Кісточка оливи
Історичний
контекст
Метрополією, яка створила колонії в Північному Причорномор’ї, є Мілет (нині на території Туреччини). Нам відомі такі міста-колонії: Борисфен (на о. Березань), Ольвія (Миколаївська обл.), Тіра (Одеська обл.), Херсонес (Севастополь, Крим), Керкінітида (Євпаторія, Крим), Пантікапея (Керч, Крим), Калос-Лімен — у перекладі «Чудова гавань» (північніше Євпаторії, Крим) та інші.
Як бачимо, багато античних міст-колоній продовжують життя як сучасні міста чи поселення. Наприклад, на місці Тіри стоїть сучасне місто Білгород-Дністровський, на місці Ольвії — сучасне селище Парутине тощо. Під час поділу Римської імперії на Західну та Східну (її ще називають Візантією) еллінські міста перейшли до останньої. Грецькі ж міста в Україні залишилися тільки в Криму. А вже пізніше, у ХІІІ столітті, підпали під владу монголів, що прийшли зі сходу. Після цього на короткий термін, у ХІV-XV столітті, утворили власну державу Феодоро, яку згодом поглинули татари, що створили власне Кримське ханство. Вже у другій половині ХVIII століття його знищила Російська імперія. Православне населення держави вона вивела і переселила в Надазов’я. Так із Криму вивели 18 тисяч греків і заселили їх у місто Маріуполь та у понад 20 селищ.
Доторкнутись до полісів давніх греків можна і тепер. Наприклад, у Тірі й Ольвії проводяться археологічні розкопки, які можна відвідати в ролі волонтерів. А в Надазов’ї грецька община і дотепер веде активне життя і ділиться своєю культурою зі світом. Варто з’їздити на щорічний грецький фестиваль Мега-Йорти, щоб поласувати місцевою кухнею та взяти участь у традиційній боротьбі «куреш», де переможцю дають цілого бика!
Психологічний супровід
- -1-
-
туга дитини за домівкою (або тим, що символізує домівку) під час від'їзду;
- -2-
- зіткнення дитини з розчаруванням і марними зусиллями: коли вона не може вплинути на ситуацію і переживає різні неприємні почуття (епізоди довгої дороги, втрати іграшкового коника в морі, сумнівів хлопчика щодо того, чи повернеться він додому);
- -3-
- нудьга у подорожі (сучасні батьки теж із цим стикаються: в аеропортах, на вокзалах, у залах очікування);
- -4-
- тривога перед невідомим.
У всіх цих проблемах ключовою фігурою для дитини виступає дорослий, а саме хтось із батьків. Дитині потрібно опиратися на батьків, щоб гармонійно пізнавати світ і проживати складні емоції. Завдяки підтримці значимого дорослого дитина може проживати безпечно і корисно навіть горювання, розпач і злість. Розгляньмо кожну з проблем.
Туга дитини за домівкою
Це закономірне почуття. Метафорично переживається як відлучення від материних грудей. Дім — символ безпеки і комфорту, тому від’їзд із нього природно супроводжується тугою. Проживання цієї туги важливе для дитини, оскільки готує до того, що вона не завжди буде вдома з батьками. Але, знаючи про можливість такої туги, батьки можуть пом’якшити її, стати опорою для дитини під час цього проживання:
- -a-
- створювати амулети чи талісмани, які будуть нагадувати про домівку (тут мудро зробила бабуся, передавши Несторові мішечок з оливками);
- -b-
- грати в улюблені ігри, співати пісні з дому, підтримувати певні домашні ритуали (вживання продуктів, які є вдома, полегшувало адаптацію героїв до нового місця);
- -c-
- малювати чи ліпити дім, писати листи додому, пускати паперові кораблики за річкою, щоб вони попливли до домівки — усе це розряджає емоційний фон і дає змогу легше перенести тугу.
Зіткнення дитини з розчаруванням
У психології є поняття марності. Воно означає усвідомлення некомфортної даності, на яку, однак, наразі дитина не може вплинути: коли їй хочеться цукерку, а в цей момент не дають, коли хочеться ще погратися, а пора спати, коли хочеться снігу, а його немає. Розуміння і відгорювання марності — важливий момент у становленні світогляду дитини і усвідомлення недосконалості світу. Якщо дитина не стикатиметься з марністю, то не зможе адекватно оцінювати свої можливості й обмеження, які є у всіх. Вона може реагувати на марність по-різному: істериками, злістю, спротивом. Але найкращий спосіб прожити складне відчуття марності — це сльози. Саме вони означають прийняття складної даності, з якою не хочеться, але доводиться погоджуватися. Сльози свідчать про прийняття своєї вразливості, але водночас і про пошук ресурсу та своєї сили. Ключовою тут є можливість опиратися на дорослого — когось із батьків. Їхня підтримка дає змогу просумувати і зберегти внутрішню силу. Батько, який пожартував про втраченого коника як дарунок морю, не підтримав Нестора у його горі, але міг би поспівчувати і ту саму думку озвучити пізніше, після розділення із сином почуття розпачу. Наприклад, фразою «Ех, у мене теж бувають моменти відчаю, коли я втрачаю щось дорогоцінне, це нормально. Але я з тобою, ми разом це переживемо». Водночас мама підтримує сина у його переживаннях і страхові більше не повернутися додому та не побачити бабусі. Їй теж складно, але вона обіймає Нестора і дає йому можливість прожити сум поруч із мамою.
Нудьга в подорожі
Дітям не властиво довго і спокійно очікувати, перебувати у нудному одноманітному процесі, наприклад, у багатоденній подорожі морем. Тому для них природно нудьгувати і реагувати на це істериками і сльозами, щоб привернути до себе увагу. У цей момент дітям потрібна підтримка, бо вони тривожаться і перебувають у стресі. Нарікання з боку дорослих тільки підсилюють стрес. Тому краще запастися цікавими розповідями і дорожніми іграми, щоб разом перебути виснажливу подорож. А ще можна придумати кодовий знак, який може подавати дитина, щоб отримати порцію рятівних обіймів, гойдання і поцілунків. Дорослим важливо говорити про те, що їм теж складно дається подорож і просити певного розуміння у дітей. Але водночас такі прохання повинні бути посильними для дітей. Пам’ятайте, що жодна дитина не буде сидіти спокійно більше 15 хвилин, якщо її не примушувати і не залякувати. Інакше вона просто боїться засмутити дорослих.
Тривога перед невідомим
Її відчуває будь-яка людина. Але якщо дорослий може це замаскувати під удаваною впевненістю, то дитина проявляє її щиро і відкрито, часом навіть транслюючи тривогу дорослих. Реакції на тривогу схожі з реакціями на нудьгу і марність: істерика, агресія, плач. Ключовою знову є опора дорослого поруч. Тут потрібна і робота зі своєю тривогою, і допомога дитині, щоб вона теж впоралася. Важливо донести їй думку «Мені теж тривожно. Люди бояться невідомого, це нормально. Але я поруч, а разом ми подолаємо будь-що, адже наша спільна сила є суперсилою. Тому ми впораємося з будь-яким викликом!»
Запитання для обговорення
- В якому місті народився хлопчик Нестор? А в якій країні?
- Чи була в тебе така їжа, яка раніше зовсім не подобалась, а потім навпаки?
- Як ти думаєш, чому в родини Нестора було небагато речей?
- Навіщо кораблі робили з мордами тварин на носі?
- Чи тобі колись доводилося переїжджати з одного дому в інший? Можливо, навіть з одного міста до іншого? Що ти відчував чи відчувала тоді? А якщо ні, то уяви, якби довелося. Що ти відчуваєш, коли це уявляєш?
- Які розваги можна знайти на кораблі?
- Скільки часу пливла морем родина Нестора?
- Чому Нестор образився на море?
- Чи зручні штани як одяг?
- Як так сталося, що нове місто Тіра було настільки схожим на Мілет?
- Чи змінилося ставлення Нестора до оливок? Чому?
- Ти відчуваєш світ великим чи маленьким? Чому?
- Як ти гадаєш, чи Нестор колись повернеться в Мілет?
- Чи проросте посаджена кісточки оливи?
Ігор Цеунов, Діана Житня-Кебас, Валентина Мержиєвська
Більше книжок цієї серії
