HISTORY : Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну
Обкладинка:
Тверда
Кількість сторінок:
256
Мова:
Українська
Рік видання:
2023
Видавництво:
Ранок
Вік:
Для дорослих
ISBN:
9786170981103
Про книгу
Розповідь про війну Володимира В’ятровича, історика, коло наукових інтересів якого — український рух опору. «Нотатки неучасника бойових дій», як він сам їх називає, — це 45 розділів, 45 життєво важливих уроків історії, які ми маємо засвоїти, щоб відстояти незалежність і саме існування держави Україна. Це 45 важливих питань, які стосуються кожного, і від вирішення яких залежить життя українців. Історія — сувора вчителька, яка повторює незасвоєні уроки неуважним учням.
Відгуки
Загальна оцінка:
12 відгуків
Закрити
Залишити відгук
Вже прочитали? Оцініть книгу від 1 до 5:
12 reviews for HISTORY : Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну
370 грн
Закрити
Швидка покупка
HISTORY : Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну
370 грн
Вкажіть Ваші дані і наші менеджери зв’яжуться з Вами для уточнення деталей:
Ваше замовлення вже у нас!
Найближчим часом наші менеджери опрацюють його та зв’яжуться з Вами для уточнення деталей. Дякуємо, що обрали Портал!
Очікую!
Eugene Kochurov –
не буду писати багато.Пану В’ятровичу велике дякую за працю.Цю книгу треба читати тим,хто ще за весь час не зміг знайти відповіді стосовно війни та все ще вагається .Хто знайом з працями В’ятровича чи інших істориків, вже багато інфо з книги знає.Книга написана легко ,прочитав за 1 день.Якби можна було б поставити 4,5,то поставив таку оцінку.Але ставлю 5 для просування украї��ського контенту,особоливо історичний,який потрібен зараз українцям як повітря.Окреме дякую за дуже яскраві та красиві ілюстрації.
Nadiika Pototska –
Хороша і потрібна добірка історичних фактів. Вивчіть/дослідіть ці факти – і вам вже ніколи не захочеться слухати російську попсу чи виправдовувати “хароших росіян”Не з усім в книзі згодна. Відчуття, що історичні факти занадто ідеалізовані. І є певний перекіс. Тож ще дозбирую факти, щоб розібратись у темі. А ще з мінусів – трохи дратували кінцівки розділів. Як на мене – занадто пафосно-мотиваційні. Вони трохи змазували історично-аналітичні матеріали. І пости теж не всі зайшли. Але загалом книга хороша і потрібна суспільству. Раджу. ◾ Третя світова уже триває. Але поки лише на території України. Чи піде вона далі? Залежить від того, як світ підтримуватиме Україну і чи толеруватиме росію◾ Це не лише третя світова війна. Це — війна світів.◾ Найстрашніші в історії людства війни ведуться не за території, а за ідеї.◾ Абсолютна більшість мешканців України сьогодні вважають себе українцями. Отже, проблеми з національним самоусвідомленням, з яким стикались попередники, майже немає.◾ І цього разу про Україну не просто хтось десь у світі знає. Ми — держава, незалежність та цілісність якої визначають майже всі країни.◾ «Зелених чоловічків» Росія використовувала ще напочатку 20 століття. 20 листопада 1917 року Центральна Рада ухвалила Третій Універсал, яким оголосила створення Української Народної Республіки. У відповідь на цей крок більшовики ввели у Харків війська на чолі з Антоновим-Овсієнком. Під прикриттям «зелених чоловічків» тем влаштували збори, на яких заявили про створення іншоі УНР – совєтської. Із столицею у Харкові. Далі війна проти Украніи якось руками більшовиків, але від імені цієї республіки.◾ Протягом другої світової війни допомогу у межах ленд-Лізу надавали 42 країнам. Але найбільше отримала Британія і СРСР. Третина танків і 16% винищувачів Червоної армії, шо брали участь у битві ща Москву, надані західними союзниками. ◾ Через УПА пройшло більше 100 ти її вояків. А підтримку їм надавали більше 500 тисяч людей. Масштабне волонтерство у нас вже 80 років.
Anastasiia –
Short stories about long and difficult Ukrainian history
Daria Bezzub –
Короткі нариси – дійсно короткі і цікаві. Пан В’ятрович пояснює чому росія напала на Україну і порівнює все це з минулими подіями початку 20-го століття і доводить, що ми виборюємо свою свободу уже сотню років.Деякі глави було важко читати, не тому що вони погано написані, а тому що речі, які тут описані проходять крізь тебе. Морально важко.Я точно ще буду повертатися до різних глав, перечитувати їх і гуглити додаткову інформацію.Не рекомендую читати книгу залпом, бо надто багато думок вирують у голові.
Бондар Семен –
“Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну” Володимир В’ятровичЦя книга – величезний здобуток для нашого книговидання. Лаконічно і просто, у 45 есеях Володимир В’ятрович подає нам своє бачення цієї війни – від 1917-го року, коли постала УНР і до 2022, коли на Україну вкотре напала росія. І тим цікавіший цей текст, що він різнобічний.Пам’ять – дивна річ. Коли я прокинувся 24 лютого, не стільки шокований, скільки злютований, під моїми руками була книга, яку напередодні, незадовго до, подарувала мені моя дружина – “ОУН-УПА” від Вівату. Я часто про неї згадую, бо для мене це леґендарна книга – вона опинилася настільки вчасно, що годі й уявити.І тому я можу погодитись з В’ятровичем, що саме підручник історії формує світобачення українців – і або ми писатимемо свої, або за нас напишуть. Хоча нічого воно не напишуть, радше підпишуть – документ про капітуляцію.Ця книга – зброя масового ураження. Першочергово, ясна річ, тих, хто нашу культуру, від а до я, намагається винищити. Себто росіян. Іронічно, що попри намагання захопити Київ за 3 дні, через вже більш ніж рік, у Володимира В’ятровича вийшла книга про справжнє обличчя окупанта. То й що, все ще немає спільного підручника з кацапнею? Воно й не дивно – “якби росіяни краще знали нашу історію, вони б не сунулись” (зі слів Володимира В’ятровича на презентації книги Любові Загоровської “#МояУПА).Ще раз дякую, пане Володимире, – ця книга цеглина в фундамент нашої перемоги. Ілюстрації @nikita_v_titov просто бездоганні – і вони чудово доповнюють цю книгу.Тож візьміть і прочитайте – і вважайте, що тепер ви озброєні.І нехай вони бісяться, а ми все таки почитаємо.Адже наша історія не буде переписана ніколи.
Volodymyr Ignatiev –
Я вважаю, що це має прочитати кожен хто хоче знати справжню правду про нашу боротьбу за незалежність України
Oleksii Rafalovych –
«Чому успішні ліквідації всіляких «моторол» (16 жовтня 2016 року) чи «гіві» (8 лютого 2017-го) сповнюють нас відчуттям гордості за наших спецпризначенців і підпільників, а такі самі вчинки їхніх попередників з УВО, ОУН, УПА ми досі не готові оцінити як належні та героїчні?»Книга складається з коротких історій про століття нашої війни з окупантом, які допомагають встановити зв’язки між історичними фактами і нинішніми новинами. Формат подачі пречудовий. Скажу так: у мене було враження, що я особисто пив каву з Володимиром В’ятровичем і він читав мені ці крихітні цікавезні лекції, так щиро це написано. Отже, тексти автора – лаконічні і змістовні, експертність найвищого рівня. Художнє оформлення від Нікіти Тітова – неповторний шедевр. Покажу декілька фото у коментарях. 👇Повний відгук тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads…
Ilonka Sheleshko –
взагалі тут є що сказати на великий відгук ( залишу цю справу для інстаграму і тут буде коротко)почнемо з мінусів ( які можуть бути суб’єктивними):• моментами занадто ідеалізоване бачення чи то історії, чи то сьогодення. не категоричне абсолютно. можливо, це навіть помічна річ у теперішній час, щоб читаючи, не з’їхати з глузду• моментами у передмові і післямові мені відчувалось самозакоханість автора чи щось в тому родітак мінуси закінчились, тепер плюси:• дууууже (от щиро дуже! я за два дні її проковтнула!) легко читається• це короткий екскурс історією України, який допоможе з історичної перспективи дивитись на сучасну війну, проводячи паралелі; а так як читається легко, то можу радити всім, кого цікавить тема, але не любить концентровані професійною лексикою тексти• як додаток, є дописи з фейсбука автора, які дуже лаконічно підкреслюють настрОї того дня ( ми ж досі сприймаємо реальність днем повномасштабної війни?)• уривки з документів важливих для сучасності України і промов видатних людей і це було свіжим джерелом інформації для менемені дуже сподобалось:) просто, щоб не забувати звідки все те прийшло і розуміти які перспективи на майбутнє у нас є
Альбіна Саженюк –
Не сподобалося: фейсбучні пости. Дуже багато відомих фактів.Сподобалося: власне, маловідомі факти: про УПА, про підписання Будапештсьеого меморандуму.Почитала б працю В’ятровича про УПА.
Kseniia Nosulenko –
Я трохи не потрапила в свої очікування від книги, бо чомусь я думала там буде більше про події давно минувші, а це були нариси автора, які він почав робити з перших днів повномасштабного вторгнення. Звісно, в цих нарисах Вʼятрович неоднократно звертався до історичних подій, але баланс був трохи похилений саме в бік новітньої історії. Це не є погано, але це просто не те, що я собі чомусь надумала (ну як “чомусь”, ймовірно з анотації).В книзі 45 розділів, які я розтягувала, читаючи по 1-2 на день. Не дивлячись на те, що по суті практично всі нариси вже були опубліковані в ФБ окремими постами в режимі реального часу протягом 2022 року, читати їх було досить цікаво і корисно (і часто боляче), адже вони дають класну аргументацію для відстоювання своєї позиції в дискусіях з вестернерами, які взагалі не викупають нашу війну і нашу ненависть.Окрема вагома причина, чому варто звернути увагу на цю книгу це те, що вона частково є альбомом ілюстрацій геніального Нікіти Тітова. Знову ж таки, більшість з них є в мережі, але тримати в їх в руках в друкованому форматі – окреме задоволення.
Сергій Руденко –
В’ятровичу вдалося лаконічно і точно передавати дух непростої епохи, в якій ми всі живемо. Це – історія кількох поколінь українців. Це – історія наших дідів-прадідів, батьків, дітей і онуків. 45 нарисів, написаних автором – ретроспектива того, як Росія упродовж останнього століття намагалася знищити Україну. Ось цей діапазон, який виставляє В’ятрович у своїй книзі – 100 років, дозволяє сьогодні по-іншому дивитися на російсько-українську війну. Тут є і про рашизм та про гібридну війну проти України від леніна до путіна, і про те, чому росія так боїться Бандеру, і про терор бомбардуванням від гітлера до путіна. І ще багато чого корисного і цікавого. Не буду спойлерити).В’ятрович – із тих істориків, які не лише працюють з ��сторичними документами минувшини, а й сам є творцем цієї історії. Тому раджу вам, друзі, “Нашу столітню”!
Olga Babanina –
Що саме робить Україну вільною країною вільних людей? Саме на це питання відповідає Володимир Вʼятрович у своїй книзі. Вдало проводячи паралелі між сучасним та минулим, він наводить історичні факти, які впливають на наше сьогодення. Історичні уроки, які не були засвоєні – повторюються, каже він. Викладеного в книзі матеріалу досить, щоб зрозуміти причини війни, методи ворога та наші ефективні способи боротьби. Книга охоплює події нашої столітньої боротьби за свободу та додає впевненості у нашій перемозі. Тому, що ми вміємо перемагати. Тому, що здатні чинити опір в обставинах, коли інші здаються. Читайте історію, яку нам не викладали. Дізнавайтесь про наше справжнє минуле. Пишайтесь нашими предками та плекайте національну ідентичність. Слава Україні!