Друга світова війна була катаклізмом, що похитнув інституції, ідентичності та переконання, які доти здавалися непорушними. Ця книга представляє війну як ключову подію
в радянській історії. Підходячи до неї з перспективи України (насамперед у фокусі Вінниччини), Амір Вайнер досліджує її значення в контексті світової історіографії модерних практик соціальної інженерії, Голокосту, депортацій за етнічною ознакою, співпраці
з окупаційною владою та післявоєнних переміщень населення.
Він розкриває вплив війни на ідеологію, переконання та практики радянського режиму
і його громадян, виявляючи шляхи, якими різні елементи державного устрою намагалися осягнути цю травматичну подію. Війна, доводить автор, дала свого роду новий початок радянській владі: вона породила міф, що визначав державу сильніше за попередній
основоположний міф революції. Ба більше, значення міфу «війни з фашизмом» не зникало з плином років – навпаки, він став сприйматися як надісторичний, позачасовий.