Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи
Історичний
контекст
Але в 1986 році сталося те, що не входило в плани будівельників електростанції — аварія на четвертому енергоблоці і пожежа. Після них настав шок, замовчування радянської влади та евакуація населення. Людям заборонили брати речі, бо вони могли бути наповнені тієї невидимої небезпеки — радіації.
В операції з ліквідації аварії брали участь люди з різних союзних республік, що нині відображається в пам’ятниках, які стоять на теренах пострадянського простору. Над четвертим енергоблоком звели захисний саркофаг. А 15 грудня 2000 року урочисто припинили роботу всіх енергоблоків атомної електростанції.
На сьогодні в Чорнобиль їздять туристичні тури
і кожен/а може подивитися на місто, завмерле з 1986-го року.
Психологічний супровід
Коментар для підлітків 11+
Тема Чорнобиля не проста, і ти, напевно, вже не раз чув/ла інформацію про катастрофу 1986 року. У цій книзі ти знайдеш, мабуть, найповніший виклад подій, їхніх причин і наслідків, наукових досліджень та пояснень. Буде вдосталь інформації для обговорення з батьками, друзями, вчителями, а також — для самостійних думок.
- -1-
- Що означає «полишати дім»
- -2-
- Що означає «право знати»
- -3-
- Скільки коштує людське життя?
- -4-
- Що таке відповідальність
- -5-
- Чому люди схильні до подвигів?
Що означає «полишати дім»?
Як почували себе жителі Прип’яті і мешканці навколишніх поселень (які тепер входять у зону відчуження), коли їм доводилося поспіхом залишати свої будинки, майно, домашніх тварин і екстрено виїжджати, не знаючи, що чекає попереду? Домівка для людини — це відчуття опори, як і все, що з нею пов’язано. Коли несподівано нам доводиться покидати її, ми нібито втрачаємо впевненість у собі, в житті, в майбутньому. Чого тоді ми найбільше можемо потребувати? Що може нам зарадити?
У такі моменти люди почуваються вразливими, незахищеними, зляканими, а тому дуже потребують підтримки. В історії нашої країни, на жаль, було немало таких невеселих моментів, коли доводилося полишати домівку. Вимушені еміграції, депортації, переселення. Сьогодні ця тема теж актуальна (наприклад, вимушені переселення жителів Донбасу і Криму; спроби повернення українських заробітчан на Батьківщину у період пандемії COVID-19).
Зверни увагу, що відчували евакуйовані після аварії на ЧАЕС, спробуй зрозуміти їхній стан, потреби і страхи. Що пізнали і усвідомили ці люди? Думаємо, так ти краще зрозумієш саму проблему переселення. Але не поринай надто глибоко. У них своя доля. Вона заслуговує на співчуття і повагу, проте не на твою пожертву, тому не ототожнюй себе з переселенцями. Але спробувати їх зрозуміти буде цінно. До речі, якщо ти порозмірковуєш на цю тему, то збагнеш безліч причин, через які у зону відчуження повертаються її колишні жителі.
Що означає «право знати»?
Чи користуєшся ти іноді приказкою «Менше знаєш — краще спиш»? Наприклад, коли недоговорюєш щось батькам чи друзям, щоб надмірно не тривожити. Чи виправдано це, і якщо так, то коли?
Щоб не сіяти паніку, керівництво СРСР близько тижня не розголошувало інформації про Чорнобильську аварію. У Києві через 5 днів тисячі людей вийшли на святкову першотравневу демонстрацію, не підозрюючи про небезпеку. Але і не панікували. Тож як на твою думку, чи потрібне людям право на інформацію? Чи варто розголошувати масштаби трагедії, ризикуючи збільшенням тривоги та страху серед населення? А які вигоди може отримати проінформована людина? Але б’ємося об заклад — тобі самому/ій, напевно, хотілося б бути в курсі, бо інша приказка говорить: «Гірка правда краща за солодку брехню».
Скільки коштує життя людей?
Сталінові приписують іноді фразу, які він нібито сказав під час Другої світової війни: «Смерть однієї людини — це трагедія. Смерть мільйонів людей — це статистика». (Насправді, ці слова звучать у романі Ремарка «Чорний обеліск»). Що для тебе означають ці слова? Чи погоджуєшся з ними?
