Несерійний : Бій за Київ
Сергій Руденко
Про книгу
«Бій за Київ» — це журналістське дослідження про події російсько-україн¬ської війни, а саме оборону Києва. Твір складається з окремих есеїв, що висвітлюють короткі епізоди оборони столиці та в єдності утворюють велику панораму подій початку повномасштабного вторгнення. Книжка висвітлює не лише характер боїв за українську столицю, а й характери захисників Києва. Головною дійовою особою кожного з есеїв є люди, що потрапили у вир війни.
Відгуки
2 reviews for Несерійний : Бій за Київ
При замовленні на суму від 1000 грн — доставлення до відділення Нової пошти безкоштовне!
Швидка покупка
Ваше замовлення вже у нас!
Найближчим часом наші менеджери опрацюють його та зв’яжуться з Вами для уточнення деталей. Дякуємо, що обрали Портал!
Очікую!Також може зацікавити
Комунізм та дилеми національного визволення. Національний комунізм у радянській Україні.
480 грн456 грн
Додати в кошик1’163 грн1’105 грн
Додати в кошикУкраїнське століття (1921–2021): витоки, уроки, перспективи державотворення. Друге видання
368 грн350 грн
Додати в кошикУкраїнсько-польські відносини в умовах гібридних загроз безпеці//за ред. В.Балюка і М.Дорошка
160 грн152 грн
Додати в кошик
Vitalii Rybak –
Якщо відкинути переказ стрічки новин першого місяця вторгнення та вихваляння мера Києва та політичних соратників власника телеканалу Еспресо, у книжці, на превеликий жаль, залишиться не так багато. Якраз на 3/5.
Kostiantyn Shcherbachenko –
Дещо дивна книга. Часом сприймається як агітка братів Кличків. В принципі в цілому нічого поганого в тому не бачу. “Добрі справи люблять тишу” – це абсолютно невірний, особливо в сьогоднішніх реаліях наратив, так як в сучасному викривленому інфополі твої гарні справи привласнить хтось інший, а тебе оббрешуть. А ось фразеологізм “За моє жито мене і бито” взагалі давно відомий в Україні. Тому те, що про внесок Кличків в оборону Києва хтось розповідає, це нормально. Автор закінчив її в жовтні 2022 року, і скидається на те, що поспішав написати про битву за Київ першим. Як результат – автор згадує бій на Берестейському проспекті (на той час – проспект Перемоги) біля метро Берестейська і пише про знищену колону ворогів, хоча це був випадок “friendly fire” і тоді загинуло від “дружнього вогню” щонайменше 10 оборонців Києва. Ну ок, тоді, в 2022 році про це намагалися не говорити, хоча думаю що журналіст міг би все ж таки більш ретельно підійти до фактів в книзі. Але там же він пише про “злетівший в повітря міст” на проспекті Перемоги. Жодного мосту в повітря не злітало на проспекті Перемоги. Був пошкоджений шляхопровід біля метро Берестейська вналсідок того самого бою, але колеги автора з “Суспільного” вже 26-го лютого 2022 року писали, що шляхопровід вцілів. Тобто, якогось фактчекінгу при підготовці вже книги не було. Про такі р��чі як “мітки наведення для російських крилатих ракет” або ледь не моментально “відрощену довгу бороду” для маскування в окупації, взагалі читати смішно. А книги про війну, з якоюсь пртенезією на документальність не повинні сіяти сумніви і викликати подив і сміх.