Стріла степу. Які забавки й мрії могли бути в дівчинки-сарматки, яка жила багато століть тому в степах, що на півдні нинішньої України? Наприклад, приручити дикого коня. А ще — стріляти так влучно, як її мама, славна воїтелька. Бути вихором у степових просторах — норовливим, але й по-дружньому ніжним.
Євині ями. Навіщо Євині батьки ціле літо риють ями десь на півдні України? Вони вивчають давнє минуле, шукаючи під землею всілякі старезні уламки. Якщо пощастить, можна знайти цілий скарб — наприклад, скіфську пектораль! А Єва вивчає, як влаштована робота археологів, вирушаючи до них на розкопки.

Яблука війни. У тата, колишнього вояка Української галицької армії, посттравматичний розлад. Мама дбає про всіх і щосили випромінює оптимізм, хоч як, буває, опускаються руки. Софійка звикає до нового життя в Америці, куди її жовківська сім’я мігрувала по Першій світовій. А ще — дізнається дивовижну історію про те, як химерно переплітаються долі людей із різних країн, що належали до однієї імперії. Трохи сумна, часом смішна світла повість про історичну спадкоємність і подолання травми.

Ми живемо на краю на краю вулкана. Тернопільщина, Друга світова війна. Затишне життя єврейської родини в мультикультурному Збаражі розбивається на друзки, коли в місто приходять гітлерівські війська. Переживши безнадію гетто й утрату найближчих, маленька героїня знаходить допомогу. Одна з безлічі таких схожих і таких особистих історій. Це книжка про темряву, страх, горе — і про надію та нове життя, що зрештою перемагають. Засновано на документальних матеріалах.