Скриня
Історичний
контекст
Історія скрині нараховує багато століть. Точний час її появи визначити важко тому що, по суті, скриня — це ящик для зберігання речей. Відомо, що вона існувала з XVII століття. В українській традиції скриню прийнято прикрашати візерунками. У кожному регіоні України свої особливості прикрашання: в Наддніпрянщині скрині переважно мальовані, в Галичині та на Закарпатті — прикрашені різьбленими візерунками. У скринях дівчата зберігали придане і свої багатства. Це могли бути гроші, прикраси, рушники, одяг чи сувої полотна. Скриню використовували і як меблі — стіл чи лаву.
У 1917–1921 роках в Україні відбувалася Національно-визвольна війна. Радянська влада спиралася на робітників, тобто пролетарів та матросів, загалом — на бідних людей, без своєї власності. А в Україні жило багато аграріїв. Через сукупність цих факторів українське село загалом і верства заможних українських селян (кулаків) зокрема виявилось у прицілі радянської репресивної машини. Тому протягом 1932–1933 років Україна потерпала від штучно організованого голоду (офіційна назва — Голодомор).
Психологічний супровід
Пережитий нашими бабусями і дідусями голод, а потім іще голодні хвилі війни і товарні дефіцити на генетичному рівні вкарбували знання про те, що їжі мало і треба її запасати. Наш мозок запрограмований багато тисяч років тому способом життя первісної людини, яка ще не опанувала ні сільського господарства, ні навіть мисливства настільки, щоб відчувати ситість. Тому дотепер мозок схиляє нас до жирної та солодкої їжі. Відтак пережитий Голодомор підвищує на генетичному рівні схильність наступних поколінь до діабету ІІ типу. Тобто можна уявити собі силу пережитого напруження і смертельної небезпеки, якщо вона настільки вкарбувалася в генах наступних поколінь. Проте зараз зростає перше покоління українців, яке має шанс вийти за межі цінностей виживання — вони позбавлені страху голоду, насильства і спротиву, пов'язаного з цим. Зокрема, сучасні діти уже можуть не сприймати примус з'їдати все до останньої крихти.
Це сумна і страшна сторінка нашої історії. І зазвичай такі травматичні події стираються з пам'яті, адже забування виступає захисною реакцією. Ті області, в яких Голодомор був найсильнішим, найбільше його потім і заперечували. Але поки травма не проговорена, ми не можемо її позбутися. Наразі біль вже трохи ослабився, тому варто почати про це говорити.
Розкажіть своїй дитині, що багато років тому український народ вимушений був голодувати, бо лихі люди забирали в українських селян їжу. У той час нелегке життя було в прабабусів і прадідусів дитини. Їх часто переконували, що вони не мають права бути, вселяли навіть страх виборювати своє право на життя. Але окрім смутку і жаху, закцентуйте увагу на почутті вдячності, адже наші прабатьки змогли вижити, знайти способи продовжити існувати, щоб врешті-решт з'явилася на світ і ваша дитина. Ми — нащадки тих, хто вижили. Але вони пам'ятають про той страшний голод, тому досі шанобливо поводяться із хлібом. Крім того, щоразу намагаються нагодувати нас досита, бо це для них велика цінність і радість. Тепер можна зрозуміти бабусь і дідусів, які просять все доїдати. Зрозуміти, простити і подякувати за турботу й силу життя, яку вони подарували нам. Хоча це і не означає, що ми маємо себе силувати споживати більше, ніж хочеться.
Можна написати бабусям і дідусям листа чи зробити листівку, в яких висловити вдячність за своє життя і за те, що вони вижили заради наступних поколінь.
Цінно буде розповісти дитині про те, що на нашій планеті і зараз, на жаль, є місця, в яких люди голодують. 4 млн людей помирають щороку від голоду, водночас у розвинутих країнах у смітник викидається до 30 % їжі. Такий дисбаланс планетарного масштабу і досі не має дієвих стратегій вирішення. Але на знак пошани до наших предків, які вижили у скрутні часи, і до людей, які сьогодні недоїдають, дитина може уважніше й шанобливіше почати ставитися до їжі. У цьому контексті можна завести якусь нову сімейну традицію або правило: наприклад, не кидатися їжею, або готувати із залишків смачну страву (до речі, саме так колись придумали піцу ;)
Але наведена книга напрочуд життєствердна, а скриня — багатозначний символ у ній. Поговоріть з дитиною про те, що означав цей предмет для головної героїні. Скриня — це місце, куди складають скарби і все дороге й цінне для нас. Що може бути скринею для дитини? Найпрекраснішою скринькою, схованкою, до якої ніхто не вдереться, може бути наше серце. Адже саме в ньому зберігаються наші світлі спогади і добрі почуття: вдячність, любов, радість, щирість, щедрість, доброта. Пограйте у гру «Скриня у серці»: називайте по черзі, що ви візьмете у скриньку свого серця. Це може бути спогад якоїсь радісної події, посмішка або улюблена страва, іграшка або мамина любов. Усе, що насичує нас оптимізмом, життям і силою, може поміститися у нашій серцевій скриньці і бути ресурсом. А найпрекрасніше те, що місця у такій скрині вистачить для всього! Ця легка й душевна гра залишить відчуття наповненості та багатства і у вас, і у вашої дитини. У скрутні моменти згадка про скриньку, яка завжди із собою, допоможе вашій дитині впоратися й відчувати опору.
Запитання до тексту
1
Як ти думаєш, чому в багатьох культурах дерево — це символ життя?
2
Що на дереві життя є корінням, що стовбуром, а що гілками і листям?
3
Для чого використовували скриню? Що є сучасним відповідником скрині?
4
Що забирали у людей?
5
Чому люди дозволили забрати у них найпотрібніше? В яких обставинах таке могло статися?
6
Як ти розумієш вислів «Лихі люди немудрі»?
7
Як страх стирає пам'ять?
8
Як поводиться людина, коли боїться? Як почувається за цих обставин?
9
Чи доводилося тобі дуже зголодніти? Про що ти думав/ла в цей час? Чи вдавалося думати про щось інше?
10
Які можливості знайшли люди, щоб відродитися? Де шукали їжу і насіння?
11
Як люди ставилися до їжі після голоду? Можливо, ти знаєш якісь історії про це?
12
Чи важливо пам'ятати про важкі часи? Чому?
Більше книжок цієї серії
Повернутись