Наслідки Чорнобильської катастрофи навіть складно порахувати, бо багато з них ми ще будемо віднаходити у хворобах людей, забрудненій екології, змінених долях. Але попри це статистичних даних теж вистачає. 56 людей загинули безпосередньо від наслідків аварії (під час вибуху або під час ліквідації від випромінювання). Більше 600 людей ліквідували наслідки аварії. Близько 350 000 людей евакуйовані із зони відчуження. Майже 8,4 мільйонів людей потрапили під вплив радіації у світі після вибуху. Скільки непрямих жертв — порахувати вже складно.
А чи можна порахувати вартість людського життя у цьому контексті? Просто уяви собі якусь людину: її життя, пристрасті, почуття, кохання і радощі, сподівання і мрії, труднощі, які вона долала, цілі, яких досягала, теми, про які думала. І таких людей тисячі, а може, і мільйони. Мабуть, якщо думати не статистикою, а життям людини, все ж не можна оцінити його у вартості. А отже долі, віддані для зменшення наслідків трагедії і їхнього поширення, — заслуговують, щоб їх згадати. Можливо, поставити свічку 26 квітня. Побажати подумки їм здоров’я або ж спокою, якщо ці долі закінчили свій шлях. І щоб їхній внесок не був даремним — жити далі, радіти і кохати, мріяти, сподіватися, долати труднощі і ставити цілі.
Що таке відповідальність?
Хочеться, щоб ти не поспішав/ла із пошуками винного/ої чи прокльонами у сторону винуватців. Оскільки життя людини все ж безцінне, є велика спокуса знайти того, хто відповість, навіть і власним життям, за втрачені інші. Але річ у тім, що «провина» і «відповідальність» — це різні поняття. Спробуй зараз для себе їх розмежувати і знайти різницю.
Ось підказка від нас. Провина — почуття, що стосується минулого, відповідальність — майбутнього. Провина залишає пекучий сором за скоєне, і з неї немає виходу, бо минуле не змінити. Але відповідальність спрямована у майбутнє завдяки запитанню «Що ми можемо зробити чи що ми не повинні робити, щоб це не повторилося?» Найстрашніші події, окрім гнітючих почуттів, мають залишати нам ще й висновки й уроки — якщо ми їх не засвоїмо зараз, доведеться пройти ще раз.
Подумай про моменти свого життя, які тобі не дуже приємно згадувати. Ти відчуваєш провину чи відповідальність? Відповідальність — це здатність відповідати не лише за події, а й за їхні наслідки, навіть якщо вони не дуже приємні. І оскільки це не так вже й солодко (бо коли ти відповідальний/а — завжди будуть ті, хто змусить тебе «розплатитися» чи звинуватить у помилці), то велика спокуса — не брати відповідальність на себе. Запитай себе зараз, згадуючи минулий неприємний досвід: «Що я зрозумів/ла з тієї ситуації? Який цінний урок отримав/ла? Що я робитиму або не робитиму надалі, щоб не потрапити у схожу ситуацію?»
Відповідальність за свої рішення — теж нелегкий шлях. Щоб приймати правильні рішення, важливо набратися досвіду і бути досить компетентним/ою, особливо якщо від твоїх рішень залежать життя людей. Власне, це один із найдраматичніших моментів у чорнобильській аварії. Адже спеціалісти, які проводили випробовування реактора, не довірилися собі і не взяли відповідальність на себе, коли щось пішло не так — вони поклалися на керівництво, яке навіть не було присутнім на станції в той момент.
Чи змінилося б щось, якби робітники станції почали діяти, довіряючи власному досвіду і компетентності тоді, коли ситуація почала бути екстреною? Можна лише гадати. Але і піти проти керівництва та казати: «Цього робити не можна» — потребує неабиякої мужності. Чи був відповідальним пілот американського бомбардувальника, що скинув ядерну бомбу на Хіросіму? Адже йому віддали наказ. Або в чому була його відповідальність? А коли тобі ставлять завдання чи наказують щось зробити — у чому твоя власна відповідальність, і чи є вона взагалі?
Ми не дарма пропонуємо тобі міркування на цю тему, оскільки розвинута й успішна держава дійсно багато в чому залежить від індивідуальної відповідальності кожного/ої з її громадян, а не лише від влади.
Спокуса зняти із себе відповідальність добре показана в психологічному експерименті Мілгрема, результати якого шокували навіть тих, хто його проводив. Під наглядом авторитетного професора, який нібито досліджує закономірності пам’яті, учасник А мав перевіряти учасника Б на запам’ятовування окремих запитань. Якщо учасник Б відповідав неправильно — учасник А через спеціальний генератор пускав до нього силу струму, щоразу сильнішу, аж до рівня «смертельно небезпечно». Одразу заспокоїмо: учасник Б був актором і лише вдавав, що його б’є струмом. Але учасник А, який був єдиним піддослідним, цього не знав. Під тиском професора, що був поруч і втілював особу, що повністю відповідає за наслідки експерименту, більшість піддослідних доходила до останнього рівня струму — навіть коли учасник Б (актор) благав припинити біль, і навіть непритомнів та не реагував на струм. Нещодавно схожий експеримент проводили в Україні і зняли про це телепередачу. Ми вважаємо її ефективним щепленням від маніпуляцій із твоїм відчуттям відповідальності.
Чому люди схильні до подвигів?
Героїзм стає у пригоді, коли більше ні́як розв’язати проблему. Навряд чи можна назвати героєм пілота, який керує звичайним літаком. Але у нестандартній ситуації, коли потрібно приземлити літак із неробочими двигунами, пілот ставить героїзм на перший план. На жаль, у СРСР часто не вистачало дієвих технічних ресурсів, банального індивідуального захисту чи навіть цінності людського життя. Тому героїзм був державною ідеологією, яка впливала на все.
Заради чого здійснювали подвиги? Мабуть, відчувався певний обов’язок перед суспільством або й перед планетою. Виконання цього обов’язку приносить моральне задоволення, навіть якщо ставить під загрозу здоров’я або життя. Здійснення подвигу відбувається заради чогось більшого, ніж життя. Ця віра допомагала радянським людям здійснювати, на перший погляд, нереальні вчинки. Через це багато літніх людей згадує часи СРСР з певною ностальгією, як величну добу. Але все добре, коли в міру і коли є баланс.
Чи часто тебе «тягне» на подвиги? Заради якої мети? Чи, можливо, це ще й потреба в адреналіновому підживленні? Багатьом людям, особливо підліткам, подобається лоскітливе відчуття викиду адреналіну в кров. Через це може бути цікаво дивитися жахастики чи пориватися в ризиковані подорожі (наприклад, тур у Чорнобиль). Ця ідея виникла у тебе не лише заради адреналінової дози? Подумай, чого ти очікуєш від цієї поїздки? Що хочеш дізнатися і як використаєш ці знання? Такі запитання цінно ставити собі перед будь-якою неоднозначною або ризикованою подією, у якій ти збираєшся брати участь. Пам’ятай про мету. Ми бажаємо, щоб у ній був великий, гідний сенс, і водночас зберігалася цінність твого життя та здоров’я.
- можеш читати по одному розділу, записуючи запитання, які виникають у тебе; буде дуже цінно обговорити їх із друзями, батьками, вчителями — така бесіда допоможе тобі формувати світогляд і власну позицію щодо проблематики;
- можна користуватися запитаннями, що представлені у цьому супроводі, але спробуй дати на них відповідь до того, як прочитати певний розділ; після прочитання порівняй, наскільки інакше ти можеш відповісти;
- у книзі багато фактів, даних, статистики, наукових пояснень або уривків з інтерв'ю, тож якщо у тебе візуальне сприйняття, можеш робити скетчі, конспекти чи майнд-мепи прочитаного у блокноті чи зошиті — так потрібна інформація буде сконцентрована у візуальній формі і доступна для тебе у потрібний момент.
Психологічний супровід
Коментар для батьків
Книга дуже багатогранна і деталізована, а інформація в ній буде корисною і для підлітків, і для дорослих. Але ми хочемо виокремити кілька важливих моментів для обговорення з дитиною.
Ми майже переконані, що ваша дитина відноситься до покоління, яке на сьогодні названо поколінням екологічної свідомості. Все більше підлітків і молодих людей стурбовані станом довкілля, відповідально ставляться до проблем забруднення і збереження екосистем. Є припущення, що у разі зміни свідомості принаймні двох відсотків населення, решта також увійде в незворотний процес змін. Ці еволюційні процеси є дуже важливими зараз, коли тенденції і тренди швидко поширюються. Тож тема жахливої трагедії на ЧАЕС набуває нового рівня актуальності — як притча-засторога, що розкриває нам як нові небезпеки, так і нові цінності.
Буде дуже корисно обговорити книгу разом з дітьми, тому що вона провокує багато запитань — складних, світоглядних і емоційних. Будьте уважними, адже саме це ваш підліток/а намагається збагнути зараз, коли його/її картина світу найактивніше вибудовується. Особливо доцільно почитати книгу, якщо раніше переглянули серіал «Чорнобиль» — оскільки він доволі емоційний і сильно впливає на наш чуттєвий рівень. Книга написана науково-популярним стилем і містить багато фактів, аналізу, порівнянь, залучаючи мисленнєві центри мозку, а не лише емоційні.
У природі підліткового віку є природне тяжіння до ризикованих вчинків, небезпечних подій чи гострих вражень. Це відбувається тому, що через гормональний бум підвищується поріг чутливості у дітей, а тому самі почуття повинні бути сильніші, щоб підлітки їх змогли відчути. У такі моменти активно залучається амігдала (мигдалевидне тіло) — особлива ділянка мозку, що відповідає за формування емоційних реакцій, прояв імпульсивності, орієнтацію на оточення. А оскільки префронтальна кора — ділянка мозку, що відповідає за аналіз, прогнозування наслідків, прийняття рішень — формується до 25 років, то емоційна сфера не завжди збалансована здоровим глуздом.
Своєрідною «страховкою» стають батьки і значимі дорослі, які допомагають підліткам зрозуміти свої емоційні стани, проаналізувати отриманий досвід, зробити висновки. Тож якщо тема книжки дуже захопить вашу дитину і йому/їй захочеться здійснити тур у зону відчуження чи дізнаватися ще більше інформації про трагедію — знайте, що це нормальне волевиявлення, продиктоване бажанням пояснити для себе світ і активною роботою амігдали. Але довірлива бесіда з підлітком/ою із тактовними запитаннями щодо інтересів, міркувань, висновків із теми допоможе збалансувати надмірну емоційність і «приземлити» тему до логічного розуміння і проявленої позиції. Подані нижче запитання допоможуть вам у цьому 🙂
Запитання для обговорення
- Коли сталась аварія на ЧАЕС?
- Які дії здійснювала влада для усунення наслідків аварії на ЧАЕС?
- Чи мали люди всю інформацію про евакуацію? Чому?
- Хто мешкає в сучасному Чорнобилі? Чому там немає дітей?
- Хто такі «повертанці» чи «самопоселенці»? Чому вони повернулися в небезпечну зону?
- Що таке хасидизм? А бортництво?
- Чим гасили пожежу на 4-му енергоблоці?
- Як ти розумієш вираз «нерозголошення військової таємниці»?
- Як ти гадаєш, чому в СРСР було багато таємниць?
- Що таке Холодна війна? Хто з ким у ній воював? Чому вона холодна?
- Де в культурі ще трапляються саркофаги? Для чого вони слугують?
- «Мирним атомом» називали атомну енергетику. А де ще могли застосовувати атом?
- Коли вперше люди створили енергію за допомогою ядерного палива? Коли запустили першу атомну електростанцію в СРСР?
-
Як відбувалося проектування і будівництво ЧАЕС? Відміть фактори, які були враховані:
розташування;
транспортні шляхи;
придатність земель для сільського господарства;
близькість до води;
вплив на довкілля (ґрунти, підземні води, ліси);
способи захисту населення навколишніх сіл і містечок;
захист річок від небезпечних викидів;
випередження планових термінів будівництва. - Скільки років тривало будівництво ЧАЕС? Які причини могли спонукати будувати електростанцію прискореними темпами?
- Чи траплялись інші техногенні катастрофи в СРСР та в інших країнах світу? Які були наслідки? Як про них інформували населення? Як усували наслідки і які заходи робили для відновлення безпеки?
- Опиши мешканців Прип'яті до аварії — чим займалася більшість з них, який середній вік. А хто живе в Прип'яті тепер?
- Скільки часу минуло від аварії на ЧАЕС? Як ти думаєш, що змінилось у місті, а що залишилось таким, як раніше?
- Опиши в загальних рисах принцип дії атомної електростанції. Що є джерелом енергії? Завдяки чому ця енергія перетворюється на електроенергію?
- Як відбувалася підготовка до планового випробування системи у разі аварійного вимкнення? Про що говорить те, що проєкт випробування був написаний від руки?
- Коли потужність реактора несподівано впала, за правилами безпеки його потрібно було заглушити, однак оператори отримали наказ продовжити підготовку до випробування. Як ти вважаєш, чому керівництво станції проігнорувало техніку безпеки?
- Чим горіння ядерного палива відрізняється від згорання дерева чи бензину?
- Хто і коли скинув ядерні бомби на Гіросіму й Нагасакі? Які були наслідки?
- Що таке радіонукліди, період напіврозпаду, нейтрони?
-
Відміть, до чого радянський народ готувався, а до чого ні:
ядерна війна;
ударні хвилі;
переховування в укриттях;
одягання протигазів;
порядок дій під час техногенної аварії;
порядок дій під час епідемій. -
Розподіли чого було вдосталь, а чого бракувало під час усунення наслідків аварії:
кваліфіковані фахівці;
захисні костюми;
дозиметри;
техніка;
матеріали;
робочі руки;
радіоактивне випромінювання;
якісна медична допомога;
точний облік отриманих доз опромінення. - Скільки людей залучили для ліквідації наслідків аварії?
- Хто першим почав усувати наслідки аварії?
- Який найвищий рівень радіоактивного випромінювання був зафіксований у перші години після аварії?
- Через який час після аварії мешканці Прип'яті дізналися про небезпеку? Чому? Скільки часу знадобилося, щоб евакуювати ціле місто?
- Де лікували ліквідаторів? Наскільки успішним було лікування?
- Навіщо до зруйнованого реактора приїхали журналісти? Чи розуміли вони загрозу для свого здоров'я?
- Чому людям не дозволяли брати із собою тварин?
- Як ти гадаєш, люди знали, що виїжджають назавжди, чи вірили, що за кілька днів повернуться? Чому?
- Чи якісь люди повертались? Чи знали вони про небезпеку? Чому вони це робили?
- Навіщо людині у разі опромінення потрібно вживати йод? Чи потрібно сьогодні поповнювати запаси йоду і як саме?
- Чим вдалося загасити реактор? Як це відбувалося?
- Хто такі «чорнобильські дайвери»? А «біороботи»?
- Навіщо для ліквідації аварії були залучені шахтарі?
- Що таке зона відчуження? Як визначили її розміри?
- З якими труднощами зіткнулись чорнобильці, окрім туги за рідною землею?
- Що робили з речами, машинами, деревами і хатами, які мали високий радіаційний фон? Як убезпечували довкілля від подальшого впливу радіації?
- Кого звинувачували в аварії на ЧАЕС? Хто, на твою думку, відповідальний найбільше?
- Коли широкому загалу стали відомі подробиці причин і наслідків аварії на ЧАЕС?
- Які наслідки аварії на ЧАЕС ми можемо спостерігати і маємо досліджувати досі?
-
Що, на твою думку, було найбільшою проблемою? Обґрунтуй:
непродумана конструкція реактора;
необізнаність персоналу станції;
поспіх у прагненні швидких результатів;
замовчування небезпеки;
брак техніки і обладнання;
зовнішній ворог;
знецінення людського життя;
недбалість щодо довкілля;
свій варіант. - Звідки береться «чорний гумор»? Чому люди схильні жартувати на болючі теми?
- Які є способи допомоги людям, які пережили травмуючий досвід?
- Які твої особисті висновки з історії про аварію на ЧАЕС? Який з цього можна винести досвід? Як не повторити подібних помилок?
- Коли людям доводиться вчиняти подвиги? Чи є інші способи досягти мети без наражання людей на смертельну небезпеку?
- Скільки в Україні ще діє атомних електростанцій? Яку частину всієї потрібної для України енергії вони створюють? А в світі?
- Де навчаються люди, які можуть керувати атомними станціями?
- Ти знаєш когось, хто хотів би стати фізиком-ядерником? Хто стежитиме за роботою атомних станцій через 20 років?
- Які підприємства є поблизу твого дому? Які ти знаєш техногенні ризики, пов'язані з ними? Який план дій у разі аварії?
Ігор Цеунов, Діана Житня-Кебас, Валентина Мержиєвська
Більше книжок цієї серії
