точно не притлумлять дитячу тривогу, а навіть навпаки — можуть її посилити. Мудро вчиняє дід, коли турбується про дівчинку, наливаючи їй теплу ванну та готуючи какао. Під час прочитання цього епізоду ви, можливо, помітите певну розрядку у ваших юних слухачів. Запитайте у своєї дитини, що може допомогти вийти з «ямного настрою» саме їй.
А ще можна поговорити, що незважаючи на розлуку, батьків і дитину завжди сполучають уявні ниточки — від серця до серця. Це ваша любов. Її символом можуть стати певні обереги, амулети чи артефакти, які будуть у дитини навіть під час вашої відсутності. Що можна залишити як ниточку, що сполучатиме дітей і батьків під час розлуки? Розпитайте дитину про це і підготуйте разом такий оберіг. Тут також доречно буде роздивитися картинки або фото знайдених скіфських прикрас і пофантазувати, що з них могло слугувати такою ниточкою між скіфськими батьками й дітьми?
Можливо, під час прочитання випливе і тема смерті, адже герої мають справу з давно померлими племенами, розкопують їхні рештки і давні могили. Поняття смерті діти починають осмислювати з 4–5 років. Тому цілком логічно, що вони можуть розпитувати про це з підвищеною цікавістю або з острахом. Як реагувати на це і як розповідати — окрема тема, але головне знати таке:
Проживання кінцевості життя, відгорювання власної безпомічності і невідворотності перед смертю, подолання жаху перед кінцем — це нормальні стадії дитячого розвитку, завдяки яким дитина осмислює життя і себе в ньому.
Щоб обговорити цю тему із дитиною і не посилити її страх, дуже важливо самим розібратися у своєму ставленні до смерті. Дитина відчуватиме вашу тривогу, уникання теми або її надмірне спростування. Якщо ви напружуєтеся, коли думаєте про це — почитайте відповідну літературу або скористайтеся допомогою психолога.
Реакції дитини на осмислення теми смерті можуть бути дуже різними, але зазвичай закономірними. Налаштуйте себе на те, що будь-які емоції після розмови про смерть ви зможете витримати. Будьте поруч з дитиною і підтримуйте, але дозвольте їй впоратися самостійно, отримавши власний цінний досвід.
Запитання для обговорення
1
Як ти любиш гратися біля води (моря, річки, озера)?
2
Як зазвичай ти проводиш літо?
3
Хто такі скіфи?
4
Який настрій Єва називає ямним, як вона його відчуває?
5
Чому Єва викопала яму для себе?
6
Що таке пектораль? Як її використовували?
7
На що схожі кургани?
8
Чим займаються археологи? Навіщо це потрібно?
9
Що це за стан такий «всередині все — наче ковила»?
10
Чи був/ла ти колись у поході, чи спав/ла в наметі? Знаєш, яка на смак їжа з казана?
11
Як ти гадаєш, чи знайдуть Євині батьки ще одну пектораль?
12
Чому раніше батьки не брали Єву в експедицію?
13
А чим займаються твої батьки? Чи був/ла ти колись на їхній роботі? Щось тебе зацікавило там?
14
Які ігри ти любиш? Що тобі подобається робити у вільний час?
15
Чи знаєш ти якусь професію, схожу на твої улюблені ігри?
Більше книжок цієї серії
Повернутись