Ми живемо в країні, у якій майже кожний/а в історії свого роду має нерадісні періоди життя. Війни, голодомори, репресії, екологічні катастрофи. Є біологічні та психологічні теорії, які стверджують, що пережиті травми можуть залишатися у нових поколіннях (психологічними особливостями, страхами, схильністю до хвороб).
Зв’язок прабабусі з онукою дуже цінний, бо дає дитині відчуття опори на свій рід — який вижив навіть у скрутні часи і накопичив силу та дух, щоб народити наступні покоління. Але найціннішим є фінальний епізод, в якому прабабуся, колисаючи онуку, заспокоює її, знімає з неї тягар важкої розповіді і робить акцент на іншому: в пам’яті будуть залишатися таланти та шедеври, а не страхіття.