Дослідження історії двох найвідоміших жидівських святинь у Станиславові Леона Штрайта, які вперше побачили світ у 1930-х рр. польською мовою – нині справжня бібліографічна рідкість. А з огляду на використані автором джерела, зокрема неіснуючі сьогодні акти публічно-приватного характеру жидівської громади, зміст розвідок про синагоги стане для сучасних містолюбців та й пересічних іванофранківців справжнім відкриттям. Адже це не тільки емоційний опис історії станиславівських жидів, різнопорядкові приклади їхньої етнополітичної поведінки й ціннісних орієнтацій, а й хроніка перших жидівських національних товариств. А зважаючи на те, що жиди завжди гуртувалися довкола домінуючої етнонації Станиславова, для нас, українців, стане зрозумілою їхнє охоче послуговування німецькою, а потім і польською мовами, а також ідентифікація себе «поляками Мойсеєвої віри», чи декларація свого нейтралітету в українських національно-визвольних змаганнях.