Квіти біля четвертого
Історичний
контекст
Ядерна енергія вперше була використана людством як зброя. У 1945 році, під час Другої світової війни, США скинули ядерні бомби на японські міста Хіросіма та Нагасакі. За чотири роки після того Радянський Союз провів успішні випробування своєї ядерної бомби. З тих часів ядерна зброя стала одним із найбільш страхітливих факторів можливого військового протистояння людей.
Атомну енергію використовували не лише у військових, а й у мирних цілях. Протягом 50–80-х років ХХ століття по всьому світу активно будувались атомні електростанції. Раптом 26 квітня 1986 року відбулася найбільша трагедія в історії людства, пов'язана з атомними електростанціями. Вибух і пожежа спричинили значний викид радіаційних речовин у повітря. Місто Чорнобиль та прилеглі села евакуювали і створили зону відчуження, яка і зараз є білою плямою на карті нашої країни.
Психологічний коментар
Звертаємо вашу увагу на декілька важливих тем, порушених у творі, які було б дуже цінно опрацювати з дітьми:
-1-
Зв'язок з родом (тривожні теми роду, страждання або гибель прапоколінь).
-2-
Тема тварин (процес залишання і прощання; страждання тварин від радіації).
-3-
Покидання дому.
Розгляньмо кожну з тем докладно.
Зв'язок з родом
Ми живемо в країні, у якій майже кожний/а в історії свого роду має нерадісні періоди життя. Війни, голодомори, репресії, екологічні катастрофи. Є біологічні та психологічні теорії, які стверджують, що пережиті травми можуть залишатися у нових поколіннях (психологічними особливостями, страхами, схильністю до хвороб).

Зв'язок прабабусі з онукою дуже цінний, бо дає дитині відчуття опори на свій рід — який вижив навіть у скрутні часи і накопичив силу та дух, щоб народити наступні покоління. Але найціннішим є фінальний епізод, в якому прабабуся, колисаючи онуку, заспокоює її, знімає з неї тягар важкої розповіді і робить акцент на іншому: в пам'яті будуть залишатися таланти та шедеври, а не страхіття.
Цей епізод — певне «розкодування» від важкої історії роду. Ми вдячні нашим предкам за те, що вони вижили і народили нас. Але ми не повинні «відкуповувати» своїм життям страждання наших рідних і з вдячністю маємо будувати власний шлях. Цю думку важливо донести і дитині: усе, що було пережито бабусями і прабабусями, важливо пам'ятати. Але їхня історія виборола нам право жити зараз власним щасливим життям, не несучи на собі їхній тягар.
В кінці розмови про це можна намалювати з дитиною генеалогічне дерево або створити колаж з фотографій рідних. А біля кожного фото — написати, за що дитина вдячна родичеві, чого може навчитися, яку «суперсилу» взяти. Тоді рід стає не чашею страждань, а джерелом сили.
Тема тварин
Тема тварин у творі може бути найболіснішою для дітей: до них може проявитися багато співчуття і жалю. Тому для деяких дітей епізоди з буслом, коровою, собаками та кішками можуть бути дуже складними емоційно. Але краще про це говорити, ніж мовчати. Якщо ви помітили, що під час читання епізодів про тварин у дитини проявляються тривога, жаль, сум, розпач чи інші сильні емоції, важливо зробити таке:
-a-
Допоможіть дитині зрозуміти свої почуття, підтримайте і поясніть, що і вам стало сумно у цей момент — це нормально. Якщо дитині захочеться поплакати — не бійтеся цього, адже в обіймах батьків плачеться безпечно і легко.
-b-
Придумайте з дитиною історію врятування тварин! Наприклад, Марія Примаченко, що залишилася у Болотні, окрім малювання, приходила годувати і доглядати худобу, а бусол знайшов джерельце чистої води за тридцятикілометровою зоною і вилікувався. Можна придумувати найфантастичніші історії, аж до прильоту супермена :) Якщо дитина любить малювати — можна намалювати картину порятунку.
Покидання дому
Навіть якщо дитина сама не переживала покидання дому, вона може емоційно приєднуватися до цього переживання, коли чує розповідь (особливо, якщо комусь із рідних довелося покидати домівку). Якщо ця тема стривожить дитину (та й для профілактики) — можна зробити декілька вправ на відновлення опори і безпеки:
-a-
створювати амулети чи талісмани, які будуть тримати поруч з нами домівку, навіть якщо ми не вдома (як у творі хустинка з травами у прабабусі);
-b-
походити по дому і придумати назви різним куточкам: місце радості, роздумів, ігор, любові, навчання, обіймів, суму або злості (якщо хочеться посумувати чи позлитися — можна прийти в це місце і безпечно вилити свої емоції, це засада емоційного контролю та здоров'я дитини);
-c-
намалювати чи зліпити з пластиліну свій дім, написати вірша або пісню про нього (чи до нього), прикрасити домівку гірляндами, малюнками, гарним декором — подарувати щось своєму домові за те, що в ньому затишно та безпечно;
-d-
а ще це привід прибрати у домі — віддячити йому за прихисток і затишок :)
Запитання для обговорення
1
Як ти думаєш, від якого слова походить «відьма»?
2
Ти помітив/ла, що прабабусю рідні називають прабусею? Чи є у вашій родині особливі домашні імена або прізвиська?
3
Мабуть, тобі доводилося чути, що іноді люди спілкуються ніби однією мовою, але вона трохи відрізняється, як-от прабуся говорить: «не чепай», «тутво» ? Це називається діалект — місцеві особливості мови. Чи доводилося тобі подорожувати Україною і чути різні діалекти?
4
Чи подобається тобі малювати? Що, на твою думку, цікавіше малювати: те, що існує насправді, чи те, чого не можна побачити, що живе лише в уяві?
5
Чи буває невидима небезпека? Чи знаєш ти джерела загрози, які людина не може побачити?
6
Хто ходив по хатах перевіряти наслідки аварії? Які поради вони давали? Чи були вони впевнені в своїх словах?
7
Скільки часу пливла морем родина Нестора?
8
Які ти знаєш засоби проти радіації?
9
Як ти гадаєш, що відчували люди, які мусили залишити свій дім?
10
Як дбали про тварин, яких не можна було забрати з собою?
11
Чи є у тебе такі справи, які ти робиш тільки у певному місці? Не в тому сенсі, що спиш у ліжку, а їси на кухні, а, наприклад, де тобі подобається мріяти, чи, можливо, складати вірші або розгадувати головоломки? Чи є місця, які ніби «допомагають» це робити?
12
Як люди вибиралися з чорнобильської зони?
13
Хто такі чорнобильці? Як кияни ставились до чорнобильців, які переїхали в місто? Як ти гадаєш, чому так?
14
Як почувались чорнобильці на новому місці?
15
Хто такі ліквідатори? Як ними ставали?
16
Чи безпечна була ця робота?
17
Що було б, якби ніхто не погодився бути ліквідатором?
Більше книжок цієї серії
Повернутись