Коментар для дорослих
Завдяки цій книзі можна і поностальгувати, і подумати над цінністю та обмеженнями радянського періоду, і відрефлексувати своє ставлення до СРСР. Найкращий спосіб об’єктивно щось оцінювати — це утримувати баланс між ідеалізацією та засудженням, бо обидва поняття є крайністю. Рекомендуємо сприймати цю книгу не як розповідь про Радянський Союз, а як один із безлічі поглядів, над яким можна замислитися, щоб краще зрозуміти свою позицію.
Дуже цінною лінією у книзі є спілкування між батьком, що згадує про своє дитинство, та сином-підлітком, слухачем оповіді. Контраст поколінь із їхніми різними потребами, сприйняттями і цінностями та спроба знайти щось спільне для співтворчості і спілкування — це завжди актуальне завдання. Але воно може ускладнюватися різними чинниками.
Чинники, що можуть ускладнювати спілкування підлітків із батьками
Зі сторони підлітків:
Зазвичай підлітків можна «зачепити» лише через емоції. Вони виникають, коли предмет розмови зрозумілий та актуальний для наявних потреб. Тобто, якщо питання про сенс свого життя ще не назріло у підлітковій свідомості, то розмова про нього навряд вийде на глибокому рівні. Більше емоцій, наприклад, викличе перспектива купити собі хот-дог.
У підлітковому віці ще мало прийняття, але є необхідність швидко фільтрувати і розділяти значні обсяги інформації: «Це прикольно», «А це фігня». Тому зазвичай підлітки багато всього знецінюють, а батьки можуть сприймати це боляче — як особисту образу.
У підлітковому віці діти послідовно відділяються від батьків. Це може проявлятись у збільшенні самостійності, меншій орієнтації на батьківську думку та зниженні батьківського авторитету.
- Дорослішання і трансформація.
Емоції, реакції і погляди підлітків змінюються на противагу попередньому періоду молодшого шкільного віку. Іноді вони змінюються кардинально, і тому розмова з підлітками потребує нових підходів, іншої стратегії і ставлення.
Зі сторони батьків:
Зазвичай батьки з добрими намірами хочуть виховати різнобічну, розумну та щасливу дитину. Однак надаючи цій меті забагато значення, вони можуть надміру переконувати і намагатися достукатися до свідомості дитини. Через це вони перестають зважати на умови, які викликають спротив і негативні реакції з іншої сторони.
- Намагання утримати авторитет.
Ця закономірна мета іноді перетворюється у стратегію авторитаризму, за допомогою якого батьки намагаються утримати дитину, що дорослішає, у потрібних рамках. Але, на жаль, така стратегія не надто ефективна і може лише погіршити стосунки.
Як батькам будувати конструктивне спілкування зі своїми дітьми, що зростають?
- Порушуйте різні теми.
- Допомагайте дітям зрозуміти і впорядкувати свої емоції.
- Давайте зворотний зв’язок через «Я-повідомлення».
- Спілкуйтесь із підлітками як з дорослими.
Порішуйте різні теми
Ініціюйте бесіди і розмови про складні явища або ситуації. Але робити це варто не у формі повчання, а у формі дослідження, як мислить ваша дитина. Ставте більше запитань. Розповідайте про себе, діліться своїм досвідом. І пам’ятайте: підлітки можуть не проявляти очікуваної уваги, але, найімовірніше, вони чують вас
Допомагайте дітям зрозуміти і впорядкувати свої емоції
Не кожний/а вміє визначити, у якому емоційному стані зараз перебуває, а тим паче усвідомити, чому і як з нього вийти. Поведінка підлітків часто може здаватися егоїстичною, тому що значна частина їхньої уваги спрямована на самопізнання. У них ще не має достатнього досвіду роботи із собою, що вже й говорити про конструктивне спілкування.
Коли ви бачите емоційний сплеск своєї дитини — гнів, сум, захоплення — просто назвіть емоцію і розділіть її. «Бачу, що ти гніваєшся. Можу тебе зрозуміти. Мабуть, тобі не просто». «Ти ніби засмутився/лася. Співчуваю тобі. Як можу тебе підтримати?». «Ти так радієш! Мабуть, причини дійсно вагомі!». Усвідомлюючи свої стани, ми краще розуміємо, як ми можемо керувати ними, щоб вони не керували нами.
Давайте зворотній зв’язок через «Я-повідомлення»
Знецінення, фамільярність, грубість — це автоматичні реакції підлітків. Тому вони рідко усвідомлюють їх як такі, що ранять. Або ж використовують їх як захисні реакції, спираючись на думку: «Кращий захист — це напад».
Варто звертати увагу на те, що для вас неприємно, які слова або дії неприйнятні. А ще краще — пояснювати, чому. Водночас найкращий спосіб давати зворотний зв’язок на те, що вам не сподобалося, — робити це у формі «Я-повідомлення». Тобто намагатися замінити претензійну форму з «Ти» на повідомлення про себе Порівняйте:
- «Ти мене зараз не слухаєш» — «Мені здається, я не був/ла почутий/а».
- «Ти мені зараз грубіяниш» — «Мені боляче чути ці слова».
- «Ти мене перебиваєш» — «Я буду вдячна тобі, якщо дослухаєш мене до кінця».
«Я-повідомлення» провокує менше захисних реакцій, а тому ваші слова в такій формі краще почуються. Нагадуємо: саме через свій приклад можна навчити дитину конструктивно відстоювати свої особисті кордони.
Спілкуйтесь із підлітками як з дорослими
Він/вона вже на це претендує, ба більше — виявляє потребу у такому визнанні. Діти змінюються — а тому і формат розмови потрібно перебудовувати. Виховуйте відповідальність через прояв довіри і пред’явлення чітких та посильних вимог. Цікавтеся думкою на ту чи іншу проблему — так допоможете у формулюванні своєї позиції. Ставте завдання і допомагайте шукати методи їхнього виконання.
Діти — це інше покоління і епоха. Але так само, як і ми від своїх батьків, вони беруть від нас певні приклади поведінки, переконання та моральні орієнтири. І навіть якщо загалом здається, що між вами, вашими інтересами та цінностями прірва — шукайте те, що вас об’єднує, у чому ви згодні та в чому можете зрозуміти одне одного. Ми завжди маємо право висловити думку про те, що вважаємо правильним — але інша сторона так само має право апелювати. А втім, батько та прадідусь із книги, що залишив цілий квест для правнука, були націлені на співпрацю із тинейджером Матвієм — а співпраця радше будується на спільному, ніж на відмінному.
