Союз радянських речей

Про книгу

«Союз радянських речей» — найкраща «Дитяча книга року Бі-бі-сі-2021» — це розповідь сучасній дитині про життя українців сорок років тому. Автор побудував видання у вигляді цікавих квестів, де батько і син намагаються віднайти «скарби» тих часів, відкривають для себе щось нове та давно забуте. Тут багато чудово відтворених (графічно і текстово) побутових деталей, які показують справжній рівень «щасливого життя» за совка: магнітофони, килими, жувальні гумки. Радимо усім тим, хто хоче пояснити, чим дитинство «радянів» відрізнялося від їхнього, без айфонів та різних гаджетів.
Переглянути в магазині

Історичний контекст

Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР, або Радянський Союз) — конфедеративна, а по суті, тоталітарна й централізована держава, яка існувала з 1922 по 1991 рік. Влада насаджувала штампи «величі» своєї держави за розміром — ⅙ суходолу.

Але зникнувши з мапи світу, Радянський Союз залишився у свідомості багатьох його сучасників і навіть людей, які народилися пізніше. Нині СРСР досі проявляється як у світогляді, спогадах і звичках, так і в матеріальній культурі. Це і будинки, і меблі, і машини, створені за часів СРСР. Деякі люди збирають радянські речі як предмет колекціонування. А інші не можуть розлучитися з товарами, які вони важко «діставали» в радянський період.

Явище дефіциту — одне з найхарактерніших для цього часу. Люди не купували речі, а були змушені їх «діставати», тому що у вільному продажі часто не було навіть найнеобхіднішого. Це стосувалося багатьох сфер життя: їжа, одяг, книжки, техніка тощо. Це спричиняла ставка Радянського Союзу на важку та військову промисловість. Матеріальні, інтелектуальні і загалом людські ресурси в СРСР спрямовували насамперед на виготовлення чавуну, сталі, станків, тракторів та озброєння. Натомість легка і харчова промисловості фінансувалися за залишковим принципом. Жорстка планова економіка орієнтувалася не на потреби людей, а на встановлені «зверху» норми.

Тому в Радянському Союзі сформувався культ зарубіжних речей. Джинси, жуйки, страви з «Макдональдса» (швидка їжа з привітним обслуговуванням) роз’їдали існування СРСР зсередини. Починаючи з 1985 року, в Союзі розпочалася перебудова, яка передбачала демократизацію усіх процесів у країні. Наслідком перебудови став розпад Радянського Союзу на окремі незалежні держави. Однією з таких держав є Україна.

Коментар для читачів 11+

Пам’ять — одна з найнадійніших схованок історії: поки ми про щось пам’ятаємо, воно продовжує жити. Радянський Союз — держава, якої вже немає на політичній карті світу, але яка ще досі яскраво живе у пам’яті мільйонів людей. Ймовірно, навіть у пам’яті твоїх батьків і, тим паче, — бабусь і дідусів.

Водночас пам’ять — ненадійне сховище, тому що спогади завжди суб’єктивні. Одну подію різні люди можуть пам’ятати і сприймати по-різному. Ба більше, дитячі спогади у процесі дорослішання людини і формування нових нейронних зв’язків у мозку можуть змінюватись і викривлятись. А іноді — навіть зникати, замінюючись іншими.

Кожна дитина приходить на світ так званою «чистою дошкою» (tabula rasa). Тому усе, що з нею відбувається, сприймається як «норма» і зазвичай не викликає обурення, бо й немає прикладу, як може бути по-іншому. До того ж події дитинства — періоду безтурботності й ігор — з часом викликають ностальгію і зворушливі почуття. Саме тому старші люди можуть із захватом розповідати про свої дитячі роки без смартфонів та інтернету, які нам навіть складно уявити. Вони із щемом згадують «дивні» ігри та забави (часто небезпечні для життя), відпочинок у дитячих таборах (без звичного нам комфорту), а також називають найсмачнішими дуже прості і невигадливі страви.

Це відповідь на запитання, чому дорослі полюбляють мандрувати спогадами, як-от батько Петро у книзі. У кожного/ої було своє неповторне дитинство, яке може набувати привабливих ностальгійних рис проти сьогодення. Нехай їхні спогади будуть для тебе інформативним дослідженням про попередні часи. Розуміння цих умов життя і подій дає змогу розуміти потреби цих поколінь, причини реакцій чи дій. Так, із цієї книги ми дізнаємося, чому старше покоління настільки цінує різні речі, що може довго зберігати запаси соди та сірників. І саме тому бабусі і дідусі можуть так засмучуватись і дорікати тобі, що ти «недбало» ставишся до особистих речей.

Водночас ти побачив/ла, що влада речей може змінювати і підкорювати людину. Історія про випадок із чехословацькими дітьми, за який батькові Матвія досі соромно, демонструє непривабливу потребу наживи. У радянські часи було складно «дістати» багато речей, а тому прив’язаність до них була гіперболізована. У своєрідній формі це повторюється і зараз — коли речі стали доступними, але продовжують бути мірилом статусу й достатку.

Насправді за речами стоять потреби. Сьогодні люди вистоюють довжелезні черги, по суті, не за айфоном: хтось — за реалізацією потреби в комфорті та зручності, хтось — тому що потребує визнання від оточення. Речі не завжди напряму виконують свою функцію. Крутезні кросівки не обов’язково купують для заняття спортом, а окуляри — не тільки для поліпшення зору, а й для довершення образу аксесуаром.

Можливо, ти вважаєш, що не залежиш від речей так сильно. Але спробуй уявити, за що б ти схопився/лася, якби раптом довелося поспіхом вибігати з дому? Припускаємо, що є список речей, який може з тобою асоціюватися.

Пропонуємо тобі невеличку вправу:

  1. Створи «Топ-5» або «Топ-10» речей, що становлять для тебе цінність. Краще зроби їх на окремих листках.
  2. Проранжуй свої речі від десятої позиції до першої: перше місце віддай тій штукенції, яка становить для тебе найвищу цінність.

Для підказки наводимо список можливих емоційних потреб:

  • свобода;
  • турбота;
  • визнання;
  • прийняття;
  • впевненість;
  • краса;
  • комфорт;
  • легкість;
  • радість;
  • безпека;
  • стабільність;
  • кохання;
  • любов;
  • повага;
  • самовираження;
  • творчість;
  • розвиток;
  • підтримка;
  • увага.

Ця вправа допоможе тобі зрозуміти, що для тебе найважливіше і які потреби найчастіше прагнуть задовольнитися.

Насправді речі задовольняють наші потреби лише частково і недовго. Мабуть, ти знаєш когось зі своїх знайомих, що, наприклад, постійно намагаються привернути до себе увагу або прагнуть визнання. Для реалізації вибирають навіть нерозумні вчинки. Однак складається враження, що такій людині всього мало: уваги, підтримки, поваги, визнання. Тому що корінь проблеми часто лежить у психологічній незадоволеності собою або в чомусь іншому. У будь-якому разі саме робота з психологом допомагає визначити, чого саме і чому не вистачає для щастя. Адже можна мати мільйон підписників або десятки пар крутих кросівок, але відчувати самотність і пригніченість. Речі можуть лише відтінювати щастя, надаючи йому додаткових барв.

Задовольнити свої потреби на глибинному рівні частенько допомагають прості «вічні цінності», про які згадується і в книзі: спілкування, дружба, родинні зв’язки тощо. А можна й залишити щось після себе, стати комусь у пригоді й пізнавати себе і світ у всій різноманітності.

Ми бажаємо тобі знайти своє щастя! І нехай це буде не тільки завдяки речам, хоча вони, звичайно, теж іноді мають значення.

Коментар для дорослих

Завдяки цій книзі можна і поностальгувати, і подумати над цінністю та обмеженнями радянського періоду, і відрефлексувати своє ставлення до СРСР. Найкращий спосіб об’єктивно щось оцінювати — це утримувати баланс між ідеалізацією та засудженням, бо обидва поняття є крайністю. Рекомендуємо сприймати цю книгу не як розповідь про Радянський Союз, а як один із безлічі поглядів, над яким можна замислитися, щоб краще зрозуміти свою позицію.

Дуже цінною лінією у книзі є спілкування між батьком, що згадує про своє дитинство, та сином-підлітком, слухачем оповіді. Контраст поколінь із їхніми різними потребами, сприйняттями і цінностями та спроба знайти щось спільне для співтворчості і спілкування — це завжди актуальне завдання. Але воно може ускладнюватися різними чинниками.

Чинники, що можуть ускладнювати спілкування підлітків із батьками

Зі сторони підлітків:

  • Поверховість суджень.

Зазвичай підлітків можна «зачепити» лише через емоції. Вони виникають, коли предмет розмови зрозумілий та актуальний для наявних потреб. Тобто, якщо питання про сенс свого життя ще не назріло у підлітковій свідомості, то розмова про нього навряд вийде на глибокому рівні. Більше емоцій, наприклад, викличе перспектива купити собі хот-дог.

  • Категоричність суджень.

У підлітковому віці ще мало прийняття, але є необхідність швидко фільтрувати і розділяти значні обсяги інформації: «Це прикольно», «А це фігня». Тому зазвичай підлітки багато всього знецінюють, а батьки можуть сприймати це боляче — як особисту образу.

  • Сепарація.

У підлітковому віці діти послідовно відділяються від батьків. Це може проявлятись у збільшенні самостійності, меншій орієнтації на батьківську думку та зниженні батьківського авторитету.

  • Дорослішання і трансформація.

Емоції, реакції і погляди підлітків змінюються на противагу попередньому періоду молодшого шкільного віку. Іноді вони змінюються кардинально, і тому розмова з підлітками потребує нових підходів, іншої стратегії і ставлення.

Зі сторони батьків:

  • Функція виховання.

Зазвичай батьки з добрими намірами хочуть виховати різнобічну, розумну та щасливу дитину. Однак надаючи цій меті забагато значення, вони можуть надміру переконувати і намагатися достукатися до свідомості дитини. Через це вони перестають зважати на умови, які викликають спротив і негативні реакції з іншої сторони.

  • Намагання утримати авторитет.

Ця закономірна мета іноді перетворюється у стратегію авторитаризму, за допомогою якого батьки намагаються утримати дитину, що дорослішає, у потрібних рамках. Але, на жаль, така стратегія не надто ефективна і може лише погіршити стосунки.

Як батькам будувати конструктивне спілкування зі своїми дітьми, що зростають?

  1. Порушуйте різні теми.
  2. Допомагайте дітям зрозуміти і впорядкувати свої емоції.
  3. Давайте зворотний зв’язок через «Я-повідомлення».
  4. Спілкуйтесь із підлітками як з дорослими.

Порішуйте різні теми

Ініціюйте бесіди і розмови про складні явища або ситуації. Але робити це варто не у формі повчання, а у формі дослідження, як мислить ваша дитина. Ставте більше запитань. Розповідайте про себе, діліться своїм досвідом. І пам’ятайте: підлітки можуть не проявляти очікуваної уваги, але, найімовірніше, вони чують вас

Допомагайте дітям зрозуміти і впорядкувати свої емоції

Не кожний/а вміє визначити, у якому емоційному стані зараз перебуває, а тим паче усвідомити, чому і як з нього вийти. Поведінка підлітків часто може здаватися егоїстичною, тому що значна частина їхньої уваги спрямована на самопізнання. У них ще не має достатнього досвіду роботи із собою, що вже й говорити про конструктивне спілкування.

Коли ви бачите емоційний сплеск своєї дитини — гнів, сум, захоплення — просто назвіть емоцію і розділіть її. «Бачу, що ти гніваєшся. Можу тебе зрозуміти. Мабуть, тобі не просто». «Ти ніби засмутився/лася. Співчуваю тобі. Як можу тебе підтримати?». «Ти так радієш! Мабуть, причини дійсно вагомі!». Усвідомлюючи свої стани, ми краще розуміємо, як ми можемо керувати ними, щоб вони не керували нами.

Давайте зворотній зв’язок через «Я-повідомлення»

Знецінення, фамільярність, грубість — це автоматичні реакції підлітків. Тому вони рідко усвідомлюють їх як такі, що ранять. Або ж використовують їх як захисні реакції, спираючись на думку: «Кращий захист — це напад».

Варто звертати увагу на те, що для вас неприємно, які слова або дії неприйнятні. А ще краще — пояснювати, чому. Водночас найкращий спосіб давати зворотний зв’язок на те, що вам не сподобалося, — робити це у формі «Я-повідомлення». Тобто намагатися замінити претензійну форму з «Ти» на повідомлення про себе Порівняйте:

  • «Ти мене зараз не слухаєш» — «Мені здається, я не був/ла почутий/а».
  • «Ти мені зараз грубіяниш» — «Мені боляче чути ці слова».
  • «Ти мене перебиваєш» — «Я буду вдячна тобі, якщо дослухаєш мене до кінця».

«Я-повідомлення» провокує менше захисних реакцій, а тому ваші слова в такій формі краще почуються. Нагадуємо: саме через свій приклад можна навчити дитину конструктивно відстоювати свої особисті кордони.

Спілкуйтесь із підлітками як з дорослими

Він/вона вже на це претендує, ба більше — виявляє потребу у такому визнанні. Діти змінюються — а тому і формат розмови потрібно перебудовувати. Виховуйте відповідальність через прояв довіри і пред’явлення чітких та посильних вимог. Цікавтеся думкою на ту чи іншу проблему — так допоможете у формулюванні своєї позиції. Ставте завдання і допомагайте шукати методи їхнього виконання.

Діти — це інше покоління і епоха. Але так само, як і ми від своїх батьків, вони беруть від нас певні приклади поведінки, переконання та моральні орієнтири. І навіть якщо загалом здається, що між вами, вашими інтересами та цінностями прірва — шукайте те, що вас об’єднує, у чому ви згодні та в чому можете зрозуміти одне одного. Ми завжди маємо право висловити думку про те, що вважаємо правильним — але інша сторона так само має право апелювати. А втім, батько та прадідусь із книги, що залишив цілий квест для правнука, були націлені на співпрацю із тинейджером Матвієм — а співпраця радше будується на спільному, ніж на відмінному.

Запитання для обговорення

  1. Як ти розважаєшся, коли планшета чи смартфона немає під рукою?
  2. Коли ти вибираєш спілкування з друзями, а коли більше хочеш пограти в комп’ютерні ігри?
  3. Чи ходив/ла ти до дитсадочка? Які спогади в тебе залишились про той час?
  4. Чи подобалося тобі спати вдень?
  5. Якими іграшками ти найбільше полюбляв/ла гратись?
  6. Яке твоє ставлення до шкільної форми? З якою метою її запроваджують? Які плюси і мінуси?
  7. Скільки років, на твою думку, має тривати шкільна освіта?
  8. Чи потрібні оцінки в школі? Навіщо їх запровадили?
  9. Для чого, на твою думку, в СРСР існувала піонерська організація?
  10. Чи є у твоєму класі якісь особливі учні — чим вони вирізняються?
  11. Чи бачив/ла ти на старих речах позначку ціни, яка була надрукована, чи витиснена ще під час виготовлення? Як ціна на товар могла залишатися незмінною, незважаючи на те, коли і де його продавали?
  12. Що таке дефіцит? Чи існує зараз це явище?
  13. Порівняй відчуття дитини, яка може дивитись мультики тільки у визначений час і не має можливості їх вибирати, і свої відчуття, коли ти можеш вибрати, що дивитись і коли.
  14. Як ти гадаєш, чи були затори на вулицях, за часів СРСР? Чому?
  15. Чи вмієш ти кататися на велосипеді? А знаєш як це — кататися «під рамою»? Розпитай батьків — може, вони знають
  16. Що більше лякає: щось відоме чи невідоме?
  17. Чому Петро — тато Матвія — у дитинстві більше знав про ядерні бомби, ніж про динозаврів?
  18. Чому діти в СРСР часто грали у війну?
  19. Звідки походить слово «радянський»?
  20. У чому полягали основні відмінності радянських їдалень від сучасних ресторанів?
  21. Як подорожували в СРСР?
  22. Як можна фільм «покласти на полицю»?
  23. Чому в СРСР люди робили запаси: соди, солі, сірників тощо?
  24. Що таке «звуковий лист»? Чи користуєшся ти чимось подібним?
  25. Чому люди клали гроші «на книжку» в Ощадбанк? З якими відсотками банк повернув внески громадянам?
  26. Який засіб зв’язку існував у СРСР, за допомогою якого можна було сповістити одночасно всіх громадян, наприклад, про стихійне лихо? Чи існує зараз щось подібне?
  27. Що таке «ядерний наплічник»?
  28. Як спирт може бути сухим?
  29. Звідки будинки «хрущовки» отримали таку назву?
    – на вікнах будинків була спеціальна сітка, яка захищала від хрущів;
    – у цих будинках була погана шумоізоляція і коли сусіди розмовляли, здавалось, що за стіною гудуть хрущі;
    – їх будували за часів правління Хрущова.
  30. Чи подобаються тобі чорно-білі фільми? Чому?
  31. Здається, ніби люди мають володіти речами — але часом речі починають володіти людьми. Чому так відбувається?
  32. Чи доводилося тобі спілкуватися з електронною технікою? Можливо, ти називаєш її на ім’я чи звертаєшся з проханнями: «Ну, вмикайся, будь ласка», «Роздрукуй, дякую!». Може, в техніки таки є душа?
  33. Як впливає на характер людини нестача важливих або навіть просто приємних речей?
  34. Чому, на твою думку, розпався Радянський Союз?
  35. Чому важливо зберігати пам’ять про минулі часи?
  36. Чи є у вас родинний архів?
Бажаєте отримувати інформацію про новинки, знижки та івенти Порталу?