Кісточка оливи

Про книгу

Сім’я давніх греків у пошуках кращого життя вирушає в далекі причорноморські землі, де вже є кілька грецьких поселень. Тут антична культура сплітається з місцевою, степовою. Як це — довго-довго мандрувати по морю в невідомість? Яку часточку рідного дому можливо привезти з собою, а що залишиться тільки щемким спогадом?
Переглянути в магазині

Короткий опис-коментар до обраної мапи. Східноєвропейська феодальна монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Назва Київська Русь є усталеною в історіографії, у тогочасних же джерелах відома як Руська земля, або Русь.

Ядром Русі було Середнє Подніпров’я. У часи найбільшої могутності простягалася від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв Вісли на заході до середньої Волги на сході.

Короткий опис-коментар до обраної мапи. Східноєвропейська феодальна монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Назва Київська Русь є усталеною в історіографії, у тогочасних же джерелах відома як Руська земля, або Русь.

Ядром Русі було Середнє Подніпров’я. У часи найбільшої могутності простягалася від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв Вісли на заході до середньої Волги на сході.

Історичний контекст

У другій половині VIII століття до Р. Х. в Елладі стояла проблема перенаселення. Тому греки були вимушені шукати кращої долі на чужині. Так почалося грецьке розселення. Кожне місто (або по́ліс, як називали його давні греки) ставало метрополією і засновувало свої колонії. Переселялися греки способом каботажного плавання, тобто ішли судном так, щоб тримати берег у полі зору. Елліни заснували колонії фактично по всіх берегах Середземного, Чорного, Мармурового та Азовського морів.

Метрополією, яка створила колонії в Північному Причорномор’ї, є Мілет (нині на території Туреччини). Нам відомі такі міста-колонії: Борисфен (на о. Березань), Ольвія (Миколаївська обл.), Тіра (Одеська обл.), Херсонес (Севастополь, Крим), Керкінітида (Євпаторія, Крим), Пантікапея (Керч, Крим), Калос-Лімен — у перекладі «Чудова гавань» (північніше Євпаторії, Крим) та інші.

Як бачимо, багато античних міст-колоній продовжують життя як сучасні міста чи поселення. Наприклад, на місці Тіри стоїть сучасне місто Білгород-Дністровський, на місці Ольвії — сучасне селище Парутине тощо. Під час поділу Римської імперії на Західну та Східну (її ще називають Візантією) еллінські міста перейшли до останньої. Грецькі ж міста в Україні залишилися тільки в Криму. А вже пізніше, у ХІІІ столітті, підпали під владу монголів, що прийшли зі сходу. Після цього на короткий термін, у ХІV-XV столітті, утворили власну державу Феодоро, яку згодом поглинули татари, що створили власне Кримське ханство. Вже у другій половині ХVIII століття його знищила Російська імперія. Православне населення держави вона вивела і переселила в Надазов’я. Так із Криму вивели 18 тисяч греків і заселили їх у місто Маріуполь та у понад 20 селищ.

Доторкнутись до полісів давніх греків можна і тепер. Наприклад, у Тірі й Ольвії проводяться археологічні розкопки, які можна відвідати в ролі волонтерів. А в Надазов’ї грецька община і дотепер веде активне життя і ділиться своєю культурою зі світом. Варто з’їздити на щорічний грецький фестиваль Мега-Йорти, щоб поласувати місцевою кухнею та взяти участь у традиційній боротьбі «куреш», де переможцю дають цілого бика!

Психологічний супровід

У цьому творі для дітей висвітлено декілька актуальних психологічних проблем дитинства:

  1. Туга дитини за домівкою (або тим, що символізує домівку) під час від’їзду.
  2. Зіткнення дитини з розчаруванням і марними зусиллями: коли вона не може вплинути на ситуацію і переживає різні неприємні почуття (епізоди довгої дороги, втрати іграшкового коника в морі, сумнівів хлопчика щодо того, чи повернеться він додому).
  3. Нудьга у подорожі (сучасні батьки теж із цим стикаються: в аеропортах, на вокзалах, у залах очікування).
  4. Тривога перед невідомим.

У всіх цих проблемах ключовою фігурою для дитини виступає дорослий, а саме хтось із батьків. Дитині потрібно опиратися на батьків, щоб гармонійно пізнавати світ і проживати складні емоції. Завдяки підтримці значимого дорослого дитина може проживати безпечно і корисно навіть горювання, розпач і злість. Розгляньмо кожну з проблем.

1. Туга дитини за домівкою

Це закономірне почуття. Метафорично переживається як відлучення від материних грудей. Дім — символ безпеки і комфорту, тому від’їзд із нього природно супроводжується тугою. Проживання цієї туги важливе для дитини, оскільки готує до того, що вона не завжди буде вдома з батьками. Але, знаючи про можливість такої туги, батьки можуть пом’якшити її, стати опорою для дитини під час цього проживання:

  • створювати амулети чи талісмани, які будуть нагадувати про домівку (тут мудро зробила бабуся, передавши Несторові мішечок з оливками);
  • грати в улюблені ігри, співати пісні з дому, підтримувати певні домашні ритуали (вживання продуктів, які є вдома, полегшувало адаптацію героїв до нового місця);
  • малювати чи ліпити дім, писати листи додому, пускати паперові кораблики за річкою, щоб вони попливли до домівки — усе це розряджає емоційний фон і дає змогу легше перенести тугу.

2. Зіткнення дитини з розчаруванням

У психології є поняття марності. Воно означає усвідомлення некомфортної даності, на яку, однак, наразі дитина не може вплинути: коли їй хочеться цукерку, а в цей момент не дають, коли хочеться ще погратися, а пора спати, коли хочеться снігу, а його немає. Розуміння і відгорювання марності — важливий момент у становленні світогляду дитини і усвідомлення недосконалості світу. Якщо дитина не стикатиметься з марністю, то не зможе адекватно оцінювати свої можливості й обмеження, які є у всіх. Вона може реагувати на марність по-різному: істериками, злістю, спротивом. Але найкращий спосіб прожити складне відчуття марності — це сльози. Саме вони означають прийняття складної даності, з якою не хочеться, але доводиться погоджуватися. Сльози свідчать про прийняття своєї вразливості, але водночас і про пошук ресурсу та своєї сили. Ключовою тут є можливість опиратися на дорослого — когось із батьків. Їхня підтримка дає змогу просумувати і зберегти внутрішню силу. Батько, який пожартував про втраченого коника як дарунок морю, не підтримав Нестора у його горі, але міг би поспівчувати і ту саму думку озвучити пізніше, після розділення із сином почуття розпачу. Наприклад, фразою «Ех, у мене теж бувають моменти відчаю, коли я втрачаю щось дорогоцінне, це нормально. Але я з тобою, ми разом це переживемо». Водночас мама підтримує сина у його переживаннях і страхові більше не повернутися додому та не побачити бабусі. Їй теж складно, але вона обіймає Нестора і дає йому можливість прожити сум поруч із мамою.

3. Нудьга в подорожі

Дітям не властиво довго і спокійно очікувати, перебувати у нудному одноманітному процесі, наприклад, у багатоденній подорожі морем. Тому для них природно нудьгувати і реагувати на це істериками і сльозами, щоб привернути до себе увагу. У цей момент дітям потрібна підтримка, бо вони тривожаться і перебувають у стресі. Нарікання з боку дорослих тільки підсилюють стрес. Тому краще запастися цікавими розповідями і дорожніми іграми, щоб разом перебути виснажливу подорож. А ще можна придумати кодовий знак, який може подавати дитина, щоб отримати порцію рятівних обіймів, гойдання і поцілунків. Дорослим важливо говорити про те, що їм теж складно дається подорож і просити певного розуміння у дітей. Але водночас такі прохання повинні бути посильними для дітей. Пам’ятайте, що жодна дитина не буде сидіти спокійно більше 15 хвилин, якщо її не примушувати і не залякувати. Інакше вона просто боїться засмутити дорослих.

4. Тривога перед невідомим

Її відчуває будь-яка людина. Але якщо дорослий може це замаскувати під удаваною впевненістю, то дитина проявляє її щиро і відкрито, часом навіть транслюючи тривогу дорослих. Реакції на тривогу схожі з реакціями на нудьгу і марність: істерика, агресія, плач. Ключовою знову є опора дорослого поруч. Тут потрібна і робота зі своєю тривогою, і допомога дитині, щоб вона теж впоралася. Важливо донести їй думку «Мені теж тривожно. Люди бояться невідомого, це нормально. Але я поруч, а разом ми подолаємо будь-що, адже наша спільна сила є суперсилою. Тому ми впораємося з будь-яким викликом!»

Запитання для обговорення

  1. В якому місті народився хлопчик Нестор? А в якій країні?
  2. Чи була в тебе така їжа, яка раніше зовсім не подобалась, а потім навпаки?
  3. Як ти думаєш, чому в родини Нестора було небагато речей?
  4. Навіщо кораблі робили з мордами тварин на носі?
  5. Чи тобі колись доводилося переїжджати з одного дому в інший? Можливо, навіть з одного міста до іншого? Що ти відчував чи відчувала тоді? А якщо ні, то уяви, якби довелося. Що ти відчуваєш, коли це уявляєш?
  6. Які розваги можна знайти на кораблі?
  7. Скільки часу пливла морем родина Нестора?
  8. Чому Нестор образився на море?
  9. Чи зручні штани як одяг?
  10. Як так сталося, що нове місто Тіра було настільки схожим на Мілет?
  11. Чи змінилося ставлення Нестора до оливок? Чому?
  12. Ти відчуваєш світ великим чи маленьким? Чому?
  13. Як ти гадаєш, чи Нестор колись повернеться в Мілет?
  14. Чи проросте посаджена кісточки оливи?
Бажаєте отримувати інформацію про новинки, знижки та івенти Порталу?