«Забуті парки, старі фільварки» — це книжка, що запрошує читачів у подорож палацами України: класицистичними й сецесійними, відомими й забутими, збереженими й занедбаними.

Книжка пропонує поглянути на палаци з кількох ракурсів. Перший — це найочевидніший, історичний: хто тут мешкав і що відбувалося, який вигляд мало палацове життя в різні епохи, звідки власники брали уявлення про те, якими мають бути їхні маєтки, і хто ці уявлення втілював. Другий — пов’язаний із історичною тяглістю й ідентичністю: як палаци впливали на місцевості, де були розташовані, як (і чому) виживали в радянський час, що можуть розповісти про наш культурний спадок. Нарешті, третій — захисний, адже для того, щоби пам’ятки не перетворювалися на руїни, про них необхідно говорити, нагадувати в публічному просторі про їхню цінність, розповідати історії, які зроблять їх упізнаваними для якомога ширшої авдиторії.

На тлі повсякденного життя в палацах, яке описує Ірина Пустиннікова, проступають конкретні долі їхніх мешканців, що сплітаються в не дуже відому широкому загалу історію України. Однак ідеться не тільки про історію: книжка розповідає також про сучасний стан будівель і заохочує по-справжньому мандрувати до них, адже пам’ятки живуть тільки тоді, коли їх відвідують і ними цікавляться.

«Подолати минуле» — це поєднання глобального та локального є нагальною потребою для тих, хто намагається знайти вихід із кризи сучасності. Книжка пропонує такий підхід до сучасної України.
Автор зазначає, що Україна утворилася внаслідок глобалізації та модернізації, разом із найтемнішими їх сторонами, пов’язаними з масовим насильством. Однак минуле – це не
тюрма. Воно завжди залишає місце для вибору. Видання звертається до минулого, аби краще зрозуміти, де зараз є Україна і світ та куди вони могли б рухатися далі.
Подарунковий наклад українського історичного бестселера професора Ярослава Грицака — це нагода вразити і потішити найвибагливішого читача.
Ця книга стане неабиякою окрасою як для домашньої, так і публічної бібліотек.
Роздуми та правильне трактування нашого минулого гармонійно доповнюють історичні
карти та ілюстрації.

Проєкт «Стилі українського мистецтва» — це розповідь про український модернізм, завдяки якій читач може скласти цілісне враження про мистецьке середовище першої половини ХХ століття.

Книжка розглядає три стилі, що домінували в мистецтві початку ХХ століття, у їхній органічній тяглості і взаємодії. Текст не просто вказує на особливості кожного стилю чи розповідає про митців, які в ньому працювали. Зіставлення на сусідніх сторінках різних явищ — наприклад, залізничних вокзалів, збудованих у стилях ар-нуво й ар-деко, чи сецесійного і футуристського пейзажів — забезпечує краще сприйняття властивих кожному стилю рис і дає змогу помітити в них те спільне, що притаманне саме українському модернізму.

Автори прагнуть не просто зацікавити читачів українським модернізмом, а й спонукати до локального туризму, тому в тексті звернуто увагу на роботи з українських музеїв, запропоновано мапу пам’яток, наголошено на зв’язках персоналій і явищ із місцевостями тощо.