Ритуал і тіло

Етнологиня й дослідниця історії культури Марія Маєрчик присвятила монографію «Ритуал і тіло» семіотиці тілесности в українській обрядовій традиції.

У розвідці показано, як завдяки символічному обігруванню втрати й здобуття тілесних функцій, а також через позначення таких ритуальних характеристик тіла як андрогінія і безстатевість, кокономорфність і дезінтеґрованість, здійснювався перехід особи в інший соціяльний статус. Тілесність, витлумачена в мітопоетичному значенні, охоплює символіку душі, емоцій, одягу, звуку, а також дня / ночі, світла / темряви, сміху / смутку, харчів / крихт. Авторка зосереджується на засадничих переходових сюжетах традиційної культури, пов’язаних із народженням, одруженням і смертю. У центрі уваги перебувають обряди родин, хрестин, весілля, похорону і їх головні персонажі – новонароджена дитина, її мати і батько, молодята, мрець і душа, а також решта осіб, кровно чи за ритуальною функцією наближені до переходових: дружки і дружби, баба-повитуха, батьки молодят та інші.

У книжці використано фотоматеріяли з фондів Інституту народознавства НАН України, Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ), Моравського музею (Брно), Національного музею (Прага), Музею етнографії (Будапешт), а також із приватних зібрань Олександра Тихенка і Марії Маєрчик.

Видання здійснено в рамках спільної науково-видавничої програми Інституту Критики та Інституту джерелознавства НТШ-А за участи Центру культурно-антропологічних студій (Київ) і за щедрої підтримки Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці й Українського Фулбрайтівського кола.