Життя триває

– Квіти біля четвертого
– Яблука війни

– Ми живемо на краю вулкана

Серія книг підійде для аудиторії старшого шкільного віку. Стане гарним подарунком для юних читачів, що в зрозумілій формі навчатиме історії України, розповість про такі явища, як війна та післявоєнний період. Та навчить, що ніколи не варто зневірюватися і у тяжку мить рідні завжди прийдуть на допомогу.

Квіти біля четвертого. За чим так тужить прабабуся, щось видивляючись із вікна багатоповерхівки? Десь на квітучому Поліссі назавжди покинуто її хату. Катастрофа відібрала не тільки дім, а й життя близької людини — як іще безліч життів. А її, вимушену нашвидку евакуюватися, затаврувала «чорнобилькою». Що є тепер? Трави, що пахнуть рідними краями, і онуччині малюнки — як ті, які творила ще одна «чорнобилька» Марія Приймаченко. Онуці прабаба й розповість свою щемку історію.

Яблука війни. У тата, колишнього вояка Української галицької армії, посттравматичний розлад. Мама дбає про всіх і щосили випромінює оптимізм, хоч як, буває, опускаються руки. Софійка звикає до нового життя в Америці, куди її жовківська сім’я мігрувала по Першій світовій. А ще — дізнається дивовижну історію про те, як химерно переплітаються долі людей із різних країн, що належали до однієї імперії. Трохи сумна, часом смішна світла повість про історичну спадкоємність і подолання травми.

Ми живемо на краю вулкана. Тернопільщина, Друга світова війна. Затишне життя єврейської родини в мультикультурному Збаражі розбивається на друзки, коли в місто приходять гітлерівські війська. Переживши безнадію гетто й утрату найближчих, маленька героїня знаходить допомогу. Одна з безлічі таких схожих і таких особистих історій. Це книжка про темряву, страх, горе — і про надію та нове життя, що зрештою перемагають. Засновано на документальних матеріалах.