Коннертон П. Як суспільства пам’ятають [Зміна парадигми]

Центральною постає концепція «пам’яті-звички». Саме крізь призму цієї «пам’яті-звички», пам’яті тіла пропонується подиви-тися, як інтер’єризується пам’ять, стаючи основою соціального-культурного-політичного безсвідомого. Головна проблема, яку ставить дослідник, полягає в тому, щоб з’ясувати: в який спосіб пам’ять груп підтримується та передається наступним поколін-ням? Відповідаючи на це запитання, Коннертон веде свій аргу-мент крізь три головних напрямки: структури соціальної пам’яті, церемонії вшанування пам’яті та пам’ять тіла — тілесні практики й техніки тіла.