Хільбудій. Позичене ім’я. Дівчина, яка змінювала імена так часто, що забула своє справжнє. Хлопець, який позичив чуже ім’я і чуже життя. Доля рознесла їх за тисячі кілометрів, що у VІ столітті означало вічну розлуку. І все-таки вони зустрілися – вже іншими людьми. Роман про незвіданий світ раннього середньовіччя, де квітне Візантія, лютують авари, в слов’яни хвилями котяться за Дунай. Що вони там знайдуть?

Олениця біжить по морю. Велике переселення народів почалося, коли гуни витіснили готів на землях, що нині належать Україні. У візантійському літописі є легенда про оленицю, яка перейшла по мілині Азовське море, мимохіть підказавши гунам швидкий шлях до Криму. Це змінило історію Європи. Що та олениця могла б нам розповісти?

Стріла степу. Які забавки й мрії могли бути в дівчинки-сарматки, яка жила багато століть тому в степах, що на півдні нинішньої України? Наприклад, приручити дикого коня. А ще — стріляти так влучно, як її мама, славна воїтелька. Бути вихором у степових просторах — норовливим, але й по-дружньому ніжним.