Кельтські сутінки

Вільям Батлер Єйтс (1865–1939) отримав Нобелівську премію з літератури за свою натхненну поезію, яка «виражає дух цілої нації». Ця формула справедлива й щодо його прози, невипадково ж на порозі незалежності Ірландії назва його есеїстичної збірки «Кельтські сутінки» стала образним означенням усього національного літературного відродження, чільним представником якого був письменник. «Жменька мрій», за його скромним визначенням, «Кельтські сутінки» — це екскурсія в край фейрі, істот, що ведуть рід від давніх богів і не належать ні до сил світла, ні до сил тьми, у країну духів і привидів, а отже — в саме серце Ірландії, де народні вірування сягають туманної прадавнини, де ще зберігся дар візіонерства і де з потойбіччям заведено не ворогувати, а «обмінюватися люб’язностями». Нотатки фольклориста, який ретельно і захоплено записував оповіді селян, пересипані тут проникливими коментарями письменника, який і сам мав візіонерський досвід